27 лютого

Прп. Прокопія Декаполіта, спов. (бл. 750). Прп. Тита, пресвітера Києво-Печерського, в Ближніх печерах (1190). Прп. Тита Києво-Печерського, колишнього воїна, що в Дальніх печерах (ХІV). Прп. Фалалея Сирійського (бл. 460). Прп. Єфрема Катунакського (1998).

Літургія Ранішосвячених Дарів.

На 6-му часі: Іс. III, 1 – 14. На веч.: Бут. II, 20 – III, 20. Притч. III, 19 – 34.

Після заамвонної молитви – молебний канон вмч. Федору Тирону та благословіння колива.

 Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, 2 хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця, 3 п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. 4 І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними. 5 І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. 6 Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі бать­ка свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руї­ни під рукою твоєю. 7 А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу. 8 Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його. 9 Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло. 10 Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх; 11 а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата­ за діла рук його. 12 Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували. 13 Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. 14 Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах.

 І нарекла людина імена всій худобі і птахам небесним і всім звірам польовим; але для чоловіка не знайшлося помічника, подібного до нього. 21 І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. 22 І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка. 23 І сказав чоловік: ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]. 24 Тому залишить чоловік батька свого і матір свою і пристане до жінки своєї; і стануть [два] однією плоттю. 25 І були вони обоє нагі, Адам і дружина його, і не соромилися. Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? 2 І сказала жінка змію: плоди з дерев ми можемо їсти, 3 тільки плодів з дерева, яке посеред раю, сказав Бог, не їжте їх і не доторкайтеся до них, щоб вам не померти. 4 І сказав змій жінці: ні, не вмрете, 5 але знає Бог, що того дня, коли ви з’їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. 6 І побачила жінка, що дерево добре для їжі, і що воно приємне для очей і жадане, тому що дає знання; і взяла плодів його і їла; і дала також чоловікові своєму, і він їв. 7 І розкрилися очі у них обох, і пізнали вони, що нагі, і зшили вони фігове листя, і зробили собі оперезання. 8 І почули голос Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня; і сховався Адам і жінка його від лиця Господа Бога між деревами раю. 9 І покликав Господь Бог Адама і сказав йому: [Адаме,] де ти? 10 Він сказав: почув я голос Твій у раю, і злякався, тому що я нагий, і сховався. 11 І сказав [Бог]: хто сказав тобі, що ти нагий? Чи не їв ти від дерева, з якого Я заборонив тобі їсти? 12 Адам сказав: жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв. 13 І сказав Господь Бог жінці: що це ти зробила? Жінка сказала: змій спокусив мене, і я їла 14 І сказав Господь Бог змієві: за те, що ти зробив це, проклятий ти перед усією худобою і перед усіма звірами польовими; ти будеш ходити на череві твоїм, і будеш їсти прах у всі дні життя твого; 15 і ворожнечу покладу між тобою і між жінкою, і між сіменем твоїм і між сіменем її; воно буде уражати тебе в голову, а ти будеш жалити його в п’яту*. 16 Жінці сказав: примножуючи примножу скорботи твої у вагітності твоїй; у болях будеш народжувати дітей; і до чоловіка твого жадання твоє, і він буде панувати над тобою. 17 Адамові ж сказав: за те, що ти послухав голос жінки твоєї і їв від дерева, про яке Я заповідав тобі, сказавши: не їж від нього, проклята земля через тебе; у скорботі будеш їсти від неї в усі дні життя твого; 18 терня й осот буде родити вона тобі; і ти будеш їсти польову траву; 19 у поті лиця твого будеш їсти хліб, доки не повернешся в землю, з якої ти взятий, бо порох ти і до пороху повернешся. 20 І нарік Адам ім’я жінці своїй: Єва**, бо вона стала матір’ю всіх, хто живе.

19 Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; 20 Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. 21 Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, 22 і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. 23 Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. 24 Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде. 25 Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; 26 тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення. 27 Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. 28 Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.] 29 Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. 30 Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. 31 Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; 32 тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. 33 Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. 34 Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать.