#14. Як з’являються сньорги

Сньорги з’являються з людей. Людина проковтує пір’їну сньорга, відрощує крила й втрачає все людське.

Шарк переродився молодим, з’ївши пір’я старої сньорги випадково, в якийсь страшний момент життя, про який забув. Та зглянулася й навчала його: зліпи личину самотньої людини, живи й не створюй инших. Нас і так забагато.

Людина, образ якої він прийняв, була вчителем малювання. Фарби, глина, палички нагадували Шарку гнізда сньоргів.

Ніхто не мав знайти гніздо біля вікна зачиненої підсобки. Надто Кріс та Аделя.

Але вони якось влізли й тепер порпалися в його купі пір’я, тельбухів і одягу:

- Як думаєш, тут можна ховатися?

Шарк після уроків знімав людську личину й спав у шафі, тому все чув.

Крісу й Аделі було дев’ять. Вони були невгамовні й немов шукали неприємностей. Шарка дивувало, що вони досі живі.

Він спробував заснути знов. Хай граються, скоро підуть. Вночі він прибере гніздо, дітям ніхто не повірить.

В підсобку зайшов хтось іще. Учитель спорту, чиє ім’я Шарку не подобалося. Він знав, що серед тварин самці часом убивали дитинчат, щоби лягти з їхньою матір’ю — тільки цей собі самицю не шукав.

- О, чемпіони! Нарешті я вас знайшов!

Почувся скрик. Тоді ще один. Шарк вилетів із шафи й одразу накинувся на високу фігуру, що нависла над близнюками. Ударив крилами, одним швидким рухом дістав і зжер його серце.

- Вчителю Шарк?..

Він забув приховати своє людське обличчя, треба ж таке.

Кріс плакав у гнізді. Аделя дивилася на труп фізкультурника:

- Він мертвий?

- Так.

- Ви нас з’їсте?

- Ні.

Вона спробувала обійняти його, він перелетів на шафу й наказав:

- Нічого не сталося. Йдіть додому.

Вони вийшли.

Того ж вечора Шарк прибрав підсобку, доїв тіло й назавжди залишив школу. Так належало зробити, щоб не видати таємницю.

Прибираючи, він не дорахувався однієї пір’їни з гнізда. Її могло віднести протягом у вікно.

Але він знав, що це значить.