4. Зміст: Археофутуризм

Можливо, лише після катастрофи, яка знищить сучасність з її глобальним мітом та ідеологією, силою необхідності утвердиться альтернативний світогляд. Ні у кого не вистачить далекоглядності або сміливості впровадити його до того, як хаос вирветься на свободу.

  Таким чином, створити образ світу після катастрофи — це завдання для нас, що живуть в епоху міжцарів'я (за висловом Джорджо Локкі). Він може бути заснований на археофутуризмі, але це поняття необхідно наповнити змістом.

  1. Сутність архаїзму. Необхідно повернути слову «архаїчний» його справжнє позитивне значення, представлене грецьким іменником archè, що означає «основу» та «початок» — іншими словами, «початковий імпульс». Це слово також означає «той, що створює і не змінюється» та відсилає до поняття «порядку». «Архаїчне» не означає «озиратися в минуле», адже саме історичне минуле породило еґалітарну філософію сучасності, яка зараз занепадає, а значить, будь-яка форма історичного регресу була б абсурдною. Сучасність вже належить минулому, яке закінчилося. Чи є архаїзм однією з форм традиціоналізму? І так і ні. Традиціоналізм має на увазі передачу цінностей і справедливо протиставляється тим доктринам, які хочуть почати все з чистого аркуша. Все залежить від того, які традиції передавати: універсалістські та еґалітарні традиції неприйнятні, як неприйнятні й нездорові, що паралізують та придатні тільки для музею. Хіба не варто провести межу між корисними та шкідливими цінностями, котрі передаються традиціями? Наша течія думки завжди була розірвана й ослаблена штучним поділом між «традиціоналістами» та тими, «хто дивиться в майбутнє». Археофутуризм може об'єднати ці два сімейства, подолавши боротьбу протилежностей.

  Виклики, які стрясають світ та загрожують падінням еґалітарної сучасності, вже самі по собі архаїчного спрямування: релігійне випробування ісламом; геополітичні й таласократичні битви за мізерні сільськогосподарські, рибні й енергетичні ресурси; конфлікт між Північчю та Півднем і колонізація-імміграція Північної півкулі; забруднення планети та фізичне зіткнення ідеології розвитку з реальністю.

  Всі ці випробування повертають нас до одвічних проблем. Майже теологічні політичні дискусії XIX й XX сторіч, подібні суперечкам про стать ангелів, відкинуті та забуті.

  Повернення до «архаїчних» (а значить, фундаментальних) питань спантеличує «сучасних» інтелектуалів, які товкмачать про дозвіл одностатевих шлюбів та інші дурниці. Тяжіння до незначного та меморіалізація минулого — це характерна риса сучасності, що помирає. Сучасність озирається назад, тоді як архаїзм — футуристичний.

  З іншого боку, як передбачив ненависний лівим інтелектуалам філософ Раймонд Рюйер у своїх головних працях «Ідеологічні неприємності» та «Останні сто сторіч», із завершенням XIX і XX сторіч та катастрофою еґалітарних галюцинацій цього періоду людство звернеться до архаїчних цінностей, які є суто біологічними й людськими (тобто антропологічними): розділенню ґендерних ролей; передачі етнічних та народних традицій, духовності й організації духовенства; видимим і структурованим соціальним ієрархіям; поклонінню предкам; ініціативним обрядам та випробуванням; відновленню органічних спільнот (від сім'ї до народу); деіндивідуалізації шлюбу (союзи повинні бути турботою усього суспільства, а не лише подружньої пари); припинення плутанини між еротизмом та подружнім життям; престижу військової касти; нерівності соціальних статусів — не мається на увазі несправедливої та дратівної нерівності, розповсюдженої в еґалітарних утопіях, а явної й ідеологічно легітимної нерівності; обов'язків, відповідним правам, а значить і жорсткій системі правосуддя, що дає людям відчуття відповідальності; визначення народів та всіх сталих груп або організацій як діахронічних спільнот, наперед визначених долею, а не синхронічних скупчень окремих атомів.

  Коротко кажучи, в ході всеосяжного ритмічного історичного руху, названого Ніцше «вічним поверненням того ж самого», в майбутні сторіччя ми так чи інакше повернемося до цих архаїчних цінностей.

  Наше завдання як європейців полягає в тому, щоб затвердити ці цінності самим, відтворивши їх за історичною пам'яттю, а не злякатися і чекати, поки їх передасть нам іслам.

  Нещодавно, відомий своїми соціал-ліберальними поглядами, великий покровитель французької преси, чиє ім'я я не можу озвучити, поділився зі мною своїми сумними думками: «У довгостроковій перспективі цінності ринкової економіки програють ісламським цінностям, тому що вони засновані виключно на особистій економічній вигоді, а це нелюдяно й минуще». Ми повинні бути впевнені, що не Іслам буде нав'язувати нам неминуче повернення до реальності.

  Очевидно, що панівна сьогодні ідеологія, якій залишилося недовго — вважає вищезазначені цінності диявольськими, подібно до того, як божевільний параноїк може вважати дияволом психіатра, котрий його лікує. Власне, це цінності справедливості. Назавжди пристосовані до людської природи, ці цінності відкидають розповсюджену завдяки філософії Просвітництва помилкову ідею індивідуальної емансипації, що веде до ізоляції людини та соціального варварства. Ці архаїчні цінності справедливі в давньогрецькому сенсі цього слова, адже вони розглядають людину як таку, якою вона є — zoon politikòn («соціальну та органічну тварину в комунітарному місті»), а не як безстатевий ізольований атом, що володіє універсальними та вічними псевдоправами.

  Конкретно, ці антиіндивідуалістичні цінності дають змогу досягти самореалізації, активної солідарності та соціального спокою, тоді як хибно розкріпачений індивідуалізм еґалітарних доктрин приносить закон джунглів.

 2. Сутність футуризму. Постійною властивістю європейського менталітету є відмова від незмінності: фаустівський, зухвалий та спокушуваний дух, що прагне до нових форм цивілізації. Європейська культура, успадкована Америкою, характеризується пошуком пригод і, що більш важливо, постійним проявом волі. Вона прагне змінити світ побудовою імперій або розвитком технічної науки, створенням широких планів, що втілюють бажаний образ сконструйованого майбутнього. «Майбутнє», що конфронтує повторюваному історичного циклу, лежить в основі європейського світовідчуття. Перефразувавши Гайдеґґера, можна сказати, що історія подібна до шляху, який лежить через ліс (Holzweg), чи, скоріше, течією річки, уздовж якої завжди приходиться стикатися з новими небезпеками і здійснювати нові відкриття. Крім цього, згідно з таким футуристичним поглядом, технологічні та наукові винаходи, як і випробування політичних і геополітичних проєктів розглядаються з естетичної та утилітарної точок зору. Авіація, ракети, підводні човни і ядерна енергія породжені раціоналізованими мріями — науковий дух зміг виконати плани, намічені естетичним началом.

  Європейська душа прагне до майбутнього — це ознака молодості. В цілому, вона спирається на історію та образ (постійно передбачає історію майбутнього відповідно до деякого плану).

  Так і в мистецтві — європейська цивілізація була єдиною, в якій форми мистецтва постійно оновлювалися, а постійне циклічне повернення моделей минулого було під забороною. Дух творів мистецтва повинен залишатися незмінним (архаїчний полюс), але їх форма повинна постійно змінюватися (футуристичний полюс). Європейська душа постійно створює і винаходить — грецький поезіс — при цьому завжди усвідомлюючи той факт, що у своєму напрямку та цінностях вона повинна залишатися вірною традиції.

  Сутність футуризму — планування майбутнього (а не «усунення минулого»); бачення цивілізації — в цьому випадку європейської — як роботи в русі, перефразовуючи музичний вислів Ваґнера про музику. Політика тут розуміється не тільки у вузькому сенсі як «визначення свого ворога» (Карл Шмітт), але і як визначення свого друга (хто є частиною народної громади?) та — найголовніше — як майбутнє перетворення народу, рухомими амбіціями, духом незалежності, творчістю та волею до влади...

  Однак ця динамічна сила і спрямованість на майбутнє наштовхуються на безліч перешкод. Перша — еґалітарна сучасність з її мораллю — яка покладає провину на силу — та її історичний фаталізм. Друга — відхилена форма футуризму, яка може привести до божевілля на утопії виключно з жаги «змін заради змін». По-третє, наданий самому собі — особливо в царині технологічної науки — футуризм може зруйнувати сам себе, особливо завдяки власному впливу на довкілля та враховуючи ризик боготворіння технології як рішення будь-яких проблем.

  Отже, футуризм повинен бути стриманий архаїзмом; або, використовувати більш сміливий вираз, можна сказати, що архаїзм повинен очистити футуризм.

  Футуристичний менталітет також зіткнувся з низкою перешкод: обмеженням на космічні підприємства через їх високу вартість, втратою сенсу та зведенням до банальності технологічної науки, розчаруванням у всіх позитивних і «творчих» цінностях мобілізації, повсюдною втратою поетичних та естетичних якостей через комерціалізацію тощо.

  Звідси випливає, що футуризм може стати рушійною силою тільки в тому випадку, якщо він змінить напрямок. Лише майбутній неоархаїчний світ здатний звільнити цей футуристичний дух від ланцюгів сучасності.

  3. Археофутуристичний синтез як філософський союз аполлонічного та діонісійського начал. Футуризм і архаїзм пов'язані з аполлонічними та діонісійськими принципами, завжди протиставляються один одному, хоча насправді вони доповнюють один одного. Футуристичний полюс характеризується аполлонічним владним і раціональним планом зі зміни світу, а також діонісійською естетичною та романтичною мобілізацією чистої енергії. Архаїзм телурійний у своєму зверненні до позачасових сил і підлеглий «архе», але він також і пполлонічний, бо заснований на мудрості та стійкості людського порядку.

  Майбутньому суспільству доведеться перестати думати згідно з логікою «або» та прийняти логіку «і», одночасно звернутися до ультрасучасної науки й повернутися до традиційних рішень, що йдуть корінням в туман часів. Футуризм насправді рішучіше архаїзму: з чисто реалістичних причин, футуристичний план можна виконати, лише вдавшись до архаїзму.

  Звідси парадокс археофутуризму, що відкидає всі ідеї проґресу (оскільки все, що належить до світогляду, має спиратися на незмінні основи, хоча форми й вирази можуть змінюватися): за останні 50 000 років homo sapiens практично не змінився, і архаїчні, домодерні моделі соціальної організації підтвердили свою вірність. Помилкову ідею проґресу повинен змінити рух.

  Революція, до якої привела технологічна наука, багато чим завдячує архаїчним цінностям. Чому? Наприклад, тому що еґалітарний та гуманістичний склад розуму сучасної людини не дає йому прийняти небезпечні перспективи генної інженерії чи нових розроблюваних видів електромагнітної зброї. Несумісність сучасної еґалітарної ідеології та футуризму проявляється в небачено сильних обмеженнях, накладених західними країнами на мирну атомну індустрію за допомогою впливу на громадську думку, чи в псевдоетичних перешкодах, що виникли на шляху генної інженерії, створення «модифікованих» людей та позитивної євгеніки.

  Чим більш архаїчний футуризм, тим він радикальніше; чим більш футуристичний архаїзм, тим радикальнішим він буде.

  Немає потреби говорити, що археофутуризм заснований на ніцшеанської ідеї Umwertung* — радикального подолання сучасних цінностей — і на сферичному розумінні історії.

____________________

*«Переоцінка всіх цінностей» ‒ прим. перекл.

  Еґалітарна сучасність, заснована на вірі в поступ та безмежний розвиток, прийняла секулярний, лінійний, висхідний, есхатологічний і сотеріологічний (спокутний) погляд на історію, що сягає корінням у часи релігій спасіння та прийнятий також в соціалістичній і ліберальній демократичній думці. Традиційні суспільства (особливо неєвропейські) вважають історію циклічною, повторюваною, а значить, сприймають світ з фаталістичної точки зору. Ніцшеанська точка зору, названа Локкі «сферичною», відрізняється від обох цих понять проґресу.

  Так що ж це за точка зору?

  Уявімо собі сферу, більярдну кулю, що рухається безладно по якійсь поверхні або рухома якоюсь обов'язково недосконалою волею гравця: після декількох оборотів, тканини столу, торкнеться та ж сама точка на її поверхні. Це «вічне повернення ідентичного», але не «того ж самого». Адже сфера рухається та навіть якщо «та ж сама» точка торкається тканини, її положення вже змінилося. Це втілює повернення «схожої» ситуації, але в іншому місці. Тією ж картиною можна пояснити послідовність зміни сезонів та історичний прогноз археофутуризму: повернення до архаїчних цінностей слід розуміти не як циклічне повернення до минулого (яке зазнало невдачі, породивши катастрофу сучасності), а скоріше як повторне виникнення архаїчних соціальних схем в новому контексті. Іншими словами, мова йде про застосування старих рішень у вирішенні абсолютно нових проблем; це спричинить повторне виникнення забутого й зміненого порядку в іншому історичному контексті.

  Тут доречні три додаткових пункти філософського характеру. Перший: археофутуризм відрізняється від звичайного традиціоналізму своїм підходом до технологічної науки, яку він не демонізує: адже сама сутність технологічної науки не пов'язана з еґалітарною сучасністю — її коріння швидше лежать в етнокультурній спадщині Європи, а особливо Стародавньої Греції. Нумо згадаймо, що Велика французька революція «не потребувала науковців» — настільки, що навіть кількох гільйотинувала.

  Другий момент: археофутуризм — мінливий світогляд. Спрямовані в майбутнє цінності «архе» перетворюються і знову стають актуальними. Майбутнє не заперечує традицію та історичну пам'ять народу, а скоріше має на увазі їх перетворення, за допомогою якого, вони зміцнюються та відроджуються. Ось зрозуміла метафора: що спільного у підводного човна з ядерними балістичними ракетами та афінської триреми? Ніщо та все: одна являє собою перетворений варіант другого, але обидві в різні епохи служили абсолютно аналогічній меті та втілювали одні й ті ж цінності (включаючи естетичні).

  Третій момент: археофутуризм — концепція порядку, яка засмучує сучасних людей, на чий розум вплинули помилкова індивідуалістична етика емансипації та відмова від дисципліни, що призвело до шахрайства «сучасного мистецтва» та посіяло хаос в освітніх і соціально-економічних системах.

  Згідно з поглядами Платона, викладеними в «Res publica», порядок не є несправедливістю: будь-яка концепція порядку революційна й будь-яка революція є поверненням до справжнього порядку.

Продовження:
4. Конкретне застосування археофутуризму.

Ґійом Фай. Археофутуризм
Переклад: Constructivisme Vitaliste ( https://t.me/Constructivisme_Vitaliste )