1 березня

1-ша неділя Великого посту. Торжество Православ’я. Глас 5-й.

Прмц. Євдокії (бл. 160 – 170). Мчч. Нестора і Тривімія (ІІІ). Мц. Антоніни (ІІІ – ІV). Мчч. Маркела і Антонія. Прп. Домніни Сирійської (бл. 450 – 460).

Літургія за чином свт. Василія Великого.

Ран. – Єв. 5-е, Лк., 113 зач., XXIV, 12 – 35.

Літ. – Євр., 329 зач. (від половини), XI, 24 – 26, 32 – XII, 2. Ін., 5 зач., I, 43 – 51.

На молебні: Рим. 121 зач., ХVІ, 17 – 24. Мф. 75 зач., ХVІІІ, 10 – 20.

Служба з Октоїха й Тріоді. На ранній катавасія «Моря Червоного безодню…». На Літургії антифони святкові (див. у додатку с. 86), замість «Достойно є…» – «Тобою радіє...». Після Літургії – молебень Торжества Православ’я. У цей день на літургії заготовлюються два Агнці для Літургій Ранішосвячених Дарів у середу і п’ятницю.

24  Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової  25  i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiхов­ну насолоду,  26  i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду. 32 I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розпо­вiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв, 33 якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв, 34 гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв; 35 жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресiння; 36 iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць, 37 були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення; 38 тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi. 39 I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного, 40 тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досяг­ли досконалости. Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас, 2 дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який за­мiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого. 

43  Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.  44  Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.  45  Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.  46  Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.  47  Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.  48  Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.  49  Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.  50  Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.  51  І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.