Історія української мозаїки - Культура и искусство реферат

Главная

Культура и искусство
Історія української мозаїки

Склоробство - ремесло слов’янських племен, що населяли Київську Русь у VIII-IX ст. Застосування кольорових смальт в українській мозаїці. Мистецтво мозаїчного живопису. Набір мозаїк Софійського собору та Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

на тему: Історія української мозаїки
Склоробство - уміння виготовити скло, скло образні маси і виробляти з них різні вироби - належить до найдавнішого ремесла, добре відомого багатьом слов'янським племенам, що населяли простори Київської Русі у VIII-IX ст.
Давній Українській мозаїці, що ґрунтується на застосуванні головного мальовничого матеріалу, кольорових смальт (сплаву скла з матеріалами, що заглушають його, і різними барвниками), передувала високорозвинена в давній Русі техніка склоробства, яка існувала не тільки в центрі Київської держави - м. Києві, але й у Чернігові, Галичі.
У Києві виникло і розповсюдилося, на основі високорозвиненого місцевого київського склоробства, виробництво різноманітних виробів зі скла. Організувалася і почала успішно виробляти свою продукцію, у вигляді різнобарвних плиток мозаїчної смальти, майстерня смальти і кольорового скла. А також виникло високе виробництво художньої декоративної кераміки з поливною емаллю, що дійшла до нас у виді окремих розписних поливних кахлів з розкопок Великокнязівського палацу в Києві, Десятинної церкві, Золотоверхого собору Михайлівського монастиря, Михайлівського собору Видубицького монастиря тощо.
Завдяки високорозвиненій техніці склоробства, на його базі, у XI-XII ст. в Київській державі, змогли розвитися і досягти винятково високого рівня майстерності, як у технічному, так і в художнім відношенні, суміжні з ним виробництва: емалі, мозаїчно-смальтове і декоративно-керамічне. Досягнутий київськими майстрами винятково високий рівень технічної і художньої майстерності в техніках мозаїки, емалі і декоративно-керамічної справи був настільки високий, що не тільки перевершував у багатьох відносинах той рівень, якого до цього часу досягли ці види майстерності в Західній Європі, але і служив їм зразком для подальшого удосконалювання. Недарма Теофіл у своєму, трактаті зауважує про необхідність західноєвропейським майстрам “вивчати” записані ними способи виробництва емалі, “що… відкрила Русія”.
Не менш високо стояло в цей час і мистецтво мозаїчного живопису, і, зокрема, мистецтво готування мозаїчної смальти, як із заглушеного кольорового скла, так і з напівпрозорої і прозорої смальти, у тому числі із золотих та срібних смальт, що вироблялися київськими майстрами з матеріалів місцевого походження. Палітра київської смальти, за допомогою якої було набрано, видатні по своїй художній і технічній майстерності мозаїчні підлоги (в Десятинній церкві в Києві наприкінці Х ст., Михайлівського собору Видубицького монастиря, Софійського собору й інших древніх храмах Києва, а також мозаїчний живопис київського Софійського собору і Золотоверхого собору Михайлівського монастиря), відрізнялася винятковою розмаїтістю і багатством своїх колірних тонів і відтінків. Ймовірніше за все, мозаїчні підлоги у древніх храмах Чернігова і Переяслава Південного також набиралися зі смальти, виготовленої київськими смальтоварами у своїх майстернях.
Давньоруський мозаїчний живопис Х-ХІІ ст. може бути поділений на два види: високомистецькі мозаїки, підлоги, що фрагментарно збереглися до наших днів у ряді храмів цієї епохи в Києві, Чернігові й інших давньоруських містах Київської Русі, а також у Новгороді Великому, і мозаїчний живопис, що прикрашав стіни, зводи і куполи давньоруських храмів Х-ХІІ ст., ансамблю, що дійшов до нас у вигляді, мозаїк київського Софійського собору (1037-1061-1067років.), фрагментів мозаїк Золотоверхого собору, Михайлівського монастиря в Києві (60-і рр. XI в.), а також, що не дійшли до нас - мозаїк Спаського собору в Чернігові (перша половина XI ст.), мозаїк Успенського собору Києво-Печерської лаври (1073-1078 р.) і Благовіщенського собору в Чернігові (1186 р.).
До нашого часу збереглася частина мозаїчного живопису київського Софійського собору, виконана київськими художниками-мозаїчистами. У конхе апсиди головного храму Київської Софії знаходиться величезне зображення “Богоматері-Оранти”, назване “Нерушимою стіною”. Нижче неї розташований фриз, на якому знаходиться мозаїка “Причащання”, а під фризом йде пояс мозаїчних зображень батьків церкви у зріст. У куполі, в колі, знаходиться погрудне зображення Вседержителя, підтримуваного чотирма архангелами, з яких зберігся тільки один. У вітрилах, під куполом, знаходиться зображення євангеліста Марка, а в простінках вікон барабана - фрагментарно збережені фігури апостолів. На західному пілястрі східних стовпів збереглося зображення “Благовіщення”. У підпружних арках мається трохи мозаїчних медальйонів з погрудними зображеннями Христа і святих, приналежних до циклу сорока мучеників. Крім того, у ряді місць собору збереглися мозаїчні декоративні прикраси у вигляді орнаментів. Цим і вичерпуються всі мозаїки, що збереглися від колись найбагатшого декоративного мозаїчного оздоблення Софійського собору, суцільним килимом вкрившего стіни, зводи, барабан, купол і стовпи храму.
Мозаїчний живопис київського Софійського собору був набраний місцевими київськими художниками - мозаїчистами по створеним ними оригінальним малюнкам, за замовленням будівельника собору - київського князя Ярослава Мудрого.
Набір мозаїк Софійського собору був виконаний зі смальти, виплавлених київськими майстрами-смальтоварами в місцевій київській майстерні.
Мозаїчний живопис Золотоверхого собору Михайлівського монастиря. Мозаїчний живопис, що колись покривала стіни і зводи Золотоверхого собору Михайлівського монастиря в Києві, був виконаний місцевими київськими художниками-мозаїчистами в 60-і рр. XI ст., за замовленням будівельника храму - київського князя Ізяслава. Мозаїчний набір був виконаний зі смальти, приготовлений також київськими майстрами-смальтоварами. Техніка набору була прямою, і смальти змішувалися в двошаровому вапняно-цегельному ґрунті. Палітра смальти майже не відрізнялася від палітри київського Софійського собору.
Палітра смальти, що застосовувалася в мозаїчному живописі київських храмів XI ст., нараховувала 72 різновиди, у число яких входило 8 видів кубиків, що представляли собою натуральні природні мінерали.
Поряд із прикрасою мозаїчним живописом давньоруських храмів, мозаїки застосовувалися і для оздоблення давньоруських князівських цивільних споруджень.
Розкопки на території древнього Києва, поблизу Десятинної церкви, знайшли фундаменти декількох, прямокутної форми, цивільних кам'яних будинків Х-ХІ ст. - “гридниць”, - тобто парадних палацевих споруджень, що призначалися для збору князівської дружини. Ці “гридниці”, судячи зі знайдених фрагментів мармурових деталей, мозаїк і фресок, мали пишну обробку інтер'єра і нічим не поступалися по своєму багатству обробці храмів.
Мозаїка в раннім середньовіччі розвилася остаточно. З'явилися нові види, що використовувалися і далі. Свого розквіту мозаїка досягла у середньовіччі.
Флорентійська школа мозаїчного мистецтва XIII сторіччя, що розвивалася під безпосереднім впливом венеціанської школи, відрізнялася аж до 60-х рр. XIII в. сильно вираженим провінціалізмом; візантійські впливи проникали в неї не безпосередньо, а передавалися через майстрів, що належали до венеціанської школи. У 1225 р. флорентійські майстри виконують мозаїчні розписи в баптистерії. На чолі групи художників-мозаїчистів, що виконувала мозаїки у Флорентійському баптистерії, стояв францисканець “брат Іаков”, учень венеціанців, від яких він запозичив різке моделювання обличчя за допомогою важких зелених тіней, грубий недбалий малюнок, похмурий колорит, що граничить з маньєризмом, стилізацію. Йому належать мозаїки вівтарної ніші і центральної частини купола баптистерія. В наступні роки над мозаїками купола і фризами працюють майстри Паццо і Бінго, потім майстер Костянтин із сином (після 1301 р.) та запрошеними йому в допомогу венеціанськими майстрами, у тому числі Андреа Тафі і грек Аполлоній, що приїхав з Венеції. Трохи пізніше в роботах бере участь і Гаддо Гадді. Флорентійська провінційна манера, що особливо проявилася в мозаїках Флорентійського баптистерія, відрізнялася сильною перевантаженістю композиційних побудов, чисто західним характером архітектурного ландшафту, грубою стилізацією дерев і скель, несмачним накопиченням різних прикрас, недбалим і грубим малюнком, важкою, похмурою гамою барвистих тонів. Дуже близькі до мозаїк Флорентійського баптистерія мозаїки церкви Сан Миньято у Флоренції (1327 р.) і Флорентійського собору (початок XIV в.). У роботах над мозаїками Флорентійського баптистерія брав участь і Чимабуе; цілком можливо, що йому належать мозаїки сцен життя Йосипа (“Витяг Йосипа з колодязя і продаж його купцям”, “Приношення одягу Йосипа батькам”) і “Наречення імені Хрестителю”. Їм же були виконані мозаїки в апсиді собору; у Пизі (1301-1302 р.). У своїх мозаїчних роботах Чимабуе залишається прихильником візантійської манери.
У 1291 р. відомий римський живописець, майстер монументального живопису Пьетро Кавалліні виконує по картонам Джотто шість великих мозаїк на золотих тлах у церкві Санта Марія ін Трастевере в Римі. У цьому ж році Джакобо Торріті разом з Якопо да Камерино набирає мозаїку в апсиді церкви Сан Джованні ін Рано, а в 1296 р. вони набирають велику мозаїку в апсиді церкви Санта Марія Маджоре в Римі “Небесне коронування Богоматері”. У цьому ж храмі в 1296 р. набирає свої мозаїки і Пилипі Русуті, а в 1296-1299 р. відомий італійський мозаїчист Іоанн Кошлаті створює мозаїчні зображення мадонн для римських церков Санта Марія Маджоре і Санта Марія Сопра Мінерва.
У 1298 р. знаменитий флорентієць Джотто виконує мозаїку “Ходіння по морю”, названу також “Човник”, у соборі св. Петра в Римі.
За свідченням Вазарі, ця мозаїка, що знаходилася над дверях двірського портика собору св. Петра, “викликала замилування всіх знавців мистецтва. Крім малюнка, тут чудова композиція фігур апостолів, що борються з бурою, у той час, як вітер надуває вітрила. Вітрило ж таке опукле, що здається справжнім, хоча за допомогою шматочків скла важко дати гру світлотіні, тому що навіть пензлем це досягається з великими зусиллям. У рибалки ж, що стоячи на скелі вудить лесом рибу, почувається величезне терпіння, властиве цій професії, а разом з тим бажання і надія на улов”.
У наступні сторіччя мозаїка геніального флорентійця неодноразово реставрувалася, і в даний час від неї залишилося одне лише композиційне рішення, що належить Джотто. Тому судити по ній про особливості мозаїчної техніки Джотто неможливо.
Епоха XIII ст. і першої половини XIV сторіччя в Італії була епохою розквіту декоративного живопису, у тому числі і декоративної мозаїки. Мозаїка була в той час одним із прийомів монументального декоративного живопису, яким художник повинний був володіти нарівні з іншими її прийомами. У техніці мозаїки в той час часто працювали видатні майстри монументального живопису - Чимабуе, Джотто, Кавалліні й ін. Вони самостійно розроблювали до виконання майбутньої мозаїки композицію, самі виконували картони для неї і керували виконанням мозаїчного набору, що скоріше за все вівся безпосередньо майстрами - мозаїчистами, хоча і не виключена можливість участі самих маестро у виконанні мозаїчного набору.
Завдяки особистій участі в створенні композиції і картонів мозаїки, а також керівництву мозаїчним набором автори мозаїк: Чимабуе, Джотто, Пьетро Кавалліні, Андреа Тафи, Андреа Гадді, Джакобо Торрити, Іоанн Кошлаті й ін. майстра монументального живопису XIII-XIV вв., створили мозаїчні добутки, що відрізнялися не тільки великою мальовничою майстерністю, але і загальною гармонією колірного рішення і більш вільним монументальним характером виконання, що вигідно відрізнялися від візантійських прийомів мозаїчного живопису. Часто застосовувалися в мозаїках цієї епохи золоті тла, які значною мірою сприяли гармонічному об'єднанню всіх частин композиції в одне ціле й у той же час підсилювали звучання колірного рішення мозаїчних композицій.
У XIV сторіччі в техніці мозаїки працює ряд видатних італійських майстрів монументального живопису. У 1345 р. відомий італійський художник, майстер монументального живопису Гаддо Гадді, учень Джотто, що працював у техніці мозаїки, а також Андреа ді Чионе Орканья (1344-1377 р.), автор не збережених до наших днів мозаїк у соборі в Орвієнто, і Андреа Тафи (1250-1352 р.), якому належить мозаїчний образ ”Рятівника” в середнім колі купола Флорентійського баптистерія, відходять від монументально-декоративної манери виконання мозаїк, характерної для італійських майстрів мозаїчного живопису XIII сторіччя - Чимабуе, Джотто, Пьетро Кавалліні й ін., і в їхніх мозаїчних добутках починає переважати мальовнича манера, в основі якої лежить відтворення засобами мозаїки добутків живопису, що виконувалися переважно в техніці темпери.
Пізніші добутки венеціанських майстрів - мозаїки останнього періоду в соборі Сан Марко, що виконувалися в 60-х рр. XIV в., баптистерія (1342-1354 р.) і капели св. Ісідора (близько 1355 р.), показують не тільки триваючий процес розчинення візантійських форм у формах західного мистецтва, але і поступовий відхід у мозаїці від монументальної манери виконання до копіювання мозаїкою добутків живопису, що виконувалися в іншій техніці. Подібне ж явище ми спостерігаємо й в окремих нечисленних мозаїках, виконаних головним чином італійськими майстрами-мозаїчистами в Чехії, Австрії і Німеччині.
Мозаїка “Страшний суд" у соборі св. Вейта в Празі, набрана італійськими художниками-мозаїчистами в XIV в.; мозаїка “Мучеництво євангеліста Іоанна” у Марієнведерському соборі в Німеччині, також виконана італійськими мозаїчистами; мозаїчна копія з картини Леонардо да Вінчі “Таємна вечеря”, виконана італійськими художниками для міноритської кірхи у Відні - належать до добутків мозаїчного живопису, що несе в собі ясно виражені риси відтворення мозаїкою картин, виконаних у техніці темпери.
Розглянуто творчу спадщину періоду Київської Русі на прикладі мозаїк собору Софії Київської. Проаналізовано синтез візантійської культури з давньоруською, огляд та дослідження зародження мозаїчного мистецтва. Розглянуто технології створення мозаїк. статья [19,6 K], добавлен 07.02.2018
Історія заснування та будівництва Софіївського собору. Походження назви, історія собору з точки зору історії українського народу. Головний архітектурний ефект споруди, архітектурно-художній задум, розпис фресок і мозаїк, особливості відновлення собору. статья [13,1 K], добавлен 02.12.2010
Техніка будівництва давньоруських споруд X-XI століть. Історія Софійського собору та основні принципи його побудови. Внутрішня архітектура. Художня цінність ансамблю монументального живопису. Вивчення особливої цінності фресок, мозаїки та графіті. реферат [203,3 K], добавлен 23.11.2015
Спорудження Софії Київської. Перлина давньоруського зодчества, пам'ятка української архітектури та монументального живопису ХІ–ХVІІІ століть, одна з уцілілих споруд часів Київської Русі. Система розпису собору. Значення собору для Київської Русі. реферат [277,0 K], добавлен 20.02.2014
Архітектурні стилі храмобудування на Волині: древня кафедральна Успенська церква, князівські поховання у соборі. Монументальні споруди навколо собору: фортеці і оборонні укріплення церковна школа у замочку. Релігійно-культове значення Успенського собору. дипломная работа [132,1 K], добавлен 20.05.2012
Ознайомлення із культурою слов'янських і праслов'янських племен. Історичні моменти розвитку Русі VI-X ст. Вплив реформ князя Володимира на розвиток писемності та архітектури Київської Русі. Зміна релігійних поглядів русичів після прийняття християнства. реферат [27,6 K], добавлен 02.09.2010
Софіївський собор був закладений князем Ярославом Мудрим. Архітектурно-художній образ Софійського собору вражає своєю досконалістю й є найвидатнішою спорудою Києва. Особливу цінність представляють настінний розпис Софії Київської мозаїками та фресками. реферат [10,3 K], добавлен 15.12.2008
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Історія української мозаїки реферат. Культура и искусство.
Реферат: Гидравлика. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Family Values Essay Research Paper Family
Курсовая Работа На Тему Потребности И Ресурсы
Практическое задание по теме Япония (доклад)
Сочинение По Произведению А Зори Здесь Тихие
Курсовая работа по теме Социальная защита детей, подвергающихся насилию в семье
Реферат: Список электронных учебных пособий Математика
Нравственный Идеал Сочинение
Понятие Права Диссертация
Курсовая Работа На Тему Судебная Система Российской Империи По Учреждению Судебных Установлений 1864 Г.
Скачать Торрент Мигель Астуриас Собрание Сочинений
Реферат по теме "Шестидесятники" в Украине
Курсовая работа по теме Мезофауна почв окрестностей села Изюмовка Шербакульского района Омской области
Курсовая работа по теме Понятия и виды времени отдыха
Курсовая работа по теме Характеристика прав и обязанностей сторон трудового договора
Реферат На Тему Вікові Зміни В Системі Травлення
Доклад по теме Казаков Ю.П.
Сочинение На Тему Благодарность Родителям
Курсовая работа: Исследование фандрайзинга организаций сферы культуры
Реферат На Тему Монтажная Микросварка
Назначение наказания в уголовном праве - Государство и право контрольная работа
Социальные пособия, как одно из направлений государственной социальной политики РФ - Государство и право курсовая работа
Инвентаризация имущества и обязательств на примере Филиала "Азот" ОАО "ОХК "Уралхим" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа