САМОАНАЛІЗ І КРИТИКА, ЯК МАРКЕРИ КОНСЕРВАТИВНОГО СВІТОГЛЯДУ

САМОАНАЛІЗ І КРИТИКА, ЯК МАРКЕРИ КОНСЕРВАТИВНОГО СВІТОГЛЯДУ


Одними з найхарактерніших рис політичного консерватизму є тверезе мислення, несхильність до імпульсивних рішень, відраза до спрощених пояснень і рекомендацій. Схопити у кількох гаслах суть національних негараздів і так само у кількох гаслах запропонувати їх вирішити "тут і зараз" – це не про консерваторів. Такий стиль політичного мислення дарує надійний імунітет від вірусу, відомого під назвою ура-патріотизму.

Що таке ура-патріотизм? Це надмірно емоційне звеличення власної нації і батьківщини. Зворотньою стороною такого звеличення є нездатність тверезо проаналізувати хиби власного народу і зрозуміти: у тому, що ми "маємо те, що маємо", винні передусім ми самі. Не закордонні "кляті воріженьки" і не "олігархи", які з'явились нізвідки, а ми самі.

Коли українці програли бій за власну державу у 1917-1920 роках, лунало багато нарікань на "долю", на брак підтримки "міжнародної спільноти" і, звісно ж, на сусідів. Лише консервативні мислителі сміливо вказали на ту обставину, що ми самі виявилися занадто анархічними і політично інфантильними, аби закріпити державне становище. Такими мислителями були Степан Томашівський, Осип Назарук, В'ячеслав Липинський, єпископ Григорій Хомишин. Часом їхні критичні зауваження були занадто їдкими, але важко заперечити, що ці люди зуміли поглянути у саму суть проблеми.

До фундаментальної критики вад українського суспільства вдалася й інтелектуальна верхівка націоналістичного руху: Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Юліян Вассиян.

Стан війни суттєво підвищує емоційний градус суспільства. У тому числі формує ура-патріотичні настрої з одного боку та зневіру з іншого. Але ні перше, ні друге не здатне вирішити наші проблеми. Ні крики про зраду, ні волання "Перемога!" не замінять тверезого самоаналізу, належного реагування на поточні виклики і реалістичної стратегії змін.

Не можна сказати, що в Україні існує сильно виражений попит на консервативну політику. Але такої політики нам бракує, немов повітря. Завдання консерваторів – навчити суспільство правильної техніки дихання.


.