Ію Стихійна

Безжальні шати стиглої журби

тебе сьогодні щільно оповили

й новинний трунок позбавляє сили,

примножуючи мертвих щодоби...

Вже звично мовчки ти ховаєш їх,

та іменами повниш чашу люті.

І в пальці, гнівним відчаєм зігнуті,

береш не хустку плачу, а батіг.

І без вагань — в пекельніший з боїв,

туди, де запах паленої плоті.

В несамовито-злім коловороті

від сажі обладунок почорнів...

Однак невдовзі прийде день, коли

пітьму й жалобу ти із себе скинеш.

Гучний, жаданий, переможний фініш

зустрінеш, вбравшись в інші кольори!

Усміхнена, згадаєш, що тобі

пасують барви сонячна й небесна.

Розгорнеш крила і з палким "воскресла!"

злетиш у знов спокійну голубінь!..