- .... . / -... . --. .. -. -. .. -. --. / --- ..-. / - .... . / . -. -..

Я досі біжу. Не знаю

, скільки вже минуло часу. Кілометр? Десять? Я перестав рахувати ще давно. Ноги майже не відчуваю, а за спиною досі чути кроки.

Усе почалося біля 18 сектору. Я знайшов там печеру. З неї тягнуло таким огидним запахом, що мені варто було одразу піти. Але я зайшов.

Спочатку було тихо, а потім воно вискочило з темряви. Я не знаю, що це було. Воно було схоже на мене. Майже ідентичне. Тільки… без рота. І лише з однією рукою. Я пам’ятаю, як просто застиг. Не міг навіть поворухнутися. Воно дивилося на мене, а я на нього. А потім воно рушило. Я побіг. Я не знаю, де я зараз. Не знаю, скільки часу минуло. Не знаю, чи веде цей шлях назад до королівства.

Але воно досі біжить.

Я вже майже не можу бігти. Здається, я чую його зовсім близько. Я боюся озирнутися.

Я більше не можу…