23 лютого

1-й тиждень Великого посту.

Сщмч. Полікарпа, єп. Смирнського (167). Прпп. Іоана, Антіоха, Антоніна, Мойсея, Зевина, Поліхронія, іншого Мойсея і Даміана, пустельників сирійських (V). Прп. Олександра, засновника обителі «Невсипущих» (бл. 430).

На 6-му часі: Іс. I, 1 – 20. На веч.: Бут. I, 1 – 13. Притч. I, 1 – 20.

У будні дні Великого посту служба звершується за Мінеєю та Тріоддю. У перші чотири дні цього тижня на великому повечір’ї читається канон прп. Андрія Критського. У понеділок, вівторок і четвер всієї святої Чотиридесятниці Літургії не звершуються. Початок Великого посту.

 Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських. 2 Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. 3 Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє. 4 На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого, — повернулися назад. 5 У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. 6 Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм. 7 Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми. 8 І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто. 9 Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі. 10 Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! 11 Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. 12 Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? 13 Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і свят­кування! 14 Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх. 15 І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови. 16 Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; 17 навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. 18 Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. 19 Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі; 20 якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. 

На початку створив Бог небо і землю. 2 Земля ж була безвидна і порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий носився над водою.

3 І сказав Бог: нехай буде світло. І стало світло. 4 І побачив Бог світло, що воно добре, і відокремив Бог світло від темряви. 5 І назвав Бог світло днем, темряву ніччю. І був вечір, і був ранок: день перший.

6 І сказав Бог: нехай буде твердь посеред води, і нехай відділяє вона воду від води. [І стало так.] 7 І створив Бог твердь, і відокремив воду, що під твердю, від води, що над твердю. І стало так. 8 І назвав Бог твердь небом. [І побачив Бог, що це добре.] І був вечір, і був ранок: день другий.

9 І сказав Бог: нехай збереться вода, що під небом, в одне місце, і нехай з’явиться суша. І стало так. [І зібралася вода під небом у свої місця, і з’явилася суша.] 10 І назвав Бог сушу землею, а зібрання вод назвав морями. І побачив Бог, що це добре. 11 І сказав Бог: нехай вирощує земля зелень, траву, що сіє насіння за [родом і за подобою своєю, і] дерево плідне, що приносить за родом своїм плід, у якому насіння його на землі. І стало так. 12 І виростила земля зелень, траву, що сіє насіння за родом [і за подобою] її, і дерево [плідне], що приносить плід, у якому насіння його за родом його [на землі]. І побачив Бог, що це добре. 13 І був вечір, і був ранок: день третій.

Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, 2 щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; 3 засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; 4 простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; 5 послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; 6 щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні. 7 Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. 8 Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, 9 тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. 10 Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; 11 якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, 12 живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу; 13 наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю; 14 жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», — 15 сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, 16 тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. 17 У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, 18 а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. 19 Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним. 20 Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій