Адміністративно-правовий статус Національної гвардії України - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Адміністративно-правовий статус Національної гвардії України

Аналіз адміністративного статусу Національної гвардії у порівнянні з попереднім досвідом України у спробі створити додаткове військове формування. Завдання та функції Нацгвардії. Її повноваження, організаційно-структурні особливості, особовий склад.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Одеська юридична академія»
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Нормативно-правова основа курсової роботи. Основним нормативно-правовим актом, на основі якого ґрунтується дослідження є ЗУ “Про Національну Гвардію України”, а також роботи вітчизняних вчених, що займаються дослідженням данного питання, серед них Буличев А.О., Горбач Д.О., Куліш А.М., Солонар А.В., Михайлішин П.А., Савочкіна Д.О. та інші.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення та ґрунтовний аналіз засад адміністративно-правового статусу Національної Гвардії та розробка на цій основі практичних рекомендацій і наукових пропозицій щодо організаційно-правового забезпечення ефективності діяльності зазначеного формування.
Завдання дослідження сформульовані відповідно до поставленої мети і полягають у наступному:
- вивченні особливостей адміністративного статусу Національної Гвардії у порівнянні з попереднім досвідом України у спробі створити додаткове військове формування, на основі нормативних документів;
- аналізі сучасних та розробці нових адміністративно-правових підходів до визначення поняття і змісту Національної гвардії;
- уточненні внутрішньої організації та з'ясуванні особливостей його утворення;
- з'ясуванні особливостей форм і методів управління;
- дослідженні концептуальних засад організаційного та правового забезпечення процесу вдосконалення діяльності Національної гвардії, визначенні подальших напрямів реформування;
Об'єктом дослідження є адміністративно-правові та інші суспільні відносини, що формуються у процесі організації та функціонування Національної гвардії.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади реалізації організаційно-правових форм і методів діяльності Національної гвардії, її адміністративно-правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дослідження слугує системний підхід, який також передбачає використання низки інших особливих методів дослідження.
Мета й завдання дослідження, особливості його об'єкта і предмета обумовили використання таких методів:
-системно-комплексного методу, що дозволив визначити місце норм про організацію та функціонування Національної гвардії як військового формування, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України;
- методу моделювання та прогнозування, який використовується автором для розробки рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства;
-логіко-юридичного методу наукового пізнання, за допомогою якого автор визначив принципово логічний механізм розвитку законодавства по відношенню до військових формувань;
- історико-діалектичного методу, на основі якого правове регулювання організації та діяльності Національної гвардії розглядається як результат історичного розвитку права;
-порівняльно-правового методу, використання якого забезпечувалося порівняльним аналізом норм чинних Конституції України, Закону України «Про Національну гвардію України», Кодексу України про адміністративні правопорушення, аналізом регламентації адміністративно-правового статусу органів, що входять в систему Міністерства внутрішніх справ України.
Структура курсової роботи. Виконана робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел.
Визначення місця та особливостей діяльності будь-якого із суб'єктів правовідносин можливе за умови аналізу їх правового статусу. Правовий статус має складну структуру, що обумовлює необхідність визначення загальної системи його елементів.
Деякі науковці елементи правового статусу об'єднують у певні групи (блоки). Так, Д.Н. Бахрах зазначає, що адміністративно-правовий статус складається з трьох блоків:
1) цільового, який визначає норми про цілі, завдання і функції та принципи діяльності;
2) організаційно-структурний, який складається з правових приписів, що регламентують порядок утворення, реорганізацію, ліквідацію органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість;
3) компетенцію, як сукупності владних повноважень і підвідомчості Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник. -М.: БЕК, 1996. -368 с .
Подібну точку зору підтримує О.Ю. Якимов, А.А. Стародубцев, уточнюючи вище наведені підходи науковців, пропонує розглядати правовий статус за такими блоками:
д) відповідальність Стародубцев А.А. Організаціи?но-правові питання діяльності інспекціі? особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. -Харків, 1999. - 185 с. .
Так, А. М. Колодій та А. Ю. Олійник визначають такі елементи правового статусу: статусні правові норми та правові відносини; суб'єктні права, свободи та юридичні обов'язки; громадянство; правові принципи та юридичні гарантії; законні інтереси; правосуб'єктність; юридична відповідальність. Н.І. Матузов застосовує більш простий підхід до класифікації елементів структури правового статусу та включає лише правосуб'єктність суб'єкта суспільних відносин; принципи конституційно-правового статусу; права і свободи суб'єкта та гарантії їх реалізації; обов'язки та гарантії їх використання, правовідносини загального (статусного) типу Правовая система и личность/ Н.И. Матузов. - Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987. - С. 231. . Деякі автори у якості елементів правового статусу включають також правове зобов'язання, законність, правопорядок, правосвідомість, гуманізм, справедливість.
Отже, правовий статус є самостійною категорією та характеризується наступними ознаками.
· Правовий статус має універсальний характер, оскільки поширюється на всіх суб'єктів.
· Відображає особливості учасників суспільних відносин та ступінь і характер їх взаємодії.
· Права та свободи, що складають основу статусу, не можуть реалізовуватись без інших його компонентів - обов'язків та відповідальності.
· Ця категорія забезпечує системність прав, свобод та обов'язків.
· Елементи структури правового статусу є взаємозалежними та взаємодіючими.
· Правовий статус характеризується відносною стабільністю.
Практичне значення категорії «правовий статус», відображення у ньому взаємодії особи та суспільства, громадянина і держави, а також індивіда та колективу визначають актуальність дослідження цього феномена як теорією держави та права, так і галузевими науками.
З нашої точки зору, найбільш правомірною є класифікація правового статусу за двома критеріями.
I. За характером (змістом) правовий статус класифікують на:
-- загальний (конституційний), що характеризує статус особи як громадянина держави. Він визначається конституцією і не залежить від певних поточних факторів, є рівним, єдиним і стабільним для всіх суб'єктів. Зміна цього статусу залежить від волі законодавця, а не від бажання конкретної особи. Даний статус є базовим, вихідним для решти статусів, тому він не повинен враховувати багатоманітності суб'єктів права, їх особливостей та специфіки. Він визначає ступінь демократичності та соціальне призначення держави;
-- спеціальний (родовий) статус відображає особливості правового становища певних категорій громадян. Він базується на загальному, хоча детальніше характеризує доповнюючі права, обов'язки та пільги, передбачені законодавством для певної категорії осіб (статус студентів, військовослужбовців, пенсіонерів, інвалідів тощо);
-- галузевий статус характеризує особливості прав та обов'язків суб'єктів стосовно певної сфери суспільних відносин. Він конкретизує загальний статус нормами галузевого законодавства. Це надає можливість виділити адміністративно-правовий, цивільно-правовий, фінансово-правовий, кримінально-правовий та інші статуси;
-- індивідуальний статус фіксує можливості та обов'язки певної конкретної особи. Він є сукупністю персоніфікованих прав та обов'язків, є динамічним та змінюється відповідно до змін у житті суб'єкта.
II. За суб'єктами розрізняють правовий статус:
-- іноземців, осіб без громадянства;
-- статус українських громадян, які перебувають за кордоном;
-- професійний та посадовий статус;
-- статус осіб, що знаходяться у екстремальних умовах.
1.2 Правове регулювання адміністративно-правового статусу Національної Гвардії
На початку становлення незалежності нашої країни президією Верховної Ради України було прийнято рішення на основі військових частин внутрішніх військ утворити Республіканську гвардію України, керівництво якою покласти на командуючого Республіканською гвардією України. Планувалося встановити правову норму, що командуючий Республіканською гвардією України затверджується Верховною Радою України і підпорядковується безпосередньо Голові Верховної Ради України.
11 жовтня 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Концепцію оборони та будівництва Збройних сил України, згідно з якою у Збройних силах України передбачалося створити три види військ: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-повітряні сили і Сили протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-морські сили. До військ наземної оборони було зараховано Прикордонні війська, Республіканську гвардію та війська цивільної оборони.
Згодом законодавець змінив назву цього підрозділу, назвавши його «Національна гвардія України», однак не змінив основне положення про те, що майбутня Національна гвардія України має бути елітним підрозділом, а її створення на базі колишніх підрозділів внутрішніх військ СРСР зумовлено тим, що в Україні у ці роки були відсутні збройні формування, які б могли бути гарантом захисту конституційного ладу України.
Отже, у листопаді 1991 р. було нормативно закріплено створення Національної гвардії України на базі внутрішніх військ як державного озброєного органу, що покликаний захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя й особисту гідність громадян, їхні конституційні права і свободи від злочинних посягань та інших антигромадських дій.
Основними завданнями Національної гвардії були:
? захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб змінити їх насильницьким шляхом;
? участь у підтриманні режиму надзвичайного стану в порядку, передбаченому законодавством України;
? участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха;
? формування в особливий період частин для охорони та оборони найбільш важливих державних об'єктів;
? надання допомоги прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України силами частин, дислокованих у прикордонних районах;
? участь у бойових діях із відбиття нападу ззовні та захисту безпеки України;
? охорона дипломатичних і консульських представництв іноземних держав на території України;
? участь в охороні громадського порядку.
Комплектування Національної гвардії здійснювалося за контрактом. У перехідний період комплектування здійснювалося як за контрактом, так і за призовом, відповідно до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу». Контракт укладався строком на 3 роки. Якщо комплектування відбувалося за принципом строкової служби, то строк служби в Національній гвардії за призовом не міг перевищувати строків служби у Збройних силах України і прирівнювався до нього.
Національна гвардія, з урахуванням її службового призначення, організаційно складалася із з'єднань, військових частин, підрозділів, установ, військових навчальних закладів та учбових частин. Безпосереднє керівництво Національною гвардією здійснював командуючий, який призначається Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 5 років. Одна і та ж особа не могла бути командуючим Національною гвардією більше двох строків підряд.
Згодом, у 1992 р. було прийнято Положення про Головне управління командуючого Національною гвардією України, Положення про Військову раду Національної гвардії України та про персональний склад Військової ради Національної гвардії України, а також Положення про обов'язки і права особового складу Національної гвардії України. Так, на її особовий склад покладалися такі обов'язки:
1) брати участь у ліквідації диверсійно-розвідувальних і терористичних груп та незаконно створених військових збройних формувань;
2) у разі запровадження режиму надзвичайного стану:
? брати участь у забезпеченні зазначеного правового режиму, громадського порядку і гарантуванні безпеки громадян;
? охороняти і захищати від нападу найбільш важливі об'єкти, що забезпечують життєдіяльність населення та нормальне функціонування управлінських і господарських структур, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;
? забезпечувати пропускний режим та особливий порядок в'їзду і виїзду громадян;
3) сприяти прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України;
4) контролювати в зоні особливого режиму у взаємодії з Прикордонними військами та органами внутрішніх справ дотримання громадянами і посадовими особами встановлених правил зазначеного режиму та припиняти правопорушення;
5) здійснювати зовнішню охорону розташованих на території України будинків і приміщень дипломатичних та консульських представництв іноземних держав;
6) брати участь у здійсненні невідкладних заходів щодо ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, у врятуванні людей і наданні їм допомоги, забезпеченні проведення карантинних і санітарно-протиепідемічних заходів під час епідемій тощо.
26 січня 1993 р. Верховна Рада України внесла доповнення до Закону «Про Національну гвардію України», поклавши на неї завдання щодо участі в охороні громадського правопорядку, а також поклала на особовий склад обов'язок разом з органами внутрішніх справ виконувати функції щодо охорони громадського порядку в населених пунктах, а також під час проведення масових громадсько-політичних, спортивних та інших заходів, припинення масових безпорядків, які спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу або дезорганізують роботу органів державної влади й управління, підприємств, установ та організацій. У 1995 р. з метою забезпечення Верховним Головнокомандувачем Збройними Силами України оперативного управління Національною гвардією України та ефективного використання її підрозділів у справі захисту суверенітету України Національну гвардію України було підпорядковано в оперативне управління Президентові України. У 1997 р. на Національну гвардію України було покладено функцію протидії тероризму, а в частинах спецпризначення Національної гвардії було створено окремі взводи та роти з боротьби з тероризмом.
У 2000 р. Національну гвардію України було розформовано як військове формування. Особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та інше майно з'єднань, частин, закладів і установ Національної гвардії України було передано до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Збройних сил України. Виконання функцій щодо охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України було покладено на Міністерство внутрішніх справ України.
На сьогодні Національна гвардія України є військовим формуванням із правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України. Її створення, на відміну від вищевикладених причин, було викликано небезпекою для територіальної цілісності України, загрозами її державному суверенітету, провокуванням силового сценарію та дестабілізації ситуації в країні. Державі терміново був потрібен орган з правоохоронними функціями, який здатен виконувати службово-бойові завдання як в умовах мирного часу, так і в умовах запровадження правового режиму надзвичайного та/або воєнного стану.
Можна зробити висновки про основні відмінності правового статусу, завдань та організаційної структури Національної гвардії України зразка 2014 р. від ліквідованих підрозділів Національної гвардії, що існували протягом 1991-2000 рр.
1. Національна гвардія України створюєтьcя в структурі Міністерства внутрішніх справ України на базі внутрішніх військ, але не як окремий державний орган, з переведенням окремих частин внутрішніх військ в її розпорядження, а шляхом повного заміщення та поєднання військових і правоохоронних функцій.
2. Сучасна Національна гвардія України в умовах мирного часу виконуватиме правоохоронні функції всередині держави, для цього в її структурі створено військові частини і підрозділи з охорони громадського порядку, а для старої структури функція охорони громадського порядку була другорядною, про що свідчить те, що вона була сформульована в Законі як «...участь в охороні громадського порядку...». Крім того, вважаємо, що Національну гвардію України сьогодні варто розглядати як формування, що утворене і структурно організоване для забезпечення саме внутрішньої безпеки держави, а не як військовий озброєний орган.
3. Національна гвардія зразка 2014 р. не дублює функції міліції та внутрішніх військ, як це було раніше і що стало однією з причин її розформування.
4. Окремо варто виділити більш органічне оперативне підпорядкування Національної гвардії України, на відміну від минулих розформованих частин, оперативне командування якими здійснював Президент України. У новому ж законі прописані адміністративно-політичне та безпосереднє управління діяльністю Національної гвардії України.
5. Формування Національної гвардії України нерозривно пов'язане із системою державних правоохоронних органів. Вона є ланкою цієї системи, а військовослужбовці Національної гвардії України являють собою персонал особливого виду державної служби - військової. Для цього виду державної служби характерні відмінні від цивільної служби ознаки, які є професійним обов'язком службовців цієї категорії: захист життя і здоров'я людей; забезпечення безпеки громадян і встановленого порядку управління; забезпечення основних прав громадян і публічних інтересів; забезпечення безпеки матеріальних цінностей; охорона громадського порядку і правопорядку; наявність спеціальних особливих дисциплінарних статутів, положень про дисципліну тощо.
6. Сучасне нормативно-правове забезпечення діяльності Національної гвардії України є хоча не зовсім досконалим, проте більш повним, ніж те, що існувало у 90-ті роки. Докладніше про це можна подивитися у табл. 1.
Національна гвардія України 1991-2000 рр.
Національна гвардія України 2014 р.
Державний озброєний орган, створений на базі внутрішніх військ
Військове формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України
Національна гвардія підпорядковується Верховній Раді України
Національна гвардія входить до системи МВС України (орган військового управління)
Безпосереднє керівництво Національною гвардією здійснює командуючий, який призначається Верховною Радою України за поданням Президента України строком на 5 років
Військово-політичне та адміністративне керівництво Національною гвардією України здійснює міністр внутрішніх справ України. Безпосереднє військове керівництво Національною гвардією України здійснює командувач Національної гвардії України, який призначається на посаду та звільняється з неї Верховною Радою України за поданням Президента України
Національна гвардія складається зі з'єднань, військових частин, підрозділів, установ, військових навчальних закладів та навчальних частин
??вищих навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів, установ
Статус Ради національної безпеки і оборони України (РНБО). Конституційно-правовий статус РНБО, її завдання, основні функції та компетенція. Персональний склад РНБО. Основна організаційна форма діяльності. Повноваження заступників Секретаря РНБО. контрольная работа [24,6 K], добавлен 06.09.2016
Аналіз міліції як суб’єкта адміністративно-правових відносин, її завдання, структура, повноваження. Типи та функції її підрозділів. Діяльність дозвільної системи України. Особовий склад міліції, його правовий і соціальний захист. Адміністративний нагляд. курсовая работа [40,3 K], добавлен 03.06.2011
Формування та сьогодення інституту президентства. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність Президента України. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади. Рада національної безпеки і оборони України. Інститут представників Президента. курсовая работа [48,5 K], добавлен 01.08.2010
Правовий статус ДПА України. Завданя, права та функції ДПА України. Структурні підрозділи ДПА України, їх правовий статус, завдання та функції. Види і форми стягнення до бюджету коштів. Контроль за дотриманням податкового законодавства. реферат [52,5 K], добавлен 16.01.2004
Сучасна національна безпека України. Завдання та функції Ради національної безпеки і оборони України. Організаційна структура організації, засідання як основна організаційна форма її діяльності. Повноваження Голови та членів Ради національної бе контрольная работа [17,0 K], добавлен 16.06.2011
Аналіз чинного правового забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення законодавства митниці та законів про державну службу. Дослідження адміністративно-правового статусу працівників органів доходів і зборів. статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017
Розвиток Ради національної безпеки і оборони України як координаційного органа з питань національної безпеки і оборони при Президентові. Її значення для функціонування держави та влади. Структура РНБО як компонент конституційно-правового статусу. реферат [15,5 K], добавлен 18.09.2013
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Адміністративно-правовий статус Національної гвардії України курсовая работа. Государство и право.
Методологическая Основа Исследования Дипломной Работы
Реферат: Поражение молнией
Курсовая работа по теме Объективные и субъективные признаки нарушения правил несения пограничной службы
Практическая Работа На Тему Социальное Время. Поведение В Конфликтной Ситуации
Реферат по теме История развития акушерства и гинекологии
Курсовая работа по теме Статистика страхования
Контрольная Работа На Тему Депозитні Операції, Принципи Технічного Аналізу Та Інформаційна Система Доу-Джонс Телерейт
Пример Защиты Курсовой
Дипломная работа по теме Электропривод литейного конвейера
Курсовой Комбинат Междуреченск
Реферат: Ответственность аудитора по рассмотрению мошенничества и ошибок. Скачать бесплатно и без регистрации
Расчет радиоприёмного устройства
Курсовая Работа Астана
Реферат Общение Со Сверстниками
Реферат На Тему Взаимоотношения Человека И Природы
Контрольная Работа По Информатике 7 Класс Задачи
Как Писать Сочинение По Высказыванию Обществознание
Реферат: Теории происхождения языка
Контрольная работа по теме Жилищная политика как составляющая государственной социальной политики Украины
Защита Прав Пациента Реферат
Административное задержание как мера административного принуждения в деятельности полиции - Государство и право дипломная работа
Учет расчетов по налогам в бюджет - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Аудит налога на прибыль - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа