#11. Послання

Всередині було порожньо. Cталагміти колон, холод кам’яних стін. Крізь розбите склепіння падали порідкі сніжинки.

- Перший зайшов, прийом!

- Я база, прийнято. Продовжуйте.

В небо відлунювали кроки й дзижчання мініботів.

- Чи помічена органіка?

- Те ж, що на попередніх локаціях.

Життя уникало цього місця, визначеного ботами як храм аборигенів. В залишках міста навколо — мертва земля і сніг.

Безживність по всій планеті. Якби не руїни, на материнському кораблі вважали б, що сигнал “Тут небезпечно” їм примарився. Однак вони спустилися й відправили сюди сержанта Кафат Кейкон в компанії ботів.

Вона довго шукала джерело послання. Дотепер.

- Попереду об’єкт!

Об’єкт лежав твар’ю в підлогу, в довгому аборигенальному одязі.

Сержант ступила вперед. Об’єкт ворухнувся.

- Перший, у вас завади на зв’язку! Прийом?

- Базо, запитую експрес-аналіз повітря на галюциногени!

Об’єкт повернув твар до сержанта й спробував встати.

- Базо, прийом?

З боку об’єкта почулися звуки.

- ...сніг...

Кейкон розблокувала бластер; об’єкт випростався на одній кінцівці, затремтів і закашлявся.

- На... віщо...

- Базо, можливий контакт з об’єктом! Прийом!

- Вони... не чують. Глушимо... всі сигнали... крім... тут небезпечно, не... лізьте...

Мініботи оточили об’єкт, готові стріляти.

- Як далеко... ваші...

- Ідентифікуйтеся, инакше стрілятиму!

- Байдуже... Якщо приземлилися... вже пізно...

Засніжило дужче, вкриваючи об’єкт, скафандр Кафат Кейкон і корпуси ботів.

- Сніг... понесуть далі...

З усіх отворів на обличчі об’єкта текла чорна рідина. Один із ботів упав униз із лунким брязкотом.

- Сніг... не-ви-слов-но-ї природи... Бере... рослини... людей... Богів...

Впав другий бот.

- Чекає... полює... щоб узяти більше...

- Базо, відгукніться!

Третій.

В голові Кафат бухнуло. Небо раптом стало ближче.

- Іде... зі світу в світ... Тисячі... порожніх... світів...

Об’єкт упав нерухомо, разом з останнім ботом. Весь скафандр Кафат був укритий чорною рідиною.

База мовчала.

Сержант Кафат Кейкон — теж.

А луна все несла в небо хрипке:

- Тисячі... порожніх... світів...