5 юридичних проблем змін до закону про мобілізацію, які не хочуть публікувати журналісти
До мене, тиждень тому, звернулись журналісти одного відомого інтернет-видання для отримання коментаря стосовно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" . Я надав коментар, з яким ви зможете ознайомитись нижче, однак, журналісти відмовились це публікувати, через редакційну політику.
1. Службові посвідчення представників ТЦК та СП
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов’язані назвати свої прізвища, ім’я та по батькові, посади, а також пред’явити службові посвідчення.
Однак чинним законодавством України не встановлено зразок та технічний опис бланка службового посвідчення працівників ТЦК та СП. В ТЦК та СП працюють не лише військові, а й цивільні особи, зокрема, як держслужбовці. У військових є військові квитки чи посвідчення офіцерів, однак до сьогодні відсутня єдина форма службового посвідчення, яке б вони мали пред’явити на вашу законну вимогу. Прийняття відповідного нормативного акту, друк та видача цих посвідчень може затягнутися в часі.
2. Відповідальність за відмову пред’явити військово-облікові документи
У період дії воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов’язані мати при собі військово-обліковий документ разом із документом, що посвідчує особу, та пред’являти їх за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України (частина 4 статті 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Ця норма набуде чинності саме 18 травня 2024 року і з того моменту кожен чоловік 18–60 років має цієї вимоги дотримуватися. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України, який також має визначити, зокрема, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян.
Яка відповідальність чекає на тих, хто відмовиться виконувати цей обов’язок?
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» не визначає відповідальність за таку відмову. Відповідальність передбачається встановити в законопроекті № 10379, який лише прийнятий за основу в першому читанні.
Стаття 25 зазначеного Закону, визначає, що
«Особи, винні у порушенні вимог або невиконанні заходів правового режиму воєнного стану, притягаються до відповідальності згідно із законом».
Однак, Кодекс України про адміністративні правопорушення не визначає такої відповідальності. А стаття 210-1 КУпАП встановлює відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а не про порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану. Таким чином, невиконання цього обов’язку залишається без належної санкції покарання. У Верховні Раді України зареєстрований законопроект № 10195, яким мають доповнити КУпАП статтею 210-2 та передбачити відповідальність за порушення вимог або заходів правового режиму воєнного стану, однак коли він буде проголосований – невідомо.
3. Обмеження права керування транспортним засобом.
Новим заходом впливу на військовозобов’язаних, резервістів за невиконання у строки, встановлені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки про виконання обов’язку (обов’язків) за статтею 283-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обмеження у праві керування транспортним засобом, яке накладається за рішенням суду в порядку визначеною цією статтею.
Однак, практично ця норма виписана таким чином, що для належного подання позову працівникам ТЦК та СП відводиться лише 30 днів, за які вони мають, вжити заходів, щодо направлення вимоги, направлення подання до органів поліції про доставлення порушника до ТЦК та СП з метою складання постанови, складення постанови про адміністративне правопорушення, або довести неможливість адміністративного затримання та доставлення. У разі недотримання цих вимог, суд просто не буде задовольняти позов ТЦК та СП, а отже захід впливу не буде застосований. Напишу про це більш детально, тому підписуйтесь на мій телеграм канал, щоб не пропустити
4. В який строк військовозобов’язаним необхідно уточнити свої облікові дані?
Абзац 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає,
що військовозобов’язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов’язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
В медіа розповсюджується думка про те, що 60-тидесятиденний строк починає відлік від дати набрання чинності закону, тобто з 18 травня 2024 року, однак, як ми бачимо, що початок перебігу строку чітко пов'язаний із датою набрання чинності указу Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України. І тут виникає непорозуміння, оскільки указ Президента України про оголошення мобілізації № 65/2022 був виданий 24 лютого 2022 року і затверджений Законом № 2105-IX від 03.03.2022. Строк дії загальної мобілізації указами Президента України було подовжено вже 8 разів і строк проведення загальної мобілізації закінчується 14 травня 2024 року, тобто до набрання чинності цієї норми. Відтак, з високою ймовірністю цей строк буде подовжений новим указом з 14 травня 2024 ще на 90 днів, тобто до 12 серпня.
Таким чином, виникає питання, то з якої дати починати відлік перебігу строку? Закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, крім того, є певне непорозуміння з тим, що початок перебігу пов’язується з указом Президента України про оголошення мобілізації, а не з указом про продовження строку дії вже оголошеної мобілізації. Така редакція норми вказує на те, що буде поширюватися на майбутні правовідносини після набрання чинності відповідного указу Президента України.
При цьому виконання обов’язків визначених в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону пов’язані із часом дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX та датою набрання чинності цього Закону протягом 30 або 60 днів.
Така правова невизначеність та двозначність правової норми спричинить багато непорозумінь з боку тих, на кого покладено повноваження забезпечити дотримання та виконання обов’язку уточнити свої облікові дані.
5. Військово-транспортний обов’язок громадян
Частиною другою статті 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що
Порядок виконання військово-транспортного обов’язку, норми безоплатного залучення, вилучення та примусового відчуження транспортних засобів і техніки на період мобілізації та у воєнний час визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, зазначене суперечить частині п’ятій статті 41 Конституції України, за якою примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. Тобто, такий порядок мав бути передбачений в самому Законі.
Частина перша статті 6 цього Закону визначає, що військово-транспортний обов’язок поширюється і на громадян — власників транспортних засобів. Однак частиною третьою цієї статті «виконання військово-транспортного обов’язку під час мобілізації здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності … на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Обсяги транспортних засобів за типами та марками, що планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України».
Відтак, наявність такої правової прогалини суперечить конституційному праву особи щодо захисту приватної власності (стаття 41 Конституції України) та може призвести до численних зловживань.