8 березня

  Є кілька міфів пов'язаних із виникненням Міжнародного жіночого дня. За однією із версій, у  1857 році на вулиці Нью-Йорку вийшли з протестом  робітниці текстильної сфери. Відбувся так званий «Марш порожніх каструль». Учасниці били в каструлі, тим самим привертаючи до себе увагу. Вони вимагали 10-годинний робочий день, світлі та сухі робочі приміщення, рівну з чоловіками заробітну плату. 

За іншою версією, протестували не робітниці текстильної промисловості, а повії. Вимагали виплатити зарплату морякам, які користувалися їхніми послугами, але не мали грошей, щоб розплачуватися. У результаті поліція учасниць акції розігнала, однак за її підсумками жінки створили профспілку. 8 березня 1894-го – у Парижі відбулася ще одна демонстрація повій. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими працівницями сфери послуг, які шиють одяг чи печуть хліб. Отже, обрати саме 8 березня, датою «Міжнародного жіночого дня», могла особистість, яка мала б почуття гумору і вміла «хайпонути». Жінкою, яка заснувала свято 8 березня називають комуністку Клару Цеткін, яка закликала до маніфестацій 1910 року. Кажуть, вона разом зі своєю подругою Розою Люксембург вивела на вулиці німецьких міст повій з вимогою припинити безчинства поліції. Ось тільки в радянській версії «повій» замінили на «трудящих жінок». 

Версія, ж, що Цеткін пов'язала 8 березня з єврейським святом Пурим, з історичної точки зору не витримує критики. Клара походила із сім`ї сільського лютеранського священника. До Російської імперії  свято 8 березня,  потрапило через подругу Цеткін – полум'яну революціонерку Олександру Колонтай. Ця темпераментна жіночка запам'яталася фразою: «Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води».

Клара і Роза

Страшненькі, але розумненькі дівчатка – Клара та Роза, були ще ті пустунки. Як і всі прогресивні та полум`яні революціонерки, вони вважали офіційний шлюб міщанством [1]. Дорослі тьоті  закохувались і крутили романи із юними революціонерами[2] та художниками, з високих трибун закликали не лише до боротьби за рівні права чоловіків і жінок, але й до «вільного кохання» [3]. Тьотя Клара була ще тою фрау-мадам.  Наприклад, Цеткін була талановитою «каталой» - професійно  грала в покер.   У ті часи жінок не пускали за картковий стіл грати з чоловіками, тому Клара переодягалась в чоловічий одяг і приклеювала штучну бороду. Підміни ніколи ніхто не помітив. Роза Люксембург була непримітною, дівчиною. У неї була непропорційна фігура, маленький зріст, та ще й кульгавість через вроджений вивих стегна. Напевно, щоб побороти свої комплекси, вона й зайнялася політикою, адже в ній бачили не жінку, а розумного і надійного товариша. Зрозуміло, що товариш Роза і товариш Клара - дві непривабливі емансиповані жінки, об'єднані до того ж спільними лівими ідеями, зустрівшись на соціалістичній тусовці подружилися миттєво! У партії соціал-демократів єхидно посміхалися: «У нашій кволій та безхребетній партії є лише два справжніх чоловіки - Клара Цеткін і Роза Люксембург». 

Ставлення засновниці «свята» до України

У 1920 р., обравшись до Рейхстагу (парламенту Веймарської Республіки), Клара Цеткін закликала блокувати поставки озброєння з німецьких складів арміям Української Народної Республіки та Польщі, які билися проти Червоної Армії. У разі відмови Рейхстагу проголосувати за свою пропозицію, Клара Цеткін погрожувала вивести на залізниці жінок, які б блокували потяги зі зброєю і боєприпасами для українських і польських підрозділів, які боролися проти російської комуністичної агресії, а українці при цьому звільняли Батьківщину. Права українок, яких тисячами ґвалтували червоноармійці – Кларі були байдужі.

8 березня – рудимент огидного «совка»

Вже у перші роки радянської влади, було зміщено акцент з рівності на класову боротьбу: на політичних плакатах того часу цей день названо днем солідарності «жінок-трудівниць», «пролетарок». Лунали гасла про «визволення жінок з кухонного рабства» та солідарність робітниць і селянок у класовій боротьбі проти поневолення трудящих.

Міжнародний жіночий день зараз відзначають у 32 країнах світу. 8 березня є національним вихідним в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау, Камбоджі, Китаї, Конго (там свято не міжнародних, а конголезьких жінок), Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї й Уганді.

  Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня лишився в переліку державних свят Російської Федерації.  

Що відбувалось, зазвичай,  у цей день у Києві?

  Зазвичай у Києві проходив черговий марш феміністок та представників руху ЛГБТ. Прихильники фемінізму  волали про потребу рівності та одночасно вимагали запровадити вихідні під час менструації; таврували порноіндустрію, бо це «насилля над жінками та експлуатація», звинувачували модельний бізнес в «сексуальній об`єктивізації» і одночасно декларували, що «моє тіло – моє діло»;  говорили про «гордість бути жінкою»  і переконували, що стать не має значення; тримали плакати з зображенням жіночих геніталій і водночас розповідали, що для того, аби бути жінкою, мати вагіну необов’язково – головне, ким ти себе відчуваєш. Також феміністки  наголошували на необхідності широкого  запровадження (у законодавство, освіту, виховання) лівацького терміну «гендер», критикували народження дітей і вимагали заборони правих організацій (бо вони фашисти!), вимагали ще більше прав (пільг) для себе і заборони військово-патріотичного виховання молоді. І закликли боротись-боротись-боротись проти дискримінації. Якої? Всілякої! Одним словом, як завжди зрозуміти, чого насправді  вимагають ці жінки(?), а також чоловіки, які вважають себе жінками (або ще казна ким),  доволі важко. А варто? Адже, як влучно підмітив, один артист розмовного жанру «Феміністки це ті жінки, яким … щось не так!»

 Тому, чоловіки, не переймайтесь, а встигніть привітати своїх коханих і шанованих жінок зі святом весни СЬОГОДНІ. Ну, ви зрозуміли? Щоб оминути цю сумнівну, з погляду історії та здорового глузду, дату.

1. Щоправда це не стало на заваді Кларі, народити у першому цивільному шлюбі двох синів, а потім, після смерті чоловіка, офіційно вийди заміж за молодшого на 18 років художника. Згодом , коли шлюб розпався,  ревнива і мстива Клара не буде давати згоди на розлучення 14 років! Ось таке воно – «вільне кохання», позбавлене «міщанських пережитків».

2.    У 1907 році 22-річний син Клари Цеткін,  Костянтин став коханцем Рози Люксембург, яка була старша за нього на 15 років. Костянтин виявив бажання одружитися на Розі. Клара Цеткін була дуже незадоволена таким поворотом подій, вона навіть перестала спілкуватися з подругою.

3. «Дика Клара», як називали її між собою німецькі комуністи, в період потужного революційного сплеску, який накрив Німеччину в 1918 році, всерйоз запропонувала жінкам, сексуально стимулювати революцію. Прихильниця соціалістичного фемінізму, закликала влаштовувати свята вільного кохання для комуністичних бойовиків. Хто добре воює проти «прогнилої монархії», той отримує потім максимум плотських задоволень!