2022
Так, ну що, хочеться процитувати Філа Елверума та гурт The Microphones: "The true state of all things: I keep on not dying, the sun keeps on rising."
Трохи дивно в цьому році складати якісь топи, враховуючи що йобана русня зробила його (рік) для нас найгіршим та найстрашнішим у житті. І не знаю чи буде краще у 2023, впевненості у цьому нема. Але - музика лишилась, музика рятує і допомагає. Звісно в цьому році я слухав не так багато як завжди, але в принципі достатньо.
Почнемо з рубрики компіляції\лайви\етс.
VA - Songs of Towns Van Zandt, vol III
Чергова збірка з серії каверів на Таунса Ван Зандта від неурот рекордс. Якщо ви взагалі ніколи не слухали Таунса, то я дуже раджу, бо це мабуть мій улюблений кантрі співак, музика якого одночасно була дуже темною і сповненою надії. Але ще краще мабуть почати з цієї збірки, бо тут присутні дуже кайфові кавери від Amenra, Cave In та Marissa Nadler
Jeff Parker ETA IVtet - Mondays at The Enfield Tennis Academy
Коли я бачу на бендкемп реліз від eremite records, то купую без зайвих думок. Цього разу це лайв альбом групи Джефа Паркера - американського гітариста, який відомий як своєю джаз діяльністю, так і участю в гурті Tortoise наприклад. Тут власне маємо 4 джем треки на яких можна почути і хіп-хоп грув а-ля джей ділла, і джаз, і пост-рок відлуння tortoise. Шикарний саунд, шикарна енергетика, рекомендую.
Habibi Funk 018: The SLAM! Years (1983 - 1988)
З минулого року я пильно слідкую за лейблом Habibi Funk і цьогорічний реліз (їх було декілька в них, але виділю цей) не пройшов повз мене. Hamid Al Shaeri - єгипетський співак, з прекрасним відчуттям груву та мелодії. Незважаючи на те, що ця музика вочевидь базується на арабській традиції, вона має і досить сильний вплив західної поп-музики. Особливо добре це можна почути у саунді та загальному використанні синтезаторів. Рекомендую тим, кого не лякає арабська музика.
V4 Visions: Of Love & Androids
Супер кайфова компіляція артистів лондонського лейблу V4 Visions, спеціалізацією якого були такі жанри як street soul, deep house, swingbeat та jungle. Коротше це так, понастальгувати за саундом 90х. Хоч ми звісно в лондонах не жили, але звук і вайб точно знайомий всім, хто ті самі 90ті застав.
Перед детальним списком, деякі honorable mentions
Дуже приємний і позитивний ЕР від закарпатського ван-ман бенду. Хоча на записі присутні різні харківські музиканти, так що я навіть не знаю чи можна назвати це ван-мен бендом.
Черговий міцний альбом від львів'ян. Не можу сказати, що я прям в захваті, але мені завжди подобалась атмосфера, яку вони створюють і тут власне все це має своє продовження. Ну і наживо ця музика розкривається на повну.
Undeath - It's Time...To Rise From The Grave
Майже не слухав метал цього року, але цей гурт мені подобається. Такий собі веселий дез-метал.
Kendrick Lamar - Mr. Morale & The Big Steppers
Не такий хайповий альбом, як це буває у Кендріка, але місцями, як на мене, геніальний. Щоправда місцями і філлерів вистачає.
Say Sue Me - The Last Thing Left
Дуже милий інді-поп з південної Кореї. Ну і мабуть моя улюблена обкладинка цього року.
Fuubutsushi - Yamawarau (山笑う)
Проект, про який я писав на каналі. Заспокійлива красива музика, присвячена приходу весни. Черговий цікавий проект, де приймає участь Патрік Шіроіші.
А далі власне список альбомів/ЕР цього року, які мені сподобались більш за все та лишились в бібліотеці. Порядок рандомний, але найбільш улюблені альбоми я відмітив в тексті окремо.
...And You Will Know Us By The Trail Of Dead - XI: Bleed Here Now
Я дуже люблю trail of dead і вважаю, що вони не отримують належної поваги\уваги\слави, бо після досить успішного source tags and codes (2002й рік) гурт наче тільки втрачає популярність. Але музика точно не стала гіршою і цьогорічний Bleed Here Now (назва до речі актуальна для України) тільки підтверджує це. Альбом йде годину 14 хвилин, але мене це ніяк не напружує, бо якщо дати шанс, то можна повністю розчинитись в реальності, яку створюють trail of dead. Епічний "інді-прог" місцями перекликається з панком ("kill everyone"), стонером ("no confidence") та акустикою (блискуча "Growing Divide" - фіт з Бріттом Деніелом зі Spoon). Рекомендую.
Die Nerven - Die Nerven
Перший альбом німців, який мені по-справжньому сподобався на всі 100. Як я казав у відповідному епізоді Галасу, їх холодний європейський пост-панк став тепліше, а сонграйтінг вийшов на новий рівень. Майже кожна пісня - хіт, а німецька мова тільки додає автентичності. Досить унікальний гурт, який не можна з кимось однозначно порівняти.
Moin - Paste
Шикарний мінімалістичний альбом. Якщо ви раніше не слухали Moin, то я мабуть рекомендую почати саме з Paste. Це досить нагадує експериментальний пост-рок а-ля Slint, але звісно з власними ідеями. Дуже гіпнотична і атмосферна штука.
Гоня - Ні в кут, ні в двері (ЕР)
Львівський репер Гоня колись "прославився" скандалом з хейтом в бік лгбт та ромів і це створило йому негативний образ, але я вирішив неупереджено послухати новий матеріал і був приємно вражений. Дуже міцна та цілісна ЕР з кайфовими мінусами і мабуть моїм улюбленим треком щодо війни в Україні - "як?". "Побільше нових санкцій просять мертві діти".
The Afghan Whigs - How Do You Burn?
Класичний вже гурт, який, як на мене, з роками став тільки краще. Продовжують тримати планку дуже високо, хоча початок альбому трохи дивний. Відкриваючий трек мені нагадує погану копію QOTSA, а от десь з Catch A Colt починається фірмовий стиль Afghan Whigs з фірмовим вокалом Грега Дулі. Приємно коли умовні діди можуть видавати вже майже на п'ятому десятку існування гурту музику такого рівня.
Sessa - Estrela Acesa
Я дуже давно полюбив бразильську музику і періодично (зазвичай наприкінці весни і влітку) слухаю новинки. Цього року в моєму плейлисті надового засів Sessa, сучасний бразильський співак. Estrela Acesa це дань класикам типу Артура Верокаі, багато струнних, але при цьому і сучасний саунд, психоделічна атмосфера і звісно неперевершене звучання португальскої мови.
Jamie Leeming - Resynthesis
Коли я дивився цього року стату від спотіфай, то з подивом побачив, що абсолютно всі пісні в топ-5 в мене, це пісні з альбому Resynthesis. Хоча правильніше буде сказати - композиції, бо Джеймі Лімінг це британський джазовий гітарист. Я не можу сказати, що цей альбом це якесь диво і ви маєте його послухати. Це досить дефолтний сучасний юк джаз, без наворотів, місцями з хіп-хоп вайбом, місцями дуже такий собі чізі. Але чомусь саме Resynthesis мене дуже заспокоював весь рік і я слухав його дуже багато. Думаю ця музика тепер невідворотно буде в мене асоціюватись із першим роком повномасштабної війни.
Coheed And Cambria - Vaxis II: A Window of the Making Mind
Моі улюблені прог-задроти раптово (для мене) випустили новий альбом цього року. Тут все як завжди - космічна супергеройська опера, комікси, високий вокал Клаудіо Санчеса, хіти ("shoulders", "ladders of supremacy"), філлери, затягнутість ітд. Але є і несподіванки - автотюн (на диво доречний) і поп-вайб в деяких піснях. Не думаю, що в нас є дуже багато прихільників Coheed And Cambria і звісно я б не рекомендував починати слухати їх з цього альбому. Але для фанатів - кайф.
Cave In - Heavy Pendulum
Один з моїх улюблених гуртів з усієї навколо дезвіш та релапс тусовки, який за свою кар'єру яку тільки музику не грав - і завжди вдало. Після смерті Калеба Скофілда у 2018му, вони вирушили у тур пам'яті так би мовити, випустили наче останній альбом з бісайдами (Final Transmission), а потім так само раптово заанонсили Heavy Pendulum на 2022. І що сказати - камбек вийшов ну прям ідеальним. Жодної слабкої пісні, Стів Бродський і компанія просто в нереально гарній формі. Є Трохи батя вайб, в тому сенсі що ця музика вже є трохи застарілою, але по альбому відчувається наскільки їм в кайф грати зараз і як легко писалися ці пісні, бо все звучить неймовірно свіжо і чесно. Однойменний трек просто розриває мене кожного разу. Камбек року.
Samora Pinderhughes - Grief
Відкриття року для мене це Самора Піндергьюз, американський піаніст, співак та композитор з індійським та азербайджанським корінням. Піндергьюза зазвичай відносять до джазу, але цей альбом не є джазом у стандартному розумінні. Це скоріше соул альбом, побудований на джазовій основі. Дуже цікавий в інструментальному плані, Grief не менше вражає концепцією та лірикою. Самора торкається таких тем як чоловіча маскулінність, біль та сум від втрати, ну і просто життя в сучасному суспільстві - може і банальні теми, проте висловлювання відверте. Мені здається, що ця музика має терапевтичну силу. Один з моїх наулюбленіших альбомів цього року.
Father John Misty - Chloe and the Next 20th Century
Трошки фанбойства, бо цей альбом не є може кращим в кар'єрі містера Тілмана, але має цікавий "ескапічний" ефект. Вся музика на "Chloe" зроблена нарочито олдскульно, мімікруючи під фокстроти, джазові бігбенди - щось що звучало б як саундтрек до книжок Фітцджеральда. За цим фасадом криється, як завжди, похмурий погляд на людство і наше майбутнє. І цей фасад повністю руйнується в останній пісні, яка на контрасті з попереднім матеріалом просто б'є слухача прямо в обличчя. Мене особисто Next 20th Century порвала на шматки, коли я слухав вперше, бо що нам ще лишається - ми бачили цю руйнацію світу (хоча б нашого, власного, маленького світу) наживо. "None of us here will see the promise land".
Erik Deutsch - La Nuit Blanche
Просто дуже кайфовий інструментальний альбом від бенду піаніста Ерік Дойча. Нічого такого, але дуже грамотно зроблена музика, місцями лірична, місцями енергійна. Брідж в однойменній композиції мабуть найбільш красива мелодія цього року для мене.
Nilufer Yanya - PAINLESS
Перший альбом який я послухав після 24го лютого. І цей альбом так і лишився зі мною до кінця року. Я не знаю які епітети вигадати, але це дуже красива і емоційна музика. Інколи від пісень таких як midnight sun просто хочеться плакати, а інколи просто кайфуєш від груву в the dealer. Але все це тримається тільки завдякі власне самій Nilufer Yanya і її божественому вокалу.
Sherpa The Tiger - Ithkuil
Можливо мій улюблений український альбом року. Краут-рок від львів'ян Sherpa The Tiger одразу нагадує гурти типу Tangerine Dream або навіть трошки Jaga Jazzist, але при цьому однозначно має власне обличчя. Особливо це відчуваєш коли посеред інструментального альбому раптово чуєш вокал в "спеціальна нарада" і це дає прям дуже потужний ефект.
Паліндром - Придумано в Черзі
Ну і нарешті не можу не сказати про Степана Бурбана і його останній альбом. Я довго сперечався і шукав чому мені НЕ подобається Паліндром, але з цим альбомом я, здається, зрозумів чому цей артист є важливим для сучасної України і чому ця музика справді подобається людям. Нехай "Літній Час", мій улюблений трек Паліндрома, і на потрапив на альбом, тут все одно вистачає хайлайтів - "Кафе Надія", "З Букетом Троянд", "Місто", "Помовчу" і так далі. Дійсно, альбому не вистачає цілісності, є філлери, є над чим працювати. Але разом з тим це справді важливий альбом.
І нарешті загальний плейлист (тільки спотіфай, соррі). Бережіть себе.