№20 СОБОРНІСТЬ УКРАЇНИ В 1919

День Соборності України — одне з державних свят, про історичну основу якого значна частина українців знає не так багато. На відміну від Дня Незалежності чи Дня Конституції воно залишається не на слуху. Чому так? Можливо ця дата губиться в насиченому періоді Української революції. Шпальта спробує розповісти, як з'явилося це свято і яке підгрунтя воно має.

Українська революція

Зайдемо здалеку. Ми вже розповідали про Першу Світову війну й пояснювали поняття "тотальна війна". Детальніше ви можете подивитися в попередньому довгочиті, однак, якщо коротко, тотальною називають війну, яка максимально мобілізує сили держави й охоплює всі сфери життя громадян. Перша Світова була саме такою війною й імперії-учасниці конфлікту попросту не витримали такої мобілізації — безліч людей загинуло й отримало травми, економіка увійшла в кризу, рівень життя впав. Спершу революція почалася в Російській імперії, згодом — у Німеччині та Австро-Угорщині.

У березні 1917 року в Києві утворилася Українська Центральна Рада — представницький орган, до якого увійшли члени різних українських партій і громадських організацій. У листопаді 1917 Рада ухвалила ІІІ Універсал, у якому проголосили створення Української Народної Республіки. У січні 1918 УНР проголосила незалежність.

Тим часом розпочалася криза й в Австро-Угорській монархії. У листопаді 1918 була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, яку очолив Євген Петрушевич. Майже одразу після утворення двох держав постало питання їх об'єднання.

Шлях до об'єднання

Вищий орган влади ЗУНР (Українська Національна Рада) 10 листопада 1918 доручив здійснити заходи для об'єднання двох українських держав. Наступного дня до Києва, де тоді керував гетьман Павло Скоропадський, прибула делегація із Заходу. Однак гетьманський режим тоді сам зазнавав краху, тож про співпрацю домовитися не вдалося. А 14 листопада Скоропадський проголосив курс на федерацію з небільшовицькою Росією, тож західні українці остаточно відмовилися від об'єднання з Українською державою гетьмана.

Отже, ініціатором об'єднання була ЗУНР. Однак перш ніж перейти до самого Акту Злуки, розберемося, що конкретно підштовхувало західноукраїнських політиків до консолідації з наддніпрянськими колегами.

1. Ідеологічні передумови

Взагалі ідея єдності українських земель виникла задовго до революції.

Одним із перших теоретиків української єдності став Юліан Бачинський, який у 1895 видав працю "Україна Irredenta". Бачинський писав: "Я хочу вже раз поcтавити на порядок денний справу будучности української нації — взагалі, не лише виключно в Австрії, але і в Росії".

Микола Міхновський, один із ідеологів самостійницького руху, у своїй програмній праці "Самостійна Україна" зазначав: "Наша нація в своєму історичному процесі часто була не солідарною поміж окремими своїми частинами, але нині увесь цвіт української нації, по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією нацією: "одна, єдина, нероздільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ"".

Таким чином, недивно, що вже з моменту утворення республіки політики ЗУНР не розглядали її окремо від єдиної України, однак до об'єднання їх підштовхувала й військово-політична ситуація.

2. Військово-політичні передумови

На 1919 над обома частинами України згустилися хмари. Практично в день утворення ЗУНР новій державі оголосила війну Польща.

Зі Сходу наступ вели більшовики, які впродовж грудня-січня 1919 оволоділи Лівобережжям. Самостійно боротися проти радянського наступу в УНР бракувало сил. Таким чином, союз двох республік та об'єднання сил могло б урятувати Україну від поглинання сусідніми державами.

Акт Злуки

У ніч із 21 на 22 січня 1919 Директорія остаточно затвердила текст Акту Злуки. Вдень відбулися урочистості на Софійcькій площі в Києві за участі делегації ЗУНР, військових, а також представників громадьких організацій та профспілок.

Цікаво, що заходу надали значного релігійного забарвлення — провели урочистий молебень, а під час церемонії керівництво УНР мало поцілувати хреста. Але була проблема — і Петлюра, й Винниченко мали соціалістичні антирелігійні погляди. Тож для багатьох залишалося інтригою, чи поцілують хреста очільники УНР. Найкумедніше, що досі невідомо, чи поцілували вони хреста по-справжньому, чи священник просто підніс його до вуст керівників Директорії.

23 січня зібрався Трудовий конгрес — головний законодавчий орган об'єднаної України. ЗУНР стала автономною одиницею під назвою "Західна область УНР" (ЗОУНР), зберігши власне військо та органи влади.

Проголошення Злуки — подія надзвичайно урочиста й символічна, але які реальні зміни воно означало? Й чи виконав Акт мету, заради якої він укладався?

Чи забезпечила Злука реальну єдність України?

Однозначно угода між УНР та ЗУНР мала величезне символічне значення, однак вона не розв'язувала реальних проблем, що стояли перед Україною — загроза з боку більшовиків та Польщі не зникла.

Директорія та уряд ЗУНР розпочали дійсні кроки щодо об'єднання — до Директорії увійшли західні українці, була створена посада уповноваженого щодо справ ЗОУНР і виділені кошти на розвиток регіону, налагоджений поштовий зв'язок, розпочався активний обмін — ЗОУНР забезпечила державу карпатською нафтою, а Наддніпрянщина надсилала до Галичини продовольство.

Водночас митниця на українсько-українському кордоні продовжувала діяти. Далося взнаки й різне бачення щодо розвитку держави — наддніпрянська Директорія тяжіла до демократичного розвитку, а ЗОУНР у червні 1919 ліквідувала парламент. Попри засудження Директорії, Євген Петрушевич став диктатором ЗОУНР.

Більше того, вектори геополітичного розвитку УНР та ЗУНР різнилися. Головним ворогом УНР були більшовики, які 5 лютого 1919 оволоділи Києвом. Тим часом Українська Галицька Армія (УГА) зазнала поразки від Польщі. 16 липня 1919 практично вся територія ЗОУНР опинилася в руках поляків. З точки зору ЗУНР союз не досяг своєї мети — Західна Україна була втрачена.

Петрушевич емігрував до Відня й знову почав використовувати назву "ЗУНР" — це означало початок розколу. Восени 1919 розпочалася війна між УНР і Російською Добровольчою армією Антона Денікіна (головна ідея денікінців — "За единую и неделимую Россию"). 17 листопада УГА перейшла на бік денікінців за умови, що сили галичан не будуть кидати проти армії УНР.

Петлюра був змушений шукати нових союзників проти більшовиків. І таким союзником стала Польща. Польський голова держави, Юзеф Пілсудський, хотів збудувати єдиний антибільшовицький фронт, а УНР зазнала поразки від денікінців і червоних. Фактично, Петлюра не мав місця для маневру, тож він погодився на укладення Варшавської угоди з Польщею.

Згідно з Варшавською угодою 1920, Західна Волинь, Східна Галичина й частина Полісся увійшли до складу Польщі. Практично всі території ЗУНР офіційно були передані Польській Республіці в обмін на допомогу в боротьбі з червоними.

Західна Україна залишалася під польською владою до 1939 року, а залишки УГА в 1920 перейшли на бік більшовиків. Фактично, Варшавська угода перекреслила злуку двох частин України й остаточно поставила крапку в перспективах відновлення ЗУНР.

Висновок

Тож чому політичне об'єднання зазнало краху? Чи був у цьому винен Петлюра, який передав території ЗУНР Польщі? Чи УГА, яка перейшла на бік денікінців? Сьогодні немає сенсу шукати винних — важливіше пам'ятати, що попри все, містків між українцями набагато більше ніж перепон. Особливо це актуально сьогодні, коли наша країна стикається з новими загрозами й випробуваннями.

Дякуємо за увагу! Хоча політичне оформлення соборності в 1919 зазнало краху, єдність народу є незламною — в 1991 українська держава відновилася й після сьогоднішніх проблем і втрат Україна буде сильнішою.

Автор: Єгор Худолій для 📰 Шпальти