Адміністративне процесуальне право - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Адміністративне процесуальне право

Поняття та значення сучасного адміністративного процесуального права як галузі національного права України. Класифікація та межі дії правових джерел. Адміністративно-процесуальні норми, принципи, правовідносини: поняття, структура, загальна класифікація.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність теми дослідження. Конституційні положення про те, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність та утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, вимагають принципово нового підходу до визначення ролі і місця адміністративного процесу в правовій системі держави. Втілення в життя цих положень потребує створення нових правових механізмів, юридичних режимів, визначення концептуальних наукових і методологічних засад обґрунтування єдності та структурного взаємозв'язку правових норм та інститутів щодо визнання захисту прав і законних інтересів (фізичних чи юридичних) приватних осіб.
Природа розвитку суспільства дала реальну дійсність відповідного правового упорядкування, в якому юридичні норми набувають значення правил, однаково обов'язкових і для державних службовців чи суддів, і для фізичних чи юридичних осіб, утворюючи тим самим нову галузь юрисдикційного спрямування - Адміністративне процесуальне право України.
Адміністративне процесуальне право України не копіює традиційні галузі правосуддя, має власні відмінності та особливості. Однією з таких особливостей є те, що в системі адміністративного процесуального права має залишитися інститут «Адміністративного розгляду і вирішення справ». Тобто розгляд справ, заяв, скарг і прийняття рішень у них можуть бути здійснені не тільки в судовому, а й в адміністративному (інстанційному) порядку. Адже не випадково законодавець прийняв Кодекс адміністративного судочинства України (2005 р.), а не Адміністративно-процесуальний кодекс, тим самим визнаючи (не виключаючи) наявності інших проваджень у структурі адміністративного процесу, крім адміністративно-судочинних. У цьому зв'язку адміністративний процес вигідно відрізняється від кримінального, цивільного та господарського тим, що визнання, реалізація, захист та поновлення прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб можуть бути забезпечені не тільки шляхом відправлення правосуддя, а й в інстанційному порядку швидше, дешевше, професійно і не менш якісно. Такий підхід має бути одним із пріоритетних напрямів розробки доктрини адміністративної юстиції та юрисдикційних відносин у державі.
Ступінь наукової розробки теми. Увага проблематиці зародження, подальшого формування та розвитку адміністративного процесуального права України була присвячена в працях таких учених як В. Б. Аверянов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, Ю. А. Ведерников, В. М. Гаращук, Р. А. Калюжний, Т. О. Коломієць, А. Т. Комзюк, О. М. Музичук, Н. М. Оніщенко, П. М. Рабінович, І. С. Самощенко, О. Ю. Синявська, О.Ф. Скакун, С. Г. Стеценко, В. Є. Студенікин, О. В. Тюріна, О. Д. Тихомирова, М. М. Тищенко та ряд інших.
Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження з питань адміністративного процесуального права.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування адміністративного процесуального права.
Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий, діалектичний метод пізнання, порівняльний, формально-логічний, системно-структурний, та статистичний методи.
Метою даної роботи є: дослідження адміністративного процесуального права України як самостійної галузі права.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:
- проаналізувати сучасний стан справ у адміністративно-правовій сфері;
- розкрити ріснуючі наукові точки зору на проблематику адміністративно-процесуального права як галузі права;
- вивчити існуючі наукові точки зору стосовно джерел адміністративного п процесуального права;
- дослідити адміністративно-процесуальні правовідносини: поняття, с структуру, класифікації.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, які поділяються на вісім підрозділів, висновків, списку інформаційних джерел. Загальна кількість сторінок у курсовій роботі складає 36 сторінок.
Розділ І. Поняття та значення адміністративного процесуального права як галузі національного права
1.1 Поняття адміністративного процесуального права та і його значення
Перш ніж перейти до детального аналізу поняття “адміністративне процесуальне право України”, слід проаналізувати кожну з його складових. Поділ права на галузі випливає із специфіки однорідних суспільних відносин та об'єктивної необхідності встановлення для них особливого правового режиму [28, с.538]. Галузь права - відносно самостійна сукупність юридичних норм, що регулює якісно однорідну сферу ( рід ) суспільних відносин специфічним методом правового регулювання [24, с.245] . Галузі права розрізняються між собою цілим набором лише їм властивих ознак : прийомами регулювання, принципами, формуванням диспозицій ( прав і обов'язків), умовами їх реалізації, своєрідністю санкцій. Вони різні за обсягом, за кількістю інститутів, що їх складають. Кожна із них має лише їй властивий режим правового регулювання ( сукупність використовуваних специфічних юридичних засобів), котрим забезпечується ефективність дії як галузі в цілому, так і утворених у її складі підгалузей та інститутів права. ммммГалузі права відносно самостійні, стійкі й автономні у своєму функціонуванні [25, c.357-358]. Галузі права є основними елементами структури права. Як частина цілого кожна галузь права взаємодіє з іншими галузями і з системою права в цілому. Головні критерії поділу права на галузі - предмет і метод правового регулювання [17, с. 124 ].
Отже, традиційно в теорії права вважається, що головними ознаками будь-якої галузі права є: а) певний масив як кодифікованих, так і не кодифікованих правових норм; б) чітко визначені предмет і метод правового регулювання; в) правові принципи, притаманні лише конкретній галузі права; г) власна внутрішня структура ( система ) цих норм , об'єднана в правові інститути і підгалузі; д) наявність взаємодії з іншими галузями права; є) власні джерела галузі права [18, с.51].
Адміністративне процесуальне право має чітко визначені предмет і метод правового регулювання. Предмет правового регулювання традиційно розуміють як сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами ( юридичний критерій) правового регулювання [19, с.349]. Наприклад, автори підручнику цивільний процес визначають, що предметом цивільного процесуального права є процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу, що виникають при здійсненні правосуддя - тобто сам цивільний процес, а також система цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантіями їх реалізації [27, с. 6]. У цьому контексті можна зауважити, що не дивлячись на іноді принципово різні підходи до визначення поняття самого адміністративного процесуального права України, всі вчені в основу такого визначення кладуть таке поняття як адміністративний процес. Іншими словами адміністративний процес розглядається як основна складова адміністративного процесуального права. Адміністративний процес у цьому випадку сприймається як предмет правового регулювання адміністративного процесуального права України.
У зв'язку із тим, що для того, щоб дослідити явище в цілому, необхідно дослідити його окремі елементи, здається не можливим, при характеристиці адміністративного процесуального права України як самостійної галузі права, оминути увагою поняття адміністративного процесу України.
Автори підручнику “Адміністративне право України ” виділяють три основні підходи до визначення сутності адміністративного процесу України. Перший підхід ( його ще називають “ юрисдикційним ” ) передбачає так зване “ вузьке розуміння адміністративного процесу ” , згідно якого адміністративний процес - це врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного процесу, і насамперед адміністративних стягнень ( іншими словами, у вузькому розумінні адміністративний процес - це провадження в справах про адміністративні правопорушення). У такому розумінні адміністративний процес має виключно юрисдикційний ( правоохоронний ) зміст [ Кот. ].
Відповідно до другого підходу ( так званого “ управлінського ” ), його ще називають “широким розумінням адміністративного процесу”, адміністративний процес пропонується розглядати як врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органів державного управління, а у передбачених законодавством випадках і іншими, уповноваженими на те органами. Третій підхід до визначення адміністративного процесу, умовно його можна назвати “ судочинським ”, який походить від розуміння юридичного процесу виключно як форми правосуддя [ 14, с.213].
Таким чином, поняття адміністративного процесу є основоположним елементом, який у подальшому визначає сутність адміністративного процесуального права України. Тобто в залежності від того, що вчені розуміють під поняттям адміністративний процес, вони в подальшому розуміють під поняттям адміністративного процесуального права України. Так, наприклад, В. К. Матвійчук та І. О. Хар розглядаючи співвідношення понять адміністративне судочинство й адміністративний процес зауважують, що якщо правосуддя ( адміністративне судочинство ) - це судова діяльність з реалізації судової влади шляхом розгляду і вирішення публічно-правових спорів, то адміністративний процес - це форма реалізації правосуддя ( адміністративного судочинства ), яка забезпечує і гарантує здійснення правосуддя в зазначеній сфері діяльності, і гарантії права осіб на судовий захист. Такий зв'язок адміністративного судочинства ( правосуддя) і адміністративного процесу пояснює їх принципову єдність як змісту і форми [ 21, с 57 ].
На думку Е. Ф. Демського адміністративне процесуальне право як галузь права - становить систему правових норм, інститутів, принципів, методів і форм діяльності, за допомогою яких забезпечується визначення, реалізація та захист права і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічних відносин [18, с.52].
О. Ф. Скакун надаючи визначення поняття адміністративно-процесуального права вказує, що воно являє собою систему юридичних норм, що регулюють правовідносини, які складаються під час здійснення адміністративного судочинства в результаті оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності представників влади. Однак продовжуючи свою думку, О. Ф. Скакун зазначає, що регламентації юридичних норм адміністративно-процесуального права підлягають процесуальні форми, порядок і методи реалізації матеріальних норм адміністративного права, тобто адміністративний процес у його широкому та вузькому розумінні. Слід розділяти адміністративний процес і адміністративне судочинство ( адміністративну юстицію ) [25, с.363].
1.2 Місце адміністративного процесуального права в системі права України
Адміністративне процесуальне право України , як і будь-яка інша галузь права, має власний предмет правового регулювання - суспільні відносини, що забезпечують реалізацію та захист права, свобод і інтересів фізичних і юридичних осіб в публічній сфері та відповідне нормативне врегулювання цих відносин. Однак, як зазначає О. В. Кузьменко, наявність двох об'єктивних ознак галузі права - предмета регулювання та певної системи організації - ще не дає підстав для твердження про можливість виокремлення певної групи норм в окрему галузь права. Для цього треба підтвердження щодо здатності цієї групи норм взаємодіяти не тільки з нормами однойменної матеріальної галузі права, а й з матеріальними нормами інших галузей [ 20, с. 115].
Системний підхід до вивчення юридичних явищ, аналіз чинного законодавства показують, що норми адміністративного процесуального права тісно пов'язані з нормами інших галузей права.
Норми адміністративно-процесуального права мають тісний зв'язок з нормами конституційного права. Конституція України визначає, що утвердження і забезпечення права і свобод людини є головним обов'язком держави ( ст. 3); кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість ( ст. 29); право громадян на участь в управлінні державними справами (ст. 38), право на мирні збори ( ст. 39), право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та службових осіб ( ст. 40); права і свободи людини і громадянина захищаються судом ( ст. 55); кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині ( ст. 66); кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори ( ст. 67); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68); юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі ( ст. 124). Ці та інші матеріальні норми Конституції України тісно пов'язані з адміністративними процесуальними нормами при реалізації і захисті зазначених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб [ 1 ].
Норми адміністративного процесуального права мають тісний зв'язок з нормами цивільного права. Так ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України ( далі-ЦК України) встановлено, що у випадках, визначених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади та місцевого самоврядування. Цивільним кодексом України встановлюється державна реєстрація фізичних осіб ( ст. 49) і правові форми участі держави і у цивільних відносинах ( ст. 167); розмежування відповідальності за зобов'язанням держави (ст. 176); право на особисту недоторканість ( ст. 289) ; умови викупу пам'ятки історії та культури з ініціативи державного органу ( ст. 352); реквізиція з ініціативи державного органу в разі виникнення певних надзвичайних обставин (ст. 353); відшкодування шкоди, завданої органами держави (статті 1173-1177); державна реєстрація права на спадщину ( ст. 1299) тощо. Реалізація цих прав тісно пов'язана з адміністративним провадженнями [ 5].
Через норми адміністративного процесуального права реалізуються певні сімейні правовідносини. Наприклад, соціальна і економічна підтримка та розвиток сім'ї; державна допомога сім'ям з дітьми; реєстрація актів цивільного стану; усиновлення; підтримка прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу; нагляд за дотриманням прав дітей та ін.
За допомогою норм адміністративного процесуального права значною мірою реалізуються відносини у сфері дії господарського права. Господарським кодексом України (далі-ГК України) передбачено обмеження конкуренції (ст. 26), монополізму (ст. 27); заборона неправомірних угод між суб'єктами господарювання (ст. 30), дискримінації суб'єктів господарювання ( ст. 31 ), недобросовісної конкуренції ( ст. 32) неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання ( ст. 33 ), створення перешкод суб'єктам господарюванням у процесі конкуренції (ст. 34) та інші, відповідальність за порушення яких передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (статті 164-3, 166-1, 166-2, 166-3), а розгляд справ і притягнення до відповідальності здійснюється розгляд справ і притягнення до відповідальності здійснюється саме через адміністративно-процесуальні норми. Господарським кодексом України передбачена державна реєстрація суб'єктів господарювання (ст. 58), ліцензування, патентування та квотування у господарській діяльності (ст. 14), процедури визнання суб'єкта підприємництва банкрутом (гл. 23) та інші відносини регулюються шляхом здійснення адміністративних проваджень [4].
Крім цього, глава 27 та 28 ГК України передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій та відповідальності за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, що також потребує застосування адміністративних процесуальних норм при розгляді і вирішенні справи про спір чи спору про право в адміністративному чи судовому порядку.
Норми адміністративного процесуального права мають зв'язок з нормами кримінального права. Частиною 2 ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( далі КУпАП) передбачено, що у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше як через місяць із дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття. Статтею 253 КУпАП установлено, якщо при розгляді справи орган ( посадова особа ) дійде висновку, що в порушенні є ознаки злочину, він передає матеріали прокурору, органу досудового слідства або дізнання. Отже, при притягненні до адміністративної відповідальності певним чином пов'язане і з матеріальними нормами кримінального права.
Адміністративні процесуальні норми взаємодіють з нормами у сфері фінансового права, наприклад, щодо обігу цінних паперів та діяльності фондового ринку, банківської діяльності тощо; трудового права - щодо адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю та охорону праці; земельного права, житлового права, природоохоронного права, лісового права, водного права - щодо правил використання земельних, лісових, водних ресурсів та житлового фонду і відповідальності за їх порушення; податкового права, митного права - щодо сплати податків і зборів; транспортного права - щодо правил безпеки перевезень пасажирів, пошти, багажу, вантажів та відповідальності у разі їх порушення.
1.3 Система адміністративного процесуального права України
Адміністративне процесуальне право, як і будь-яка інша галузь права, має власну внутрішню будову, елементами якої є юридичні норми та інститути, спрямовані на забезпечення доступного і зручного розуміння правових приписів під час розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ, а також вивчення і усвідомлення механізму правового регулювання процесуальних правовідносин. Ознаками системи адміністративного процесуального права є:
а) структурність -- тобто система складається з визначених елементів -- процесуальних норм;
б) об'єднаність цих норм, розташованих іноді в різних джерелах процесуального права, в правові інститути (підгалузі), що регулюють предметні якісно однорідні суспільні відносини;
в) логічність об'єднання та єдність взаємозв'язків між нормами і правовими інститутами (підгалузями), в результаті чого одні й ті самі норми (інститути) можуть впливати на суспільні відносини в різноманітних провадженнях на їх різних стадіях;
г) предметність і сфера регулювання суспільних відносин, за якою визначається галузева належність права;
ґ) цілісність системи, яка внаслідок динамічності якісно не втрачає властивостей її елементів [14, с. 126 ].
Отже, система адміністративного процесуального права може бути визначена як сукупність процесуальних норм та інститутів, об'єднаних у логічній послідовності і необхідних взаємозв'язках щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у сфері публічних відносин та (визначення) встановлення механізму правового регулювання процесуальних відносин.
Серед усієї сукупності процесуальних норм виділяються норми, які мають універсальний характер і розраховані на застосування у всіх видах і стадіях адміністративного процесу (судочинства). Ці норми складають Загальну частину адміністративного процесуального права. Вони визначають завдання і сутність адміністративного процесу.
Загальна частина адміністративного процесуального права поєднує правові норми та теоретичні положення, що розкривають: поняття адміністративного процесуального права та його основні категорії; принципи адміністративного процесуального права; адміністративні процесуальні відносини; сутність адміністративного процесу та його зміст; коло суб'єктів і учасників адміністративних проваджень; докази в адміністративному процесі; процесуальні строки та їх значення; заходи процесуального примусу та відповідальності в адміністративному процесі тощо.
Однак специфіку кожного виду провадження (судочинства) відображають окремі норми, їх комплекси - правові інститути. Такі норми складають Особливу частину адміністративного процесуального права. Вони розкривають сутність та зміст окремих видів проваджень: провадження за заявою суб'єкта звернення щодо визнання, реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів та визначення кола обов'язків; провадження за ініціативою органа владних повноважень; провадження за скаргою суб'єкта звернення; провадження з адміністративного судочинства; провадження у справах про адміністративні правопорушення [ 18, с. 56 ].
Зміст Загальної і Особливої частин адміністративного процесуального права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми та інститути Загальної частини мають значення для усіх видів адміністративних проваджень та їх стадій. Наприклад, норми, що визначають поняття доказів, їх належність і види та покладення обов'язку доказування, застосовуються у всіх випадках при розгляді й вирішенні конкретної адміністративної справи і, навпаки, провадження за заявою чи скаргою суб'єкта звернення або за позовом чи в справах про застосування заходів примусу ґрунтуються на певних, відповідних доказах. Ті самі приклади можна навести з дотримання процесуальних строків, принципів провадження, застосування заходів процесуального примусу, встановлення наявності правовідносин та ін.
Р озділ ІІ. Джерела адміністративного процесуального права і межі його дії
2.1 Поняття джерел адміністративного процесуального права
З теорії права відомо, що джерела (або форма) права - це конкретні форми зовнішнього вираження загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для адміністративного процесуального права з точки зору юридичного позитивізму, адже в Україні джерелом права офіційно визнається нормативний акт.
В.Б. Авер'янов стверджував, що джерела адміністративно-процесуального права треба розуміти як зовнішні форми встановлення і вираження адміністративно-правових норм - акти правотворчості державних органів та організацій, органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їхньої встановленої законодавством компетенції, а також: міжнародні угоди (договори) і міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною [12, с.45]. Ю.П. Битяк зазначає, що джерелами адміністративного процесуального права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються з адміністративно-правових норм чи містять хоча б одну з таких норм [ 13, с.35]. адміністративний процесуальний право національний
В юридичній літературі більшість авторів до джерел права відносять рішення Конституційного Суду України щодо тлумачення норм Конституції України, визнання конституційними чи неконституційними норм законодавчих актів та порядку застосування норм інших законів України, з чим слід погодитися [21, с.60]. Результатами такого тлумачення є виникнення, розвиток або припинення відповідних правовідносин. Наприклад, розглядаючи справу про адміністративну відповідальність юридичних осіб, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні особи, у ч. 3 ст. 2 цього Кодексу під словосполученням «законодавством, ще не включеним до Кодексу» слід розуміти закони, що встановлюють відповідальність фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень, які ще не включені в установленому порядку до зазначеного Кодексу. Так Конституційний Суд України окреслив коло суб'єктів адміністративної відповідальності, і саме до кого може бути застосована норма ст. 38 КУпАП.
Ринкова економіка і розбудова громадянського суспільства вимагають нових форм упорядкування суспільних відносин. Такими формами дедалі частіше стають правові договори та прецедентне право, необхідність визнання яких як джерел права України досить ґрунтовно доводить доктор юридичних наук Л. Петрова [ 23, с. 5]. Звичайно, важко уявити, щоб розгляд і вирішення індивідуальних адміністративних справ здійснювалися на підставі правових договорів. Інша справа, що такі договори можуть укладатися (застосовуватися) в управлінській діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, а не в адміністративних процесуальних відносинах.
Водночас в адміністративному процесі при розгляді й вирішенні індивідуальних адміністративних справ набули значного поширення у застосуванні роз'яснення, які даються постановами Пленуму Верховного Суду України та пленумів Вищих спеціалізованих судів. Ці постанови мають деякі ознаки прецедентного права. Не будучи носіями норм права, вони певною мірою здійснюють вплив на вирішення конкретних справ. Вони не мають нормативного характеру, але є обов'язковими для судів, інших органів і посадових осіб, котрі застосовують норми права, щодо яких зроблені такі роз'яснення. Наприклад, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» (п. 10) роз'яснюється судам, що, перевіряючи обґрунтованість притягнення громадян до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про охорону рибних запасів, суди повинні враховувати, що сам факт перебування на водоймі у безпосередній близькості до неї із забороненими знаряддями лову, вибуховими чи отруйними речовинами, відповідно до Правил рибальства у внутрішніх водоймах України, є підставою для застосування адміністративного стягнення, передбаченого ст. 85 КУпАП. Хоча у законодавстві про адміністративну відповідальність поки що не передбачено відповідальності за замах на правопорушення [ 2 ]. Таких роз'яснень, узагальнюючих судову практику з метою однакового розуміння і правильного застосування норм як матеріального, так і процесуального права, тільки у сфері адміністративних (управлінських) та адміністративно-процесуальних правовідносин понад 20 назв. Особливістю їх застосування є те, що у разі перегляду адміністративної справи в порядку оскарження чи опротестування апеляційний чи касаційний суд обов'язково звертає увагу на дотримання судом першої інстанції роз'яснень Пленуму Верховного Суду України щодо застосування норм матеріального і процесуального права.
Отже, обов'язковість наданої вищою судовою інстанцією практики застосування норм права породжує нові відносини, в яких убачається застосування судової практики як джерела права України.
З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) адміністративного процесуального права, з урахуванням ієрархіч- ності підлеглості їх доцільно класифікувати таким чином.
2.2 Класифікація та межі дії джерел адмініс тративного процесуального права
З огляду на різноманітність джерел (нормативних актів) адміністративного процесуального права, з урахуванням ієрархічності підлеглості їх доцільно класифікувати таким чином.
- Конституція України - як основний закон, що встановлює загальні правові принципи, права, свободи і особисту недоторканність людини, гарантії їх забезпечення та здійснення правосуддя в державі. Конституція України є основним джерелом прав, має найвищу юридичну силу. Вона виступає як юридична база поточного законодавства [1].
- Міжнародні договори (угоди), згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України відповідно до ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 р. «Про міжнародні договори України», є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
— Кодекс України про адміністративні правопорушення. Розділ III цього Кодексу встановлює перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, порядок їх утворення, права, обов'язки та компетенція цих органів, а також підвідомчість справ. У розділі IV регламентуються умови і порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення, розгляд адміністративних справ, винесення постанов про накладення адміністративних стягнень, їх оскарження і опротестування. Розділ V встановлює порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень;
Кодекс адміністративного судочинства України, завданням якого є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернень до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства [ 2 ];
- Митний кодекс України також визначає засади організації провадження у справах про порушення митних правил (статті 356- 406) [ 3 ].
- Закон України «Про судоустрій про судоустрій і статус суддів України» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції [ 8 ] ;
- Закон України «Про звернення громадян» регулює питання щодо звернення громадян до органів влади з заявами і пропозиціями у тому числі й оскарження дій посадових осіб, державних і громадських органів ;
- Закон України «Про боротьбу з корупцією» встановлює особливості проваджень у справах про корупційні дії [ 9 ] та інші.
- Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення» зобов'язує керівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування не рідше ніж двічі на рік розглядати стан роботи зі зверненнями громадян на засіданнях президій, колегіях із запрошенням представників суду, органів прокуратури, громадських організацій [ 10 ];
- Указом Президента України «Про кількість судів апеляційного суду України, касаційного суду України та Вищого Адміністративного суду України» встановлено, що кількість судів Вищого адміністративного суду України складає 65 осіб, а Указом «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу» в Україні утворено 27 окружних адміністративних судів, 7 апеляційних та 1 касаційний суд для розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ [ 11 ].
- Норми адмініст
Адміністративне процесуальне право курсовая работа. Государство и право.
Курсовая работа по теме Организация ведения бухгалтерского и налогового учета в ООО 'Феникс-Авто НМ'
Контрольные И Диагностические Работы Планета Знаний
Патентное Право Реферат
Изучение обьекта и синтез регулятора системы управления
Темы Рефератов По Культурологии
Курсовая работа по теме Мероприятия по профилактике и ликвидации инфекционного ринотрахеита кошек
Эссе Социализация Личности
Доклад: Людовик IX король Франции
Анализ Рентабельность Курсовая
Доклад по теме Родовидовые определения. Правила определения понятий
Реферат: Классификация испанских вин
Электрический Ток Реферат По Физике
Сочинение О Роли Суффиксов
Курсовая работа по теме Муниципальная политика в сфере управления демографическими процессами
Контрольная работа по теме Национальная политика и политическая социология
Инвестиции Курсовая Пдф
Доклад по теме Helstar
Реферат: Экономические и политические санкции в отношении "Саддамовского Ирака" после Кувейтского кризиса
Эссе На Тему Крым
Курсовая На Тему Инсульт
Символы ратной славы и воинской доблести - Военное дело и гражданская оборона реферат
Фенетическая структура земноводных местообитаний месторождений песка города Гомеля - Биология и естествознание курсовая работа
Ресурсные показатели крепи скважин - Геология, гидрология и геодезия презентация