Абсолютні і відносні переваги: складне простими словами

Отже, «складне простими словами». Якщо ви думаєте, що те, що ті задачі Стасюка, які ви не можете вирішити, є складними, то після прочитання цього мануалу (якщо це можна так назвати), ви зрозумієте, наскільки тут все було просто. На курсі МВ студенти, які мають предмет «міжнародні економічні відносини», як правило розбирають два типи задач, зараз розберемо простіший з них:

Абсолютні переваги.

Сутність і назва цієї задачі виходить з назви самої економічної теорії – теорія абсолютних переваг Адама Сміта (1723-1790), про яку він згадував у книзі «Дослідження про природу та причини багатства народів». Сміт спростовував твердження меркантилістів (це ті, хто казав, що багатство країни вимірюється лише кількістю золота в їх володінні), і натомість висунув свою, яка полягає в тому, що, уявіть, існує дві країни (країна А і Б) і два товари (товар Х і У), які ці дві країни будуть виготовляти. Так, ці країни будуть виготовляти якусь кількість товару, але при цьому країна А буде знаходитись, наприклад, в не дуже сприятливих кліматичних умовах, тому на виготовлення товару Х буде витрачати більше ресурсів, ніж країна Б. Уявімо, що в нас є дві країни – Бельгія і Іспанія, і два товари – бавовна і барвники, які обидві країни будуть виробляти, але на вироблення бавовни Бельгія буде витрачати 3 одиниці ресурсу, а Іспанія 5, на вироблення барвників Бельгія буде витрачати 6 одиниць ресурсу, а Іспанія 4, логічно буде підсумувати, що в Бельгії буде вигідніше виробляти бавовну, а барвники в Іспанії, бо вони на створення продукту витрачають менше одиниць ресурсів.

Отже, тому Сміт вводить таке поняття, як спеціалізація. Спеціалізація країни передбачає те, що країна відмовляється від невигідного їй виробництва товару, натомість віддає всі наявні ресурси тому продуктові, який їй буде вигідний. Тобто, Іспанія відмовиться від виробництва бавовни і буде створювати лише барвники, а Бельгія навпаки – відмовляється від барвників, щоб робити бавовну.

А тепер розберемо і закріпимо це все на реальному прикладі, у вигляді задачі. Візьмемо таку:

Україна має 100 одиниць ресурсів (всього) і при цьому виробляє чай і цукор, на які вона виділяє по 50 од. ресурсів, при цьому затрати на виготовлення 1 т. чаю становлять 20 одиниць ресурсів, а 1 т. цукру – 5 одиниць. Індія так само має загалом 100 одиниць ресурсів, і так само по 50 вона виділяє на чай і цукор, але затрати на виготовлення 1 т. чаю становлять 4 од., а 1 т. цукру 10 одиниць. Знайти виграш світу після спеціалізації і побудувати криву виробничих можливостей.

Для того, щоб легше розбиратися в цьому наборі тексту, напишемо коротке дано:

Отже, ми переписали і систематизували все написане в умові задачі. Щоб почати/продовжити вирішення задачі, нам необхідно знайти спеціалізацію – як її знайти я писав вище. Та країна, яка буде менше ресурсів витрачати на виготовлення того чи іншого товару буде на ньому спеціалізуватися. В нашому випадку – Україна буде спеціалізуватися на цукрі, а Індія на чаї, бо саме таким чином, вони витратять найменшу кількість ресурсів.

Повернемося до розв'язання задачі, для початку вам потрібно намалювати таку таблицю: (дані в таблиці не заповнювати).

Як ми бачимо, таблиця ділиться на дві фази – ДО і ПІСЛЯ спеціалізації. Розглянемо для початку першу з них. Отже, що ми бачимо і звідки ми це взяли? Ми бачимо країни і обсяги виробництва товарів. Як ми це знайшли? (для наглядності відкриємо таблицю разом з дано):

Як це ми знайшли? Для прикладу, візьмемо Індію. Індія на виготовлення чаю виділила 50 од. ресурсу, а на виробництво однієї тонни чаю відводять 4 од. ресурсу. Отже 50:4=12,5. Індія з таким розкладом ресурсів може виготовити 12,5 тонн чаю. Цукор. Так само, беремо ту кількість ресурсів, яка виділена і ту кількість, яка відведена на 1 тонну цукру, отже 50:10=5. 5 тонн цукру. Аналогічна ситуація і з Україною. (До речі, розрахунки під кількістю тонн краще не проводити, вони зроблені лиш для того, щоб показати все наглядно).

Якщо ми завершили першу частину, то тепер вступає в силу спеціалізація і час зайнятися другою частиною. Так, ми вже знайшли те, що Україна буде виготовляти цукор, а Індія чай, (і нічого крім!), отже там, де вона не буде нічого виготовляти, ставимо 0.

Як вирішувати другу частину? Дві клітинки в нас вже заповнені – там нулі. Лишилося ще дві, візьмемо, наприклад, Індію. Як ми вже сказали, країна буде виготовляти лише один товар, тобто їй вже не треба відводити 50 одиниць ресурсів на виготовлення іншого, тому на виготовлення чаю (після спеціалізації!), ми беремо всі (!) наявні ресурси, тобто 100 і ділимо їх на кількість затрат на одну тонну чаю, тобто на 4. Виходить 25 тонн. Аналогічно проводимо і з Україною 100 ділимо на 5, бо ми виготовляємо цукор і отримуємо 20 тонн цукру. Все, фактично, перша частина задачі вирішена.

Знайдемо виграш світу, він знаходиться досить легко: з всього ПІСЛЯ спеціалізації ми віднімаємо всього ДО спеціалізації. В нашому випадку вийшло, чай - 10 од. (25-15=10), цукор - 5 од. (20-15=5).

Остання частина, для багатьох вона є найбільш складною, хоча насправді вона досить легка. Отже, для початку ми маємо намалювати графік – прямі х та y. Виберемо і позначимо, яка з них буде означати цукор, а яка чай. В нашому випадку х - цукор, у - чай.

Коли ми намалювати графік і написали маркування, можемо починати шукати точки. Коли ми починаємо будувати графік, ми вже маємо по одній точці з кожної країни – 25 по у (чаю) для Індії і 20 по х (цукру) для України. Їх ми беремо з графіку ПІСЛЯ спеціалізації.

Щоб знайти другу точку, ми робимо спеціалізацію «навпаки», приклад для Індії – ми виготовляли чай, але не виготовляли цукор, тепер міняємо це місцями і виходить, що 100 ділимо на 10 (кількість ресурсів для 1 тонни цукру в Індії) і отримуємо 10. Це й буде другою точкою. Так само робимо й для України. Як тільки ви знайшли другу точку і з'єднали їх між собою, вітаю, ви побудували графік виробничих можливостей і вирішили задачу з абсолютних переваг.

Відносні переваги.

Теорія відносних переваг грунтується на попередній, але декілька допрацьованій Давідом Рікардо (1772-1823), який довів, що абсолютні переваги не можливі і є частковим випадком з загального правила. Він довів, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

В задачах з відносних переваг додатково застосовується поняття альтернативних витрат. Це просто порівняння цін на одиницю товарів на внутрішньому ринку, виражених через кількість робочого часу, витраченного на їх виробництво.

Отже, почнемо.

В цій задачі ми маємо Україну і Японію, які мають по 120 і 150 одиниць ресурсів відповідно. Вони будуть виробляти цукор і ТВ, на які Японія виділила 30 на цукор і 120 на ТВ, а Україна 24 на цукор і 96 на ТВ. Витрати на виробництво товарів в Японії – 5 на цукор і 5 на ТВ, а в Україні – 6 на цукор і 24 на ТВ.

Також, ми маємо нову частину задачі – коефіцієнт обміну, який становить 1 ТВ = 2,5 тонн цукру, поки що відкладемо його на потім.

Як і в першій задачі, ми маємо визначити спеціалізацію, але думаю, що ви вже помітили, що Японія має менші витрати з обох товарів і ми не можемо їх порівнювати тим самим способом, як ми це робили в задачі з абсолютних переваг. Тут в гру вступають альтернативні витрати, що це таке – вище.

Як ми бачимо, в цьому випадку ми визначаємо спеціалізацію трішки складніше, ніж в абсолютних, проте це не критично. Отже, як це зробити? Ми будемо порівнювати витрати на виробництво тої чи іншої продукції, на прикладі Японії: задавайте собі питання «скільки необхідно витратити телевізорів, щоб виробити 1 тонну цукру? навпаки?». Тобто наприклад, ми маємо 5 одиниць ресурсів на телевізор і 5 на тонну цукру. Ми ділимо 5(телевізори):5(цукор)=1, якщо змінимо 5(цукор):5(телевізори), вийде те саме – 1. Отже, один телевізор дорівнює 1 тонні цукру.

Якщо ми так само порівняємо Україну, то отримаємо, що для створення одного телевізора буде необхідно 4 тонни цукру (24:6=4), на хлопський розум – «в один телевізор влізе 4 тонни цукру», а ось якщо навпаки, то 1 тонна цукру буде дорівнювати 0,25 ТВ, тобто «в одну тонну цукру влізе 0,25 від цілого телевізора». Десь так. Після всього цього ми отримали такий надпис: для Японії – 1 т. цукру = 1 ТВ, а 1 ТВ = 1 т. цукру. Для України – 1 т. цукру = 0,25 ТВ, а 1 ТВ = 4 т. цукру.

Коли ми це співставимо між собою, ми побачимо, що цукор вигідніше виробляти в Україні, бо 0,25<1, а ТВ в Японії, бо 1<4. Менше ресурсів – більше вигоди.

Тепер малюємо таблицю, таблиця відносних переваг трохи відрізняється від абсолютних, проте нічого складного.

В цій таблиці стопвчик кожного товару ділиться ще на 3 – «Виробництво», «Споживання» та «Експорт/Імпорт».

Заповнюємо першу частину. Тут немає нічого складного, ми робимо аналогічно, як з абсолютними перевагами, тут ми можемо не звертати увагу на «Експорт/Імпорт» і автоматично в частині ДО завжди ставимо там нулі.

В стовпчику «Споживання» ми просто пишемо те саме, що ми отримали у стовпчику «Виробництво», бо країна буде споживати стільки товарів, скільки вона виробляє, бо наразі торгівля відсутня.

Якщо ми визначили спеціалізацію, то ми можемо визначити виробництво вже ПІСЛЯ спеціалізації, (але тільки «Виробництво», інші стовпчики не чіпаємо). Згідно з цим, в нас вийде, що Японія не буде виробляти цукор, а натомість буде виробляти ТВ, а Україна навпаки.

Тепер настав час для найскладнішої (або однієї з найскладніших) частин вирішення задачі – споживання і експорт/імпорт ПІСЛЯ спеціалізації.

Щоб правильно заповнити ці колонки, а точніше колонку – «Споживання», з експортом проблем немає, але він залежить від споживання. Отже, щоб заповнити її, ми повинні уявити або гіпотетично співставити інформацію про споживання ДО і ПІСЛЯ. В чому складність? Складність в тому, що бувають задачі, в яких, щоб зробити це і знайти правильний вибір, ти повинен передивитися сотні (ну не сотні, але багато) інших. Головна умова – ми повинні зробити все так, щоб споживання ПІСЛЯ було таке саме, як і ДО або більше, АЛЕ НЕ МЕНШЕ. (!)

Наприклад, ДО спеціалізації Японія споживала 24 телевізори, бо мала стільки ж. ПІСЛЯ спеціалізації вона стала виробляти 30 телевізорів, проте 0 цукру. Тому, в цей момент ми і повертаємося до коефіцієнту обміну, за допомогою якого ми можемо обміняти надлишкові товари на ті товари, яких в нас бракує.

Почнемо. Якщо Японія ДО спеціалізації споживала 24 ТВ, то уявімо, що вона буде споживати 25, тобто +1, на один більше. Якщо споживання Японії буде 25, а всього в них 30, то ще 5 вони можуть обміняти на інший товар, згідно з коефіцієнтом обміну. (1 ТВ = 2,5 тонн цукру).

Як бачите, ми обміняли японські (5) ТВ на український (12,5 тонн) цукор. Не забувайте порівнювати «Споживання» ДО та ПІСЛЯ, воно не має падати нижче того значення, що було ДО, але при цьому може йому дорівнювати. Ми брали +1 до споживання з боку Японії, хоча насправді це НЕ обов'язково брати саме з Японії, можна було поекспериментувати з Україною, або взяти коефіцієнт прибавки (той самий +1), трохи менший/нижчий, наприклад, не 25, а 26 (+2) або 24,5 (+0,5). Не важливо, скільки ви прибавляєте до споживання, важливо те, щоб в кінці все зійшлося і можна було обміняти ресурси без нанесення збитків країнам. В нашому випадку всі лишилися задоволені.

Щодо «Експорту/Імпорту», він частково повторює колонку споживання, але тут схема така, якщо держава віддає (експортує), ми ставимо мінус у випадку с телевізорами Японія експотувала 5 телевізорів Україні, тому навпроти телевізорів України ставимо -5, а навпроти Японії +5. Той, хто отримує телевізори – завжи мінус, той хто, щось отримує за ті телевізори – завжди плюс.

Також, не забуваємо рахувати виграш світу:

Останній, завершальний етап вирішення задачі – побудова графіків: виробничих і торгівельних можливостей.

Трохи складніше, ніж в абсолютних, але тим не менш, це все більш ніж реально вирішити.

Я наніс кілька визначень, для кращого розуміння того, що ми робитимемо. Звичайна лінія – лінія виробничих можливостей, пунктирна лінія – торгівельних, а також спільна точка для і тих, і інших.

Отже, спільну точку ми завжди знаємо – можемо її знайти у ПІСЛЯ-частині нашої таблиці. Почнемо з України, в цьому випадку, спільною точкою була 20 по х (цукор). Для того, щоб знайти другу точку для прямої виробничих можливостей, ми робимо спеціалізацію «навпаки», як ми це робили у попередній задачі і отримуємо 5 – другу точку.

А от для того, щоб знайти пряму виробничих можливостей, нам знадобиться коефіцієнт обміну. Пряма торгівельних можливостей, це, фактично, такий собі максимальний обмін. Наскільки багато ми можемо обміняти, тобто ми будемо обмінювати не залишкових 12,5 тонн цукру на 5 телевізорів, а абсолютно весь цукор на стільки, скільки зможемо. (20:2,5=8) Тобто якщо ми обміняємо весь цукор України, ми зможемо отримати лише 8 телевізорів.

Такі самі маніпуляції ми проводимо з Японією, спеціалізація «навпаки» і обмін АБСОЛЮТНО ВСІХ телевізорів на цукор. (30*2,5=75).

Якщо ви зробили це – ви вирішили задачу. Думаю, я достатньо зрозуміло пояснив, але тим не менш, якщо виникнуть питання – пишіть.

Автор: @Wollene.