4 причини, чому ви відчуваєте себе неуспішними
@bedeveloped
Багато дітей ростуть в середовищі, в якому рідні, вчителі, друзі, однокласники та інші важливі люди кажуть, що вони недостатньо хороші. Деякі з цих повідомлень виражаються явно, інші транслюються в завуальованій формі. Часто дитина не усвідомлює, що відбувається щось погане. Ось чотири поширені причини, які беруть початок з дитинства і примушують відчувати себе негідними і неуспішними.
1. З вами зверталися як з негідним
Деякі батьки і інші значущі фігури розглядають дитину як свого підлеглого або частину майна. Вони жорстоко поводяться з дитиною, піддають її фізичному, сексуальному, вербальному або емоційному насильству. Часто наслідки залишаються на все життя.
Багатьох дітей виховують так, наче їх головна мета — задовольняти потреби батьків. Якщо діти погано виконують цю роль, їх карають, соромлять і змушують коритися, маніпулюючи почуттям провини. Не дивно, що такі люди виростають з порушеним самовідчуттям і зламаною самооцінкою, що і викликає психологічні та поведінкові проблеми.
2. Вас оцінювали по нереалістичним стандартам
Дорослі часто оцінюють дітей за дуже високими стандартами, яким самі не можуть відповідати. Один із прикладів — школа. Батьки очікують, що дитина буде відмінно справлятися з усіма предметами. В іншому випадку її називають «проблемною» і далі травмують покараннями.
Подібні приклади зустрічаються і в сімейному житті. Батьки очікують, що дитина буде виконувати певну роль, яку вони їй призначили. Дітей змушують слідувати непотрібним і навіть суперечливим правилам. Часто діти змушені брати на себе відповідальність за те, що вони не можуть змінити. В результаті у них розвивається стан хронічної провини і сорому, які переслідують їх у дорослому віці.
3. Вас порівнювали з іншими
Батьки і вчителі часто порівнюють дітей, щоб змусити їх змінити поведінку: «Чому ти не можеш бути як твій брат / твоя сестра?», «Тім такий хороший хлопчик, от би мені такого сина», «Софія така мила дівчинка, а ти просто неслухняна».
Але коли вони порівнюють своїх дітей з іншими і створюють атмосферу конкуренції, це тільки посилює невпевненість, неспокій і підозрілість. Діти відчувають себе неповноцінними і негідними. У дорослому віці така людина продовжує компульсивно порівнювати себе з іншими і розвиває відчуття ущербності або, навпаки, переваги над іншими.
4. Вас навчили бути безпорадними
Деяких дітей виховують так, щоб вони залишалися залежними від батьків всупереч своєму віку. Їх надмірно опікують, контролюють і не дозволяють приймати самостійні рішення. Їм не дозволяють експериментувати, вивчати світ і робити помилки, тому такі діти виростають з відчуттям, що вони ні на що не годяться. У дорослому віці така людина відчуває мало контролю над власним життям, тому що в дитинстві дорослі ретельно контролювали кожен її крок.
У психології цей стан називають вивченою безпорадністю. Суть в тому, що батьки виховують дитину таким чином, щоб вона не стала повністю незалежною. Завдяки цьому вона залишиться поруч з батьками і буде далі задовольняти їхні потреби. Батьки поводяться так тому, що в них живе старий недозволений страх опинитися кинутими.
Наслідки життя в такому середовищі
У відповідь на подібні обставини у людей розвиваються механізми захисту і виживання. Деякі починають догоджати всім підряд і жертвувати своїми інтересами тому, що з дитинства їх привчили піклуватися про інших і пригнічувати свої справжні потреби, емоції, інтереси та уподобання. Інші перетворюються в нарцистичні особистості, які розглядають оточуючих людей як речі, які потрібно використовувати. Треті не вміють жити справжнім, сповільнюватися і розслаблятися. Їм весь час здається, що вони повинні досягти більшого. Деякі застряють в стані безпорадної жертви і ведуть пасивне життя.
Таким людям весь час здається: щось не так. Вони відчувають себе негідними, їх життя недостатньо хороше, завжди є приводи для хвилювань. Їм здається, що потрібно намагатися ще більше. Їм важко знайти справжнє задоволення. Багато людей не визнають своє дитяче нещастя і внутрішній біль. Відпустити старі ролі і захисні механізми складно, багатьом так і не вдається це зробити. Ті, хто намагається стати кращою версією себе і переступити через наслідки хворобливого виховання, в кінцевому підсумку пожинають плоди активної роботи над собою і знаходять щастя.