5 березня

Мч. Конона Ісаврійського (І). Мч. Онисія (І). Мч. Конона, градаря

(землероба) (ІІІ). Прп. Марка (V). Прп. Ісихія (бл. 790). Мц. Іраїди.

Мч. Євлогія, що в Палестині. Мч. Євлампія.

На 6-му часі: Іс. VI, 1 – 12. На веч.: Бут. V, 1–24. Притч. VI, 3 – 20.

 У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. 2 Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. 3 І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його! 4 І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. 5 І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа. 6 Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, 7 і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений. 8 І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. 9 І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите. 10 Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. 11 І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє. 12 І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі. 

Ось родовід Адама: коли Бог створив людину, за подобою Божою створив її, 2 чоловіка і жінку створив їх, і благословив їх, і нарік їм ім’я: людина, в день створення їх. 3 Адам жив сто тридцять [230] років і породив [сина] за подобою своєю [і] за образом своїм, і нарік йому ім’я: Сиф. 4 Днів Адама після народження ним Сифа було вісімсот [700] років, і породив він синів і дочок. 5 Усіх же днів життя Адамового було дев’ятсот тридцять років; і він помер. 6 Сиф жив сто п’ять [205] років і породив Єноса. 7 Після народження Єноса Сиф жив вісімсот сім [707] років і породив синів і дочок. 8 Усіх же днів Сифових було дев’ятсот дванадцять років; і він помер. 9 Єнос жив дев’яносто [190] років і породив Каїнана. 10 Після народження Каїнана Єнос жив вісімсот п’ятнадцять [715] років і породив синів і дочок. 11 Усіх же днів Єноса було дев’ятсот п’ять років; і він помер. 12 Каїнан жив сімдесят [170] років і породив Малелеїла. 13 Після народження Малелеїла Каїнан жив вісімсот сорок [740] років і породив синів і дочок. 14 Усіх же днів Каїнана було дев’ятсот десять років; і він помер. 15 Малелеїл жив шістдесят п’ять [165] років і родив Яреда. 16 Після народження Яреда Малелеїл жив вісімсот тридцять [730] років і породив синів і дочок. 17 Усіх же днів Малелеїла було вісімсот дев’яносто п’ять років; і він помер. 18 Яред жив сто шістдесят два роки і породив Єноха. 19 Після народження Єноха Яред жив вісімсот років і породив синів і дочок. 20 Усіх же днів Яреда було дев’ятсот шістдесят два роки; і він помер. 21 Єнох жив шістдесят п’ять [165] років і породив Мафусала. 22 І ходив Єнох перед Богом, після народження Мафусала, триста [200] років і породив синів і дочок. 23 Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п’ять років. 24 І ходив Єнох перед Богом; і не стало його, тому що Бог узяв його.

 Зроби ж, сину мій, ось що, і визволи себе, тому що ти потрапив до рук ближнього твого: піди, упади до ніг і благай ближнього твого; 4 не давай сну очам твоїм і дрімання віям твоїм; 5 рятуйся, як сарна з руки і як птах з руки птахолова. 6 Піди до мурахи, лінивцю, подивися на дії її, і будь мудрим. 7 Нема у неї ні начальника, ні приставника, ні володаря; 8 але вона заготовляє влітку хліб свій, збирає під час жнив їжу свою. [Або піди до бджоли і пізнай, яка вона працьовита, яку поважну роботу вона виконує; її труди вживають для здоров’я і царі і простолюдини; улюблена ж вона всіма і славна; хоч силою вона слабка, але мудрістю вшанована.] 9 Доки ти, лінивцю, будеш спати? коли ти встанеш від сну твого? 10 Трохи поспиш, трохи подрімаєш, трохи, склавши руки, полежиш: 11 і прийде, як перехожий, бідність твоя, і нестаток твій, як розбійник. [Якщо ж будеш не лінивим, то, як джерело, прийдуть жнива твої; убогість же далеко втече від тебе.] 12 Людина лукава, людина нечестива ходить з облудними вустами, 13 моргає очима своїми, говорить ногами своїми, дає знаки пальцями своїми; 14 підступність у серці її: вона замишляє зло повсякчас, сіє розбрат. 15 Зате несподівано прийде погибель її, раптом буде розбита — без зцілення. 16 Ось шість, що ненавидить Господь, навіть сім, що мерзота для душі Його: 17 очі горді, мова неправдива і руки, що проливають кров невинну, 18 серце, яке кує злі задуми, ноги, які швидко біжать до лиходійства, 19 лжесвідок, який наговорює неправду і сіє розбрат між братами. 20 Сину мій! зберігай заповідь батька твого і не відкидай наставляння матері твоєї