GABRIELLE ZEVIN — TOMORROW, TOMORROW, AND TOMORROW

Дівчина з хлопцем почали грати в лікарні в “Маріо” і не помітили, як гра переросла в справжнє життя

🎮⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

Приблизно половина книжок, які я люблю, можна легко очистити від почуттів, сюжетних тропів і характерів і звести до “Хоббі рятує життя і веде людину крізь нього”, тому що, як казав Дамблдор, немає нічого сильнішого за любов, і хоббі, в цілому, саме цим і являється — сильною любов’ю до чогось.

“Завтра, завтра і завтра” — книжка про любов до ігор, до конструювання уявних світів, і про те як можна пройти крізь життя, створюючи всесвіти і не розуміючи людину поруч. Це історія Сейді і Сема, які зустрілись в дитинстві, здружились грою в “Маріо” і провели життя, розробляючи ігри, і які були більше, ніж парою, але парою так і не стали. 

Це хороша книжка. В ній живі персонажі, цільна історія і багацько про ігри. Ні Сейді, ні Сем не ідеальні, скоріше вони дуже далекі від ідеалу, і протягом книги хочеться то одному, то іншій кричати “Та поговоріть вже!”. Слідкуючи за цими героями, легко згадати міліон випадків, коли ти був впертим в своєму житті — і трошки проникнутись співчуттям. 

Але це не ідеальна книжка. В основному тому, що вона постійно починає говорити про все на світі, але так і не закінчує речення до кінця. Становище жінок в геймдеві, насильство в стосунках, культурна апропріація, депресія — всі ці ниточки мікро-сюжетів йдуть в нікуди, і хоча основний сюжет ніколи не втрачає фокус, завислі в повітрі залишки історійок не дають сфокусуватись на ньому повністю.

Неймовірно раджу книжку всім, хто любить ігри (звісно), бо нас дуже довго обходили фікшеном на цю тему, а також всім, хто просто любить історії про живих людей. Гарна новина: наступного року вона вийде українською 💖