18 років поза форматами

Все почалося із купки молодих ентузіастів, що у 2004 році вирішила створити форум, де можна було б обговорити улюблену музику, що не підпадає під стандарти теле- чи радіоформату і те, що навколо неї. Зараз же це чи не найбільший в Україні ресурс, що висвітлює некомерційну музику. За вісімнадцять років Neformat перетворився на справжній рупор вітчизняного андеграунду та історію, яка надихає вірити у свою справу та, не зважаючи на всі складності на шляху, впевнено крокувати до мети.

Минулої ж суботи всі небайдужі зібралися на вечірку з приводу їх "повноліття". Звісно ж, в їх числі була і наша команда.

В призначений день я відправився в клуб Otel', що на Подолі. Таке антуражне місце якнайкраще відповідало званню неформату, тому не дивно, що було обране саме воно. Початок ненадовго затримувався через саунд-чеки музикантів, даючи можливість зайвий раз поспілкуватися друзям та знайомим, спостерігаючи, як на будівлі колишньої фабрики поволі сповзають сутінки.

Коли ж вхід відкрився, кожен із відвідувачів, крім браслета, отримав і спеціальний номер для участі в розіграші.

В заповненому димом цегляному залі на сцені з'явився, власне, ведучий сьогоднішнього вечора - СЕО Neformat.com.ua Олександр Масовець. Він пообіцяв присутнім багато цікавого та запропонував почати з того, що всіх сюди й привело - з музики.

Гурт Smurno розпочав розважальну програму. Для трійки музикантів сьогоднішній іменинник мав особливу роль, адже саме на форумі Неформату вони колись зустрілися. Хлопці були дуже раді тут зіграти та висловити свої щирі найкращі побажання ресурсу.
Дві гітари, бас, драм-машина, нетривіальні тексти, приглушене світло та дим - ось рецепт класного пост-панку. Вторячи назві гурту, зал огорнула дещо похмура атмосфера, характерна для жанру. Але смутку вона не навіювала, навпаки, дуже скоро присутні почали підтанцьовувати під ритмічне звучання пісень. А як же можна було встояти, щоб не підтримати гітариста бенду Ігоря Тесленка, який не приховував свого задоволення від процесу?
Вперше гурт зіграв наживо свою пісню "Я звик".
Початок вечора вийшов дуже вдалим!

Через декілька хвилин на нас вже чекала лекція від Robustfellow про те, як робити креативні штуки. Співзасновник лейблу Філ Добров розповів історію створення трилогії "Electric Funeral Cafe", про те, як виникла та еволюціонувала ідея збірки, як робилося візуальне оформлення дисків. Також всі почули про створення "Robust relics series", через які перипетії проходила команда лейблу, роблячи перевидання альбомів японських гуртів, як створювався візуал, про особливості видань у різних країнах. Також Філ нагадав, що через тиждень вийде перевидання вже другого альбому гурту Eternal Elysium. Також, не залишилася без уваги й свіжа касетна серія "Robust Split Series", в межах якої реалізувалася ідея об'єднати українські гурти на одному носії із закордонними.
Пролунало багато цікавих речей стосовно дизайну. А в кінці всі отримали найголовнішу настанову: "Щоб досягнути успіху, робіть, як останній раз".

Продовженням музичної програми став виступ The COW. Гурт привітав Neformat з досягненням віку, коли можна спати з іншими людьми без трусів та почав своє психоделічно-рокове безумство! І почав так, що вже після першої пісні навіть їх власна бас-гітара не витримала - зламалося кріплення. Довелося викручуватися - на коліні, на стегні, навприсідки. Інструмент те й робив, що норовив зірватися, але Михайло мужньо змагався з ним, як справжній професіонал, продовжуючи грати, не зважаючи на труднощі. Після чергової пісні на поміч прийшов Олександр Куц з викруткою, допомігши прилагодити ремінь на місце. Як слушно відмітив В'ячеслав Цвігуненко - Вовк врятував Корову. Але й цього вистачило ненадовго. Вже чергова рятувальна операція зі скотчем увінчалася, нарешті, успіхом.
Останнім треком прозвучав "Wildhoney", із репертуару попереднього гурту хлопців The Curse of Wendigo, що був написаний ще 10 років тому та виходив на першому "Electric Funeral Cafe" у 2015.

Далі на присутніх чекала лекція від редакції Неформату. До СЕО Олександра на сцені приєдналася головна редакторка Ярина Денисюк.
Цей тандем коротко повідав нам історію Неформату - про те, як кілька людей 14-16 років створили форум у 2004 році, на якому, в кращі часи, бувало по три тисячі відвідувачів щоденно, про те, як в 10-х роках люди почали йти з форумів у соцмережі, як з 2016-го року з'явилася редакція, що, поступово, буде збільшувати свою команду до теперішніх десяти людей, а у 2021 ресурс отримає новий брендбук від українських дизайнерів.
Частиною редакції від самого початку стали вихідці з форуму, в яких було достатньо ентузіазму. Та лише цього мало - за роки її існування було пройдено величезну кількість курсів, тренінгів, лекцій.
Команда здобула грант на 100 тисяч гривень від Львівського медіафоруму і зараз працює в напрямку створення професійної спільноти навколо свого сайту. Розроблено новий дизайн, випущено новий мерч, створено Patreon, що вже за рік зібрав підтримку 40 людей. Новоутворена спільнота "Neformat Family" отримує можливість спілкування з редакцією, доступ в телеграм-чат, розсилку з підбіркою цікавого. Надалі все це має реалізовуватися на базі самого сайту Neformat.com.ua.
Команда охоче ділилася планами на майбутнє та просить про фідбек від спільноти, адже це дуже важливо для них.

Далі прийшла черга виступу House Of Flowers. Під час сету гурту у мене було відчуття, ніби я повернувся на Winter Mass. Небагато слів і шикарне неквапливе інструментальне звучання пост-металу з надривним вокалом цілком вписалося б у лайнап і цього фестивалю. Світлова техніка для них заграла по новому, час від часу видаючи "блискавки", що класно доповнювали виступ. Подекуди монотонний, але дуже мінливий атмосферний звук якось так заворожив мене, що я й не зчувся, як виступ хлопців дійшов до кінця.

Далі пройшов невеликий розіграш мерчу від Neformat та Robustfellow по номерам, які всі отримали на вході. Переможці отримали диски, сумки, футболки від організацій та інші цікавинки на згадку про сьогоднішній вечір.
Ті ж, кому не пощастило в лотереї міг придбати на другому поверсі клубу все це, а також мерч гуртів, що сьогодні виступали.

Хедлайнером вечору було оголошено колоритного Сашу Буля, якого з величезною радістю ми й зустрічали на сцені наступним. Виступ цього кантрі виконавця - це завжди цікаве та душевне шоу, що дає змогу не лише насолодитися музикою, а й поспілкуватися з виконавцем. Як зізнався сам музикант - його репертуар не зовсім підходить до Дня Народження, попутно згадавши історію, як колись грав на невеликому фестивалі, що через холодну жовтневу погоду був перенесений з вулиці в місцевий ресторан. Там мимовільними слухачами стали й звичайні відвідувачі, що саме святкували в закладі чийсь День Народження. Після ряду ліричних пісень виконавця попросили зіграти щось більш бадьоре та веселе. "Люди їдять людей" виглядала саме тою композицією, яка гарно підійшла б, якби не один факт - тут, як виявилося, відмічалося свято жінки начальника місцевої поліції, тому присутні не оцінили рядків: "Не дзвони мусорам і не клич лікарів"... Крім пісень особистого проєкту прозвучали й пісня Me and that man, спільного з польськими музикантами та кілька куплетів Боба Ділана. Буль згадав і про закиди на рахунок того, що він не використовує народні мотиви, відповівши на них блюзовим виконанням старої української пісні "А вже років двісті". Така стара пісня, але актуальності історія про козака під московським гнітом в наш час, на жаль, не втратила...
Крім іншого музикант згадав і про свій новий роман з мультимедійною основою, що вийшов недавно у видавництві "Люта справа" з QR-кодами на пісні його героїв на сторінках, лише завдяки яким він розкривався повністю. Було виконано однойменний саундтрек книги - "Плющ".
Наступну ж пісню глядачі змогли вибрати самі. Крики з натовпу були однозначні - більшість хоче "Кокаїн". Буль же запропонував присутнім на приспіві заочно позмагатися з сотнею зеків, що колись дуже класно підспівували на його виступі в польській тюрмі. Сподіваюся, нам вдалося їх перевершити.
Встигли ми зіграти і в баптистську церкву під пісню "Пилю обріз".
А от "Too Old to Sell my Soul", не зважаючи на численні прохання, так і не прозвучала, давши стимул взяти білет і на наступні шоу кантрімена, де вона може бути.
Дуже багато щирого та невимушеного спілкування створило дуже дружню душевну атмосферу в якій виконавця вже неможливо було сприймати окремо від публіки та вмить зробило його добрим другом для кожного з присутніх.
Як хороший тамада закінчив він свій виступ дискотекою, видавши справжній майстер-клас володіння губною гармошкою.
Звісно ж, без виступу на біс Сашу Буля ніхто відпускати не хотів. Не зважаючи на всі обмеження через уже досить пізню годину виконавець знайшов вихід - на відключеній гітарі в акустичному форматі прозвучала "Дорога", рядки якої відразу ж підхопив натовп, заспівавши з перших нот ще навіть до самого виконавця.

Наостанок, вторячи написам на листівках, що також продавалися сьогодні, на розкладці з мерчем, нам нагадали, що "Концерт не стане найкращим в житті, якщо тебе на ньому нема", з чим я повністю погоджуюся.
Тому слухайте живу музику, підтримуйте своїх та не хворійте! 😉
А також, не піддавайтеся паніці, адже коли ми разом, нам під силу будь-який ворог!
Слава Україні! 🟡🔵 🇺🇦
______________________________________________

Анатолій Кобилинський, музичний оглядач URN ______________________________________________

Фото - Богдан Янович