📚
ROBERT GALBRAITH — THE INK BLACK HEART
Зазвичай я не вмію писати відгуки на насправді хороші книжки, тому що впевнена, що всіх нас тексти чіпляють за різне, і те, що мені влучило в сердце, комусь іншому може поцілити в, наприклад, смітник.
Я починала читати серію заради відносин Корморана Страйка з напарницею Робін Елакот, продовжила заради міцної детективної інтриги (п’ята топ!), але в шостій книзі уже в усіх сферах авторка вийшла на грані майстерності, і зачепило мене тут скоріше те, якою сьогоденністю шепотить книжка. Джоан Роулінг написала книгу, де творчу жінку булять в твіттері за її висловлювання — а так можна було?
Окрім того, що це чудово зроблений детектив від талановитої авторки, цікавою частиною є вставлені в книгу транскрипти чату модераторів однієї онлайн-гри: розбирати серед ігрових ніків, хто ким являється в житті і як ця людина поводиться в реальності і в грі — окреме задоволення.
Ну а в цілому, це шоста (і найтовща поки) частина циклу про Корморана Страйка. Якщо ви не полюбили його до цього, читати цю цеглину можна і не починати.
JOAN LINDSEY – PICNIC AT HANGING ROCK. THE SECRET OF HANGING ROCK
В Австралійській школі зникають декілька дівчат, але книжка про зникнення мігрує в книжку про дівчачі стосунки, палке літо і спеку. Тут і там серед мороку плавленого повітря виринають і зникають безвісти то сюжетні лінії, то характери, то дівчинка з розтрощенною головою, і після прочитання книжки залишається так і нерозкритим питання: що все-таки сталось?
Мені неймовірно зайшла книга, бо жорстокість і біль тут були пекучими спалахами, котрі з’являлись так несподівано, що лишалось лише прийняти їх як частину життя, і тому що вся книга була такою залитою сонцем картинкою, яка відчувається скоріше як плівка старого кіно, ніж як реальність.
АЛЕ.
Окремим виданням можна прочитати останню неопубліковану главу книги, де все “розкривається” (це якраз The Secret of Hanging Rock). І я по собі знаю, що втриматись неможливо, але якщо ви читатимете книжку і зможете НЕ прочитати цю кляту главу — вам же буде краще.
AGATHA CHRISTIE – DUMB WITNESS
Майстерний роман про Пуаро, один з моїх улюблених. Помирає стара багата леді, лишаючи кількох потенційних нащадків, у кожного з котрих були причини для вбивства. Додає цікавості те, що леді перед смертю як раз написала Пуаро лист, підозрюючи злі наміри на свій рахунок. Коротше, класично і добре.
ОЛЕНА КУЗЬМІНА — ПРОЄКТ “ЛАБІРИНТ”
Голодні ігри він української авторки. Є тоталітарна країна, є “Лабіринт” — смертоносна гра, участь у якій подається як велика честь, але всі знають, що насправді це смертний вирок. Є група учасників, до яких читач встигає прикипіти душею, поки їх готують до “Лабіринту”. Є привідкритий фінал, про який я не можу не сказати чесно, бо чула, що авторка не збирається писати продовження.
Це одна за найперших для мене книжок сучасних українських авторів, і вона мені дуже сподобалась: коротка, жива і цікава, це просто хороша якісна книжка, від якої, що називається, “не відірватись” (а я взагалі адепт того, що в світі має бути якомога більше просто хороших книжок). І навіть те, що в неї не буде продовження, мене не дуже зачепило: будуть ще хороші книжки від цієї авторки і інших.
Окремий плюс: наявність електронного видання. Клич у 2023: видавайте все додатково в електронці, ви ж самі бачите, як українчиків розкидало по світу. А читати своє і хороше офіційно хочуть всі.
STEPHEN KING – FAIRY TALE
Стівен Кінг, буквально, геній – знову!
Хлопець іде в інший світ, щоб урятувати собаку, але рятує весь світ. Стівен Кінг останнім часом змушує мене робити великі паузи в читанні, бо його письмо стає все більш щільним, міцним і таким, знаєте, насиченим, що я перериваюсь на короткі трилери, які дозволяють трошки видихнути, щоб потім повернутись до майстерної фантазії короля вже не тільки жахів, а просто — короля.
Мені дуже подобається бачити, як якісь речі з реального життя прориваються в книги авторів. Як от Роулінг, яка написала про булінг в твіттері, або Стівен Кінг, який постійно постить фото своєї собаки, пише книгу, де є стільки любові до найвірнішої з тварин, скільки принести в текст може лише людина, яка має собаку і знає, що це за відчай — знати, що втратиш її.
Це дуже хороша книжка, в якій взагалі нема жахіть як такових, але є собака, зростання героя, незвичайний фантазійний світ і, знову ж, собака. Там така собака!
STACY WILLINGHAM – A FLICKER IN THE DARK
Батько дівчинки виявляється серійним маньяком — цікаво, як вона буде жити далі?
Дуже хороший трилер, який я раптово вичепила в якомусь списку на Goodreads (моє везіння в тому, щоб купити книжку взагалі без причин і знайти не діамант, але міцний хороший агат — неосяжне). Тут обмежена кількість персонажів, приємна головна героїня, яскраві флешбеки і не надто перекручений сюжет — тверді 4 з 5, найкращий вид книжок.
CEECEE JAMES — TALL TAILS SECRET BOOK CLUB, PAWSIBLY GUILTY
Детективи з котом на обкладинці, в яких, нажаль, замало кота. Дві дуже затишні книжки, перша з яких блищить готичним жахом, а друга хороша тим, що читач вже знайомий з героями і любить їх. Короткі, затишні, але надто вже простенькі.
Втім, я збираюсь дочитати серію в будь-яку мить, коли захочеться чогось знайомого і доброго.
Але кота все-таки замало.
MIKE OMER — A KILLER’S MIND. IN THE DARKNESS. THICKER THAN BLOOD
Ідеально збудовані трилери про консультантку ФБР з питань психології і її напарника, всі три — про серійних убивць. Я зазвичай не читаю книжки, де є глави від імені маньяка, але тут головна героїня така цікава, що втриматись не було можливо.
Короткі глави, хороша крива напруги і відпочинку, закінчена коротка серія — це буквально книжки, побудовані за всіма правилами процедурального трилера, які навіть мізинчиком не намагаються висунутись за грані жанра, і саме це робить їх прекрасними.
ГІЛАРІ МАНТЕЛ — ВУЛФГОЛ. ВЕЗІТЬ ТІЛА
Перечитую під кінець року найкращу трилогію в світі і дуже сподіваюсь, що завтра дочитаю третю частину, але оскільки я вже читала її на релізі, напишу одразу про всі.
Вже рази три писала про те, що трилогія про Кромвеля Гіларі Мантел — це шедевр, але давайте на завершення дуже складного року ще раз скажу, що читати ці книжки — варто. І я якраз перевірила для вас ще український переклад, він достойний! (йей)
Томас Кромвель — юрист, який спочатку служив кардиналу Вулсі, а потім допоміг Генріху VIII розірвати зв’язки з першою дружиною і папством. А коли Генріху набридла Анна Болейн, саме він мав винайти шляхи позбавитись вже цієї королеви. Книжки, хоча і написані від третьої особи, слідкують саме за його поглядом і не показують нічого з того, щоб не бачив Кромвель. Написано живо і трохи хаотично: думки Кромвеля стрибають через події, а інколи навіть роки, персонажів дуже багато і в деяких з них ще по кілька імен і титулів. Якщо ви, як я, про Генріха VIII знаєте тільки те, що показали в фільмі “Ще одна з роду Болейн”, то на початку першої книги можна і розгубитись. Просто продовжуйте читати на цьому моменті, і ви швидко розберетесь в тому, що відбувається.
Під майстерною рукою авторки оживають історичні події і персонажі — я прямо профант в історії, але прочитала всю трилогію без допомоги Вікі і не загубилась. Більше того, книжки повертають до себе знову і знову, бо після них вже не хочеться задовольнятись Вікі, а хочеться ще більше історії — але історії саме такої як тут: живої, справжньої і бурхливої.
Це неймовірна трилогія, яка змусила мене плакати, радіти, співчувати одночасно Катерині, Анні, Генріху, всьому англійському народові. І дуже-дуже шкодувати, що ми вже ніколи не дізнаємось, що саме було в голові Джейн Сеймур (щоб ви розуміли, єдина історична особистість, яку я до того цікавилась, це Джейн Остін).
Найгірше в книжках Гіларі Мантел — це усвідомлення, яке залишається після прочитання: ці рідні вже герої буквально справжні, реальні люди. Але з ними уже ніколи не поговориш. Хіба що от ще раз перечитати?