Адвокат диявола і досмертний розтин: прості фреймворки для балансування самовпевненості

Як часто вам доводилося не вкладатися в дедлайни? Думаю, багато розробників, які читають мене, відчувають щось схоже постійно — ми вкладаємо забагато оптимізму в наші оцінки; це не унікальне явище — згадайте зірвані терміни виконання ремонту квартири чи автомобіля майстрами, чи те, як вам в посольстві тижнями не видавали візу. Та що там говорити про інших — я планував закінчити УКУ влітку 2018 року а воно он як вийшло (хто ще не привітав, то вітайте, я вже місяць як магістр!).

Я відчуваю ваш біль. Якщо у вас є якийсь проект, яким ви займаєтеся, вам буде корисно прочитати про два простенькі фреймворки для прийняття рішень, які допоможуть придушити ту тривожність, яка завжди йде в парі з оптимізмом.

Припустимо у вас є якась мрія - наприклад, відкрити готель для собак. Ви починаєте брейнстормити (або використовуєте щось штибу Design Thinking) для того, аби зібрати всі свої ідеї в працюючий прототип.

Звісно, ви робитимете найкращий готель для собак. Такий, де у них були б прекрасні приміщення для сну (точно не буди!) та відмінне харчування (тільки найкраща птиця і м'ясо + треба подумати ще про вітаміни і мінерали; також у кожної собаки будуть свої потреби, тож доведеться найняти дієтолога). Також, ви хочете, аби ваші собаки мали вдосталь подвір'я, щоб гуляти; для агресивних собак повинні бути окремо відділені території і спеціаліст з корекції поведінки — самі розумієте, таких ідей можна накидати сотні.

Раптом що — я не спеціаліст у сфері hospitality для собак, у мене навіть собаки немає; пробачте якщо ці ідеї відірвані від реальності.

Потрібно змиритися з тим, що всі ідеї реалізувати не вийде, а те, що виходить зробити, зазвичай є гіршим, довшим в виконанні та дорожчим, аніж ми уявляли.

Мені не подобався курс Design Thinking, бо процес відбору ідей видавався мені дуже легким — таким чином, ми не можемо добре оцінити ні потенційні ризики, ні справжню вартість ідеї (бо збираючи готель для собак з макаронин і пластиліну рідко оцінють вартість землі, обігріву, податки і тд).

Папа Сикст П'ятий зробив у 1573 році революцію в процесі канонізації. Канонізують лише мертвих людей — часто, давненько вже мертвих людей, тому для церкви було дуже важливо знати, чи не був irl цей мучени(к/ця), цілитель(ка) etc. мудаком. Папа Сикст запропонував влаштувати над покійним щось на кшталт суду (теж деколи дивуюсь наскільки глибоко римське право проникло в майже усі сфери життя). На цьому суді були advocatus Dei (адвокат Бога) — людина, яка збирала докази того, що покійний (покійна) заслуговує на канонізацію та advocatus diaboli (адвокат Диявола) — такий собі прокурор в рясі, людина, яка збирала докази того, що покійний — страшно грішна людина.

Цю роль церква відкинула тільки у 80-х роках минулого століття (її віднімив папа Іван Павло Другий), хоча, наприклад, в процесі беатифікації Мати Терези брав участь її критик, атеїст-колумніст Christopher Hitchens. Після цього, кількість святих почала дещо рости.

Цей коцепт почали застосовувати менеджери по всьому світу для того, аби конструктивно критикувати ідеї. Розділіться на групи — нехай одні будуть прокурорами, а інші — адвокатами.

😈: "Собачий дієтолог і кухар обійдеться дуже дорого; окрім того, ми можемо випадково завдати шкоди собакам чи отруїти їх"

😇: "Але нам потрібно якось годувати собак. До того ж, індивідуальний підхід до харчування може стати нашою суттєвою перевагою над конкурентами"

В такій дискусії може виявитися, що бізнесу потрібен не кухар та дієтолог, а просто індивідуальна їжа. Це можна вирішити, беручи у господарів разом з собакою сухий корм в кількості, яка буде достаньою на час перебування собаки в готелі (я не знаю, як це вирішується в реальних собачих готелях - це просто приклад).

Design Thinking вчить говорити ідеям "Так, і". В феноменальній книжці Rework 37signals пояснють, чому варто казати ідеям "Ні". Я думаю, що правда десь посередині і ідеям треба говорити "Та якого біса я маю це робити?".

 

Дайте людям підготуватися до обвинувачення і захисту. Влаштуйте пристойну дискусію. Вислухайте всі агрументи. Після цього помиріться і прийміть рішення.

Дуже часто в малих командах якісь неправильні рішення підтримує вся команда бо їх просуває лідер команди — так неодноразово було в нас в Odditive. Цей "суд" допоможе вирішити і проблему самовпевненості лідера, і проблему самовпевненості команди загалом.

Виберіть ті ідеї, яким дасте життя — в ідеалі, після "суду" вони мають бути дещо зміненими.

Посмертний розтин — загальновідома практика, але по живому люди різати не дуже люблять. Зберіть команду і скажіть, що проект зазнав краху.

У 1989 Deborah J. Mitchell (Wharton School), Jay Russo (Cornell) і Nancy Pennington (University of Colorado) в статті "Back to the future: Temporal perspective in the explanation of events" довели, що усвідомлення того, що подія вже відбулась збільшує на 30% шанси правильно ідентифікувати причини, які до неї призвели.

Чітко проартикулюйте що ви лузери - готель для собак закрито. Дайте кожному 10 хвилин подумати, чому це сталося.

Чому це сталося, а не що може статися. Це різні питання і ви отримаєте на них різні відповіді. Відповідь на друге питання, природньо, буде мати optimistic bias посипаний зверху егоцентричним мисленням.

Дайте кожному сказати свою думку

• Собаки дуже шуміли, тому з нами розірвали орендний договір
• Ми отримали завеликі рахунки за опалення зимою
• Наші партнери з притулків пішли до конкурентів, які пропонували платну перетримку, бо в нас неправильна цінова політика — ми брали за алабая стільки ж грошей, скільки за шпіца, але утримання шпіца нам коштує об'єктивно дешевше.

Оцініть ці ризики - і знівелюйте їх до того, як запускатися.

Дякую, що дочитали до цього місця. Я тільки починаю працювати в менеджменті і в мене не так вже й багато досвіду — але мені це цікаво і я цим горю. Я був би дуже вдячним, якби ви могли розповісти про мій канал своїм знайомим - буду старатися приносити такий контент.