47 сесія Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО Париж, 2025

Одеса — не просто українське місто. Це — частина спільної культурної памʼяті людства.

І сьогодні ми звертаємося до світу не лише як місто, що постраждало. Ми виступаємо як голос усіх народів, які творили Одесу.

Перед вами — мапа. Вона не лише географічний документ. Це — карта руйнування:

• пошкоджені собори й театри,

• розбиті фасади,

• пам’ятки, що перетворені на пил,

• понад 170 обʼєктів спадщини знищено.

І давайте назвемо це прямо:

❗Це не недбалість. Це — результат війни.

❗Це — системна атака на культуру.

Ми зберегли докази. Ми зафіксували кожну втрату.

Але руйнації тривають. І продовжує їх лише одна країна — сторона Конвенції 1972 року, яка мала б захищати, а не знищувати світову спадщину.

Це — не дискусія. Це — зруйновані куполи церков. Це — загиблі мешканці. Це — факти.

Мовчання — це теж участь.

Коли брехня звучить в цій залі, ми запитуємо — чому?

Подивіться на мапу ще раз. Це — заклик до дії. До правди. До солідарності.

Бо культура — не інструмент війни. Вона — її протилежність.

Одеса — місто з багатонаціональною ДНК.

Від євреїв, греків і болгар — до українців, німців, французів і вірмен.

Бомбардування Одеси — це атака на спадщину всіх народів, які вкладали душу в її будівництво.

Ми не дозволимо інтерпретувати нашу історію за нас.

Культурна ідентичність — не про стирання минулого, а про його розуміння.

Тому ми звертаємось до ЮНЕСКО:

1. Підтвердити й зміцнити статус історичного центру Одеси як Обʼєкта всесвітньої спадщини під загрозою.

2. Публічно засудити навмисне руйнування культурної спадщини російською федерацією.

3. Виступити проти використання культури як інструменту війни.

4. Закликати всі країни-учасниці Конвенції до солідарності в захисті культурної памʼяті.