2018.

2018.

leeloo
піф паф мій рік (собаки) підходить до кінця

Хочеться почати не з того, який був рік, чи як він починався. А з того, як наприкінці 2018 почуваю себе я. Втомлено. Виснажено. І хворобливо. Я напевно ніколи в житті стільки не працювала, як в цьому році. Навчання, творчість, переїзд і сприйняття себе зовсім по-новому. Можна згадати багато чого хорошого, але я не обійдуся тут без того чому я вважаю цей рік одним з найгірших в своєму житті (для того треба дочитати до кінця)

Зима і мій перший в житті концерт.

як же я любила цей манікюр

Якщо всі нормальні люди сумують восени, то я взимку, тому не люблю свята і в мене ніколи немає новорічного настрою. Саме через це ми з Соломією досить спонтанно вирішили потратити гроші і поїхати в Київ на концерт АТЛ.

нас супроводжували різні речі

Поїздка була мокрою, холодною, а мене зовсім не спасла від суму, а тільки прибавила його. Концерт був...хороший. Просто хороший. Я зробила помилку, яку напевно роблять всі люди на своїх перших концертах: я занадто багато знімала. Потім були речі, які особисто я не дуже хочу згадувати. Більше я не пам'ятаю зиму за щось важливе. Тільки за вічний сум і спроби з нього вилізти (так буде весь рік(спойлер)).

Весна, crybaby, закінчення коледжу і ЗНО.

ні, я не почала слухати Ліл Піпа після його смерті. тату присвячене йому на 5% зі 100.

Плакса, плакса...друге тату. Важлива частина року, як на мене. Я б хотіла вже збитися з рахунку моїх тату, але в мене нема грн, а бити жахливі партаки я просто не хочу. Crybaby - я і в основному альбом Melanie Martinez, трохи Ліл Піп і фільм з Джонні Депом. Жаль тільки, що всім пояснювати значення не хочеться. Хай краще думають, що це все через Густава.

улюблений універ і безкінечні цигарки з бккрс

Багато хто напевно чув від мене, про подію на весні, яка кардинально змінила мене. Після якої я почала любити себе і повністю відмовилася від рамок, в яких жила. Я не буду пояснювати в чому був сенс. Але дякую пережитому і деяким людям з минулого, що дали мені цей досвід.

люблю вишиванки

В 2018 я закінчила коледж з червоним дипломом в якому тепер лежить білет на пілотів. Насправді я дуже люблю це місце і дякую всьому, що воно мені дало. Хоть відсоток роботи за отриманою спеціальністю неймовірно малий.

це я така довольна від постійного вживання алкахи, нюхаю квіти з думкою, що через місяць зно

Підготовка до зно протягом року? Нє. Читати всі твори за тиждень до української мови і написати літературу з 1 помилкою? Можу. Були люди, які не вірили а мене. Я сама не вірила в себе. Але здала. З горем пополам я здала зно і поступила на бюджет. Тут починається саме цікаве.

Літо, творчий конкурс, Київ, знайомства, прощання, переїзд.

city of stars?

Я готувалася до творчого конкурсу, як ніколи в житті. Я тримала в собі цю мрію майже 5 років. І я її, кхм, упустила. Я дуже хотіла стати режисером, на то було багато причин. Я любила кіно, неймовірно любила кіно. Але я не поступила. Мене просто не взяли. Я знаю, що робила не все, що могла. Подавала документи не у всі можливі вузи. Але я думала, що з таким творчим доробком гріх мене не взяти. В результаті, до мого "доробка" навіть пальцем не торкнулися. А на творчому питали зоооовсім не творчі питання. Їх чомусь більше цікавило моє минуле і мої тату. Але все на краще, так?

В 2018 вернулися пілоти. Я вперше в житті зрозуміла, що таке щастя. Я купила білет на їх концерт однією з перших. І зараз далі не можу повірити, що вже через місяць побачу їх.

Ммм станція Дніпро, вихід нахуй (я хотіла без мату, але мені здалось, що це смішно)

Влітку я почала привикати до Києва. До настільки великого міста. До людей. До російської мови (да). Я закохалася в Поділ, і відчула кардинально інші почуття до рідної Печери.

хаха, ікітб виїбе тебе на творчих

Літом я настільки багато разів їздила туди назад в Київ, що зненавиділа поїзди, які любила завжди.

рест ін піс

В серпні я познайомилась зі своїми однокурсниками, перше в інтернеті, а потім в реалі. Я їх всіх насправді дуже люблю. Як би вони не ставились до мене.

kurwa

Я поступила в Київський національний університет культури і мистецтв. На PR. Піарщиком я себе не бачу, але мені тут подобається. Просто треба вчитися, а не займатися фігньою.

хех

Також я створила цей канал. Привіт.

любов

В 2018 я відправила найкращу людину Самбора вчитися закордон. Я неймовірно скучаю за тобою, Соломія. І дуже хочу просто сидіти на лавці, слухати сплін в перемішку з фараоном і пити пиво.

справді люблю

Я переїхала, зустріла неймовірно велику кількість різних людей, відчула, що таке життя в гуртожитку. Одночасно відчула себе чужою, що через деякий час пройшло і з успіхом під кінець року вернулося.

Осінь.

1.09.18 початок чогось важливого. сбу, шаут аут тобі за цю фотку, і ше за всі фотки, де я не твереза. ти мене часто нервуєш, але я тебе все одно люблю, паскуда.

Дуже швидка, незрозуміла але така рідна Юность туса :) в цей день я зрозуміла, що не буду тут скучати, і завжди знайду чим зайнятись чи куди піти. В 2018 я не пропустила жодної туси, яку організовували хлопці з універу. Не знаю, для чого мені це все, але було прікольно.

він вбиває, але одночасно заставляє жити і рухатись

В вересні сталося багато хороших речей, які я потім, помало, але впевнено почала втрачати. Мій другий концерт однієї з улюблених андер реп-груп Макулатури. Я порівнювала цей концерт з львівським концертом 2017 року, і тому неймовірно розчарувалася. Я ніколи не думала, що виступ може бути настільки тухлим, що ми аж виходили курити, тим самим пропустивши мою улюблену пісню. "Пляж" рекомендую. Тепер хлопці з Макулатури пишуть новий альбом і збираються оголосити новий склад, що або знову ж таки мене розчарує, або порадує.

Хаха

Не можна обійтися без того, що мене пів універу називало псом. Деякі далі продовжують це робити, бо на "Христя" я просто можу не відкликатись. Ну, прикольно. Люблю собак.

ти на лівому березі, дура

16.09. Я відчула щось таке, чого не відчувала ніколи. В мене серйозно було враження, що в Києві знаходиться тільки моє тіло, а 'душа' і розум не тут, а я..... не знаю де. Це відчуття тривало годин дві, якщо не більше, а потім пройшло. Я далі не знаю, що це було, але повторювати не дуже б хотілось.

ss_klymenko тепер.... сс....хм.... ТИ ШО НАЦИСТКА

В моєму житті появилося багато нових людей. Одиниці стали дуже близькими. Саша одна з них. Я люблю тебе, Чухно. В тебе все буде добре. За все прощаю, тільки більше не роби так!!!

Стікер папуги, що оре далі один з моїх улюблених

29.09 концерт МИ. Справді, найкращий концерт в моєму житті. Я не чула, щоб хтось так співав на лайвах, як це робить Шейк. Жаль, що такого більше не буде. Єва ти какашка, і пісні твої нові...кхм. Без Дена вони не дуже, а Ден без неї....тільки кращий? Да.

Джессі

2.10 я помалювалася. Спонтанно. Дуже. Я не хотіла бути ліл піпом, не хотіла бути іксом, чи ше якимсь мертвим репером. Я хотіла бути Джессі Разерфордом декілька років тому. Не знаю, правда це чи ні. Але в мене через це сране волосся почалося, щось ніби роздвоєння особистосі. Я не знала чого хотіла, зовсім не могла в собі розібратися.

туалет гуртожитку в 7 ранку і мертва я

Я не могла розібратися в собі. Мені треба було постійно робити вибір. Замість чого я просто ше більше почала ходити на тусовки, і робити зовсім не обдумані речі.

Мертва сосалка (с) донатік

Думала, а може голубий допоможе (та, він мав бути голубий). Ні. Не допоміг. Я заставляла нормально себе почувати, я брехала всім і собі в тому числі, що мені так добре. Але в той самий час, я втрачала почуття. Любі почуття.

Мммм оаоа нижньоюрківська 31

Одним словом, я почала ті почуття шукати в різних не дуже хороших речах :) і шукаю досі. Мені так добре, мені так комфортно і ніхто мене не переконає. Отель, до речі, я не люблю. Не знаю чому, просто не приємне місце. Але все одно краще Ейви (Самбір привіт).

нема фоток за цей день, тому хай буде це

Перша в житті панічна атака. Ви маєте знати про неї. Відчуття того, що ти зараз помреш. Я проснулась від того, що задихалася, не могла рухатись, сльози просто лилися, без перестанку. Всі спали, не могла нічого знайти, ледве злізла з 2 поверху ліжка. Все що було це відео з котиками і валідол. Так я вижила. Нікому такого не побажаю. Ігноруйте сварки. Ваше здоров'я важливіше! Буду завжди це говорити.

meh

Я поїхала додому, розказала повністю все своїй мамі. Призналася в речах, про які далі не можу прямолінійно сказати тут. Вона помалювала мене в чорний. Попросила пообіцяти одну річ, я не пообіцяла. Поїхала в Київ і продовжила робити все, що робила. Але! Чорний колір волосся. Він допоміг. Я зразу стала розуміти, чого я хочу.

фоток нема.... то скрін з відео

23.11 другий концерт АТЛ. Я вдруге в житті відчула щастя. Набагато кращий концерт за той, який був в лютому. Я неймовірно люблю ейтіела. Не зважаючи на те, що на концерті я остаточно вирішила зробити одну річ, яка когось з вас шокує. Лол. Я вирішила розстатися з хлопцем. Артьом Слава Україні.

ой ті квадратики на фоні чуть з розуму мене не звели

24.11 Ложь х Алантерз. Найкраща туса зі всіх на яких я була. Але любиш кататися, люби і саночки возити. Потім було тяжко.

оргазм

30.11 наш перший концерт ЛСП. Надіюся не останній. Олег прекрасний. Плакала, сміялася. Це треба відчути. Осінь була різна і складна. Можу сказати, що дуже зіпсувала собі здоров'я.

Зима. Депресія? :)

Новорічні програми знімають за місяць до нр.... Да

Тут почалася моя любов до масовок і легких грошей. Ви ніде не побачите такий колорит людей, як на зйомках програм на тв.

мені 19, і хто я?

Напишу про грудень і рік загалом. Зараз ви зрозумієте, що я вам трохи брехала. Я постійно говорю, що все добре, що все класно, але :)

Я знову почала відчувати себе чужою. Що в Києві, що в Самборі. Зима це завжди тяжкий період для мене, але цього року особливо. Я побачила, що таке брехня і несправедливість. Я ніколи в житті не почувала себе так одиноко. Мене не спасає ніхто і ніщо. Мені не хочеться рухатися, бачити людей, говорити з ними. Я відчуваю себе пригнічено, так ніби об мене витерли ноги. Я не маю сили плакати. Але я плачу. Від початку грудня і досі. Кожний вільний момент коли мене ніхто не бачив, чи я була одна, я плакала. Я ненавиджу себе, вважаю себе нікому не потрібною і використаною. Бачу, як люди роблять речі мені на зло. Як вони стають кимось іншим. Як звинувачують мене в речах, які притаманні їм самим і їхнім близьким. Бачу меркантильність, бачу, як все що спасає людей, це гроші. Я не вірю в щастя, я не думаю, що його можна відчувати на постійній основі. Або навіть якщо можна, то не мені. Я жахливо люблю людей, які мене підтримують і які просто є біля мене. Я зневажаю людей, які грають на два фронти. Я зневажаю людей, які вибирають те, що насправді тягне їх вниз. Я вірю, що любов одна і на все життя. І я вибачаюся перед людьми про яких погано говорила чи погано думала, навіть якщо ви повні мразі, я надіюся у вас все буде або добре, або погано. Але в любому випадку без моєї участі. Я розказала це все тут. Я нікому крім своєї мами цього всього не розказувала. Вона і ще певні люди сказали, що в мене депресія. А я продовжую говорити, що мені просто дуже сумно. Бо мені справді дуже сумно.

Я надіюся є люди, які прочитали це до кінця. В 2019 я обіцяю собі: завжди вірити першому враженю, відкидати гнилих людей зразу, коли вони починають перекидати свою гниль на мене, також любити не тільки свою зовнішність, вірити, що все буде добре і просто. Просто жити. Не помирати. І тикати побільше факів різним уйобкам. Хепі ню єар. Я виграю. Я точно виграю, йобане ти життя.