500 днів несвободи: що відомо у справі Антоненка

Підозрюваний у вбивстві журналіста Павла Шеремета, музикант та учасник АТО — Андрій Антоненко — уже 500 днів перебуває за ґратами у слідчому ізоляторі. Дві інших фігурантки справи — Юлія Кузьменко та Яна Дугарь — перебувають під домашнім арештом. За цей час слідчі не навели жодних вагомих доказів провини обвинувачених. Замовників та організаторів вбивства поліція також не встановила.

Хто такий Андрій Антоненко?

Андрій Антоненко, відомий також як Ріффмастер, — музикант, засновник і фронтмен гурту Riffmaster, учасник російсько-української війни. Спершу він часто їздив на передову з виступами, а згодом і сам став добровольцем. Він виконував роботу по евакуації поранених з передової, перебуваючи на посаді водія-санітара. Є учасником антитерористичної операції.

«Справа Шеремета»

Журналіста Павла Шеремета вбили 20 липня 2016 року. Його підірвали у власному авто у центрі Києва. На той час він працював в Україні у виданні «Українська правда». Довгий час слідство стояло на місці: підозрюваних в організації чи у виконанні вбивства не було, мотив — невідомий. Проте в грудні 2019 року на брифінгу за участі президента Володимира Зеленського, Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та тодішнього Генерального прокурора України Руслана Рябошапки заявили, що у справі є зрушення і що знайдені ймовірні виконавці та організатори вбивства. Підозрюваними виявились військовий Андрій Антоненко, лікарка Юлія Кузьменко, військова медсестра Яна Дугарь, а також подружжя Грищенків, проте останнім підозру не висунули. Того ж дня, 12 грудня 2019 року, їх затримали: Яну Дугарь відправили під домашній арешт, а Кузьменко з Антоненком взяли під варту. Згодом під домашній арешт випустили і Юлію Кузьменко.

Наразі Дугарь знаходиться під заставою, Кузьменко — під цілодобовим домашнім арештом, а Андрій Антоненко досі залишається під вартою.

Роль Антоненка та основні (не)докази

Згідно із першою версією поліції, Андрій Антоненко створив організовану групу, щоб у її складі вчинити вбивство журналіста Павла Шеремета.

У тексті підозри йдеться про те, що Антоненко організував замах на Шеремета, а згодом, разом з іншою підозрюваною, Юлею Кузьменко, заклав вибухівку під автомобіль журналіста, «захопившись ультранаціоналістичними ідеями, культивуючи величність арійської раси, розмежування суспільства за принципом національної належності, прагнучи зробити свої погляди об'єктом уваги громадськості».

Згодом поліція змінила підозру: згідно з новими даними Антоненко є лише виконавцем, а організатором (чи організаторами) є невстановлені особи, які діяли з ряду особистих мотивів та створили вкрай резонансну подію для провокування акцій протесту. Відповідно, саме ці невстановлені особи залучили Андрія Антоненка, Яну Дугарь та Юлію Кузьменко, які діяли не з корисливих мотивів. Яна Дугарь, за версією слідства, проводила розвідку місця та фотографувала камери спостереження. Щодо доказів та правдивості даних виникає чимало запитань.

За даними експертизи, яку опублікували журналісти видання Бабель, чоловік з камер відеоспостереження, який за версією поліції є Антоненком, має зріст в межах від 164,9 до 175,1 сантиметра.

Водночас сам Антоненко, за словами захисту, має 180 сантиметрів зросту. Адвокати музиканта наполягали, що прокуратура приховує експертизу про зріст вбивці, й просили суд витребувати документ. Однак суд їм відмовив.

Відповідно до експертизи, наразі неясно, чи підозрювані Юлія Кузьменко та Андрій Антоненко та люди з відео — одні і ті ж особи. У суді свідок підтвердив, що інша підозрювана, Яна Дугарь, на момент злочину знаходилася на території військового медичного госпіталю у Донецькій області.

Та за даними слідства, Яна Дугарь неодноразово самовільно покидала місце служби, тому поліція відкинула це алібі.

Експерти також не змогли однозначно підтвердити, що жінка, яка закладала вибухівку та приводила її в силу, — це саме Юлія Кузьменко. Про це повідомляли у агенції «Слідство.Інфо» із посиланням на результати експертизи.

Згідно з іншою експертизою, жінки, які фотографували відеокамери, закладали вибухівку і приводили її в силу, із значною ймовірністю можуть бути однією особою. Як повідомляє видання «Новинарня», на засіданні, що відбулось 20 квітня 2021 року, продемонстрували відео обшуку у квартирі Антоненка, який мав би підтвердити причетність Андрія до вбивства.

Під час обшуку вилучили принтовані футболки і кепки, оскільки прокурор посилався на відео з камер спостереження, де нібито вбивця Шеремета був одягнутий у кофту з принтом та мав головний убір у вигляді кашкета. За словами прокурора Михайла Тішина, слідством встановлено, що це був Антоненко. Водночас Тішин відмовився пояснювати, на основі яких саме експертних досліджень слідчі встановили, що принти на одязі Антоненка та ймовірного вбивці співпадають. За словами адвоката Станіслава Кулика, проведені на замовлення слідства експертизи вказують, що принт не збігається, а жодних слідів вибухових речовин на одязі не знайдено.

Було показано також відео про те, як саме поліція виявила в Антоненка макет корпусу від міни МОН-50[a]. Варто зазначити, що правоохоронці під час обшуку макет не знайшли, а власне міна була вихолощена (тобто були відсутні вибухові речовини у корпусі). Її він отримав як сувенір і публікував раніше на своїй сторінці.

Незрозумілим також залишається те, чому справу кваліфікували як умисне вбивство, оскільки у підозрі вказано, що невідомі організатори хотіли створити резонансну подію для провокації акцій протесту. Така кваліфікація вказує на терористичний акт, який мала б розслідувати СБУ, а не поліція. Адже, згідно з Кримінальним кодексом, теракт — це дія із застосуванням вибухівки, зброї, підпалу абощо для порушення громадської безпеки, навіювання страху, впливу на рішення влади, провокації міжнародного конфлікту, а умисне вбивство — це заподіяння смерті іншій людині. Тобто ціллю теракту є громадська безпека, а вбита людина є випадковою, що і випливає з підозри. А ціллю умисного вбивства є власне вбита людина.

Норми судового процесу

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено, що судовий розгляд має бути безперервним. Тобто суд має розглядати справу весь робочий час, перериваючись лише на відпочинок та природні потреби.

Також у Європейській конвенції із прав людини закріплено, що кожному, хто затриманий за підозрою у вчиненні злочину, держава зобов’язана забезпечити найшвидший розгляд його справи або звільнити його під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.

Існує також презумпція невинуватості, за якою винною може вважатися особа, щодо якої є вирок суду, який набрав законної сили. До того моменту особа вважається невинуватою,а тому до неї має бути таке ж ставлення, як до невинуватої особи.

Проте, як ми бачимо, такі норми порушуються судом, адже засідання у справі відбуваються раз на тиждень, а іноді перерви тривають до місяця часу.

У коментарі для медіа «Свідомі» адвокат Антоненка, Дмитро Круговий, розповів, що наступне засідання призначене на 27 квітня, а після того — на 18 травня.

«Ми не розуміємо, чому весь цей час Андрій має чекати за ґратами того моменту, коли у суду буде можливість приділити увагу цій справі. Кожного разу ми піднімаємо це питання, бо це свавілля і порушення прав Андрія і інших обвинувачених на розгляд їх справи протягом розумного строку», — каже Дмитро.

Як раніше зазначав адвокат Станіслав Кулик у коментарі медіа «Свідомі», єдиним аргументом тримання Андрія під вартою суд в ухвалах зазначає «наявність ризику переховування від суду та впливу на свідків та експертів». Обґрунтовують таке рішення тим, що обвинувачений усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує.

Фактично Антоненка вже покарано позбавленням волі за злочин, причетність до якого не довели.

Реакція суспільства

Затримання Антоненка, Кузьменко та Дугарь викликало суспільний резонанс. Виникли рухи Free Riff та Free Dr. Kuzmenko, які вважають справу переслідуванням, сфальсифікованим владою, та проводять акції на їхній захист. Ці акції відвідують сотні людей з гаслами та плакатами на підтримку Андрія. Під судами також збираються громадяни, які слідкують за процесом, та журналісти, що не залишаються осторонь. Письменники та поети влаштовують благодійні читання, гроші з яких передають сім’ї Ріффа, адже через постійні судові засідання дружина Антоненка втратила роботу. Десятки людей, серед яких: депутати, військові, митці, публічні діячі, волонтери — готові взяти Андрія на поруки. Проте суд не дозволяє.

Як просувається справа

Із зазначеної вище інформації про норми судового засідання можна зробити висновок, що справа рухається не так швидко, як того вимагає закон. Як розповідає медіа «Свідомі» Дмитро Круговий, зараз у суді триває дослідження матеріалів сторони обвинувачення.

«Дослідили неповних 9 томів із 26. Жодного прямого доказу, та і непрямого теж, представлено не було — протоколи, постанови, довідки оперативних підрозділів. Про "в результаті оперативних заходів ми встановили…" немає нічого», — пояснює Дмитро.

Адвокат каже, що, окрім матеріалів, прокурор заявив ще про понад 250 свідків:

«Я не уявляю, скільки часу потрібно, щоб суд допитав кожного. Сподіваюсь, суд надасть таким діям сторони обвинувачення відповідну оцінку».

На наступному засіданні адвокати планують подавати чергове клопотання про зміну запобіжного заходу на такий, що не пов’язаний із триманням під вартою Андрія Антоненка. Дмитро Круговий сподівається, що найближчим часом справа піде швидше.

«Все ж-таки повільно, але ми просуваємося по документах і, думаю, суд вже розуміє, що довго на одних і тих саме «аргументах» вони не протримають Андрія. Вони ніколи не мали актуальності і обґрунтованості. З першого дня не було підстав нікого утримувати за ґратами і, відпустивши Андрія, вони бояться таким чином визнати це», — розповідає він.

Наступне засідання: 27 квітня, 13:00, Шевченківський суд міста Києва.