#1 Яна, головна персона історії.

Повних 20 років.

164 ростом.

Раса: Альбінос

Детальніше про расу: 

Альбіноси – окремий підвид людей, відомий своєю унікальною зовнішністю: біле, шовковисте наче сніг волосся, бліда шкіра та насичено-червоні, як рубіни, очі. Вони живуть понад кілька сотень років, зберігаючи свою неймовірну вроду до останнього дня. Попри це, здоров'я в них подібне до звичайних людей, тому вони можуть померти від хвороби чи рани.

Ця раса відома своєю добротою та дружелюбністю, гармонійно співіснує з природою та живими істотами. Проте вони вже тисячі років передають свою ненависть до вампірів та інших подібних істот, що прагнуть домінувати над світом.

Альбіноси уникають змішування своєї крові з іншими расами, хоча їх часто викрадають та використовують як рабів, прагнучи скористатися їхнім цінним довголіттям. 

Зовнішність Яни повністю відповідала її расі, але мала свої унікальні риси. Тендітне тіло, коротка зачіска з нерівно підстриженою потилицею, дві прядки, що спадали попереду, і чуб, який ледь не закривав очі, надавали їй цю унікальність. Вона носила короткі шорти з високою талією, топ та тоненьку курточку, а на ногах високі черевики з розрізом, що сягали вище колін.

Батьки Яни: Мати - Рая, Батько - Зиновій.

Яна народилася в розкішному будинку своїх батьків, оточеному квітучими садами. Її народження було справжнім святом для всіх, хто їх знав. Вони бачили в ній майбутнє, сповнене надій та обіцянок. Проте, через короткий проміжок часу її батьки прийняли рішення залишити рідне місто і вирушити в тихий ліс. Вони шукали більшої гармонії з природою та намагалися уникати впливу зовнішнього світу та очей старійшин Альбіносів.

Мати та Батько Яни були видатними представниками своєї раси, відомими не лише своєю красою, а й мудрістю та відданістю своїм принципам. 

Її мати, Рая, була цілителькою, чиї здібності до зцілення були безпрецедентними. Її довге, сріблясте волосся спадало каскадами, нагадуючи про блискучі зірки на нічному небі. Рая мала глибокі, та темніші ніж рубіни, очі, в яких відбивалася вся мудрість її років. Її доброта та співчуття були відомі тільки в межах їхнього народу адже Рая завжди боялась зовнішнього світу. Допоки вона мала час, вчила маленьку Яну співіснуванню з природою, передаючи їй свої знання та цінності.

Батько Яни, Зиновій, був захисником їхнього народу. Високий та статний, з коротким білосніжним волоссям та блідо-червоними очима, він втілював силу та відвагу. Зиновій був досвідченим воїном, але його справжня сила полягала у його мудрості та стратегічному мисленні. Він майже не мав можливості бачитися з маленькою Яною, проте регулярно писав їй листи, в яких передавав розуміння важливості захисту своїх близьких і свого народу. Але в рідкісні зустрічі батько приділяв їй весь свій час та свою щасливу з нотками жалю посмішку.

Рая і Зиновій разом створили затишний дім поза містом, наповнений любов'ю та повагою. Вони за такий короткий час навчали Яну важливості рівноваги між силою та співчуттям. Їхній будинок завжди був відкритий для тих, хто потребував допомоги чи поради. Вони жили в злагоді з природою, в оточенні квітів та зелені, які Рая доглядала з особливою турботою.

Однак життя в лісі принесло свої випробування. 

Коли Яні виповнилося вісім років, її мати захворіла серйозною хворобою яка відібрала у неї здатність ходити. Рая, яка завжди була сильним стовпом родини, повільно згасала на очах. 

Яна бачила, як її мати втрачає силу, і всі зусилля батька спрямовані на її порятунок, виявлялися марними. За кілька місяців Рая померла, залишивши за собою порожнечу, яку було важко заповнити.

Смерть Раї стала величезним ударом для Зиновія. Занурений у безмежне горе, він не зміг знайти сил продовжувати жити без своєї коханої дружини. Через кілька місяців після її смерті Зиновій будучи зануреним в горе, покінчив з собою, залишивши Яну самотньою у цьому світі..

Яна залишилася в лісі одна. Шок від втрати обох батьків змусив маленьку дівчинку впасти у відчай та відрізати своє довге білосніжне волосся, яке нагадувало бездиханне тіло матері. Вона зжалася калачиком на ліжечку своїх батьків, ховаючись від жорстокого світу. Тихий ліс навколо їхнього будинку наповнився тріском деревини та виєм вовків. Через тиждень до будинку примчала пара лицарів з міста. Зиновій, батько Яни, не з'явився на службі, і вони вирішили перевірити його стан, знаючи, що він переживає тяжку втрату.

Коли сторожі увійшли до будинку, вони знайшли лише знесилену дівчинку. Яна лежала на ліжку, втративши сяйво в очах. Вона була виснажена, відчай і смуток викарбувались на її обличчі. Тріск дерев і виникший стукіт копит здавалися єдиними звуками, що порушували мовчазну тишу цього місця, де колись жило щасливе сімейство.

Лицарі, не гаючи ані хвилини, поспішили забрати дівчинку та вирушили до таємничого міста альбіносів. Дорога привела їх до частини лісу, де мало знаходитися їх місто. Але замість спокійної місцини їх зустріло високе, мов будівля, полум’я, що вирувало між дерев. Яна, сидячи на коні, раптом змінила свій вираз обличчя — крізь рев вогню до неї долинали крики, плач і дзвін металу. Лицарі без зволікань кинулися у вогонь, а дівчинка залишилася одна біля воріт. Не встигла вона оговтатися, як хтось різко зтягнув її з коня та натягнув на голову мішок.

Довгий час Яну везли візком. Весь шлях вона не бачила нічого через мішок, поки, зрештою, її не привели до великої зали. Коли мішок зняли, вона опинилася на сцені перед десятками загадкових істот, які уважно й оцінювально дивилися на неї. Почалися торги. Ставки зростали, та коли одна з них сягнула тисячі золотих, ніхто більше не зміг її перебити. Дівчинку купив священник головної Материкової Церкви який являвся вампіром.

На шию Яни повільно й урочисто наділи мінімалістичний чокер, на якому було викарбуване клеймо. Воно слугувало беззаперечним знаком її нового становища — тепер вона стала Кровницею. (Цей оригінальний титул, був символом особливого зв'язку, що пов'язував раба з Материковою Церквою. Клеймо було не лише ознакою рабства, але й своєрідним нагадуванням про те, що доля нібито була врятована від гіршої участі, яку могли б нав'язати інші господарі.

Материкова Церква славилася тим, що «викуповувала» істот з рабства, оголошуючи цей акт милосердям і порятунком від жорстокої долі. Однак, цей «порятунок» був лише іншим видом поневолення, прихованим під релігійною символікою. Кровниця мала виконувати всі накази свого нового господаря, який тепер володів не тільки її тілом, але й душею. Чокер із клеймом став вічним нагадуванням для Яни та всіх довкола про те, що вона тепер належить Церкві й служитиме їй до кінця своїх днів.)

Дорогі читачі!

Я щиро дякую вам за те, що знайшли час і увагу для прочитання історії про мого персонажа. Ваш інтерес і підтримка надзвичайно важливі для мене.

Ваша реакція на мою роботу надихає мене продовжувати створювати нові світи та персонажів.

Ваші коментарі та відгуки допомагають мені вдосконалюватися як автору.

Я ціную кожну думку, яку ви поділили, і сподіваюся, що моя історія принесла вам радість і натхнення.

Дякую ще раз за вашу підтримку! Сподіваюся, ви будете і далі слідкувати за моєю творчістю.