Історія "Hardware"

З якого б низького матеріалу Річард Стенлі не ліпив свої стрічки, але ж все одно ліпить. За цю нестримну гіперкінетичну енергетику й божевільний авторський стиль, позбавлений жодних гальм і притаманний усім без виключення його екранним роботам, з роками Стенлі здобув слави справжнього ґуру езотеричного кіноандеграунду.

Батька чудернацьких дітей-покручів народжених від шаленої любові до параноїдальної фантастики Філіпа К. Діка та Роджера Желязни, брутальних коміксів 2000AD, важкої музики MTV 80-х, спіритуалістичної містики й звісно ж безкрайніх широт пекучої пустелі. Втім, не відстає за рівнем безумства від фільмів режисера, і його, власне кажучи, біографія.

Народився Річард Стенлі в окрузі Кейптаун, в Південно-Африканській республіці, у 1966 році. Ще підлітком майбутній режисер зняв постапокаліптичну короткометражку. За його власним зізнанням, «Залізяка» виросла з цього кавалку творчої непосидючості й, звісно ж, під впливом інших джерел, зокрема перебільшено епатажних телепередач Psychic TV. (дивіться розділи мого відео присвяченого жанру музики Industrial про гурти Throbbing Gristle та Coil)

Представивши пару-трійку короткометражних робіт, на антиутопічну, доісторичну й містичну тематики, серед яких і чорновий, короткометражний варіант його другого повнометражного фільму «Піщаний диявол» (1992), заснованого на загадкових, нерозслідуваних вбивствах у пустелях Намібії, Стенлі завоював ряд нагород на студентських кінофестивалях й обзавівся контактами у кінематографічній спільноті.

Переїхавши до Лондона режисер швидко знайшов однодумців і друзів серед музичної рок-сцени Британії, знімаючи кліпи й живі виступи, та займаючись оформленням альбомів для таких гуртів, як Fields of the Nephilim (дивіться розділ мого відео присвяченого альбомові Dawnrazor) та Public Image Ltd., чим він продовжить займатися у майбутньому, на прикладі гурту Marillion, та відеоверсії їхнього альбому Brave.

Але безпосередньо перед початком роботи над його постапокаліптичним дебютом «Залізяка» (1990), Стенлі в голову вдарила ідея – приєднатися до загону афганських моджахедів і зняти документалку про партизанську боротьбу афганського народу проти радянських загарбників. Силоміць навіженого документаліста витягли із киплячого афганського казана війни та повернули прямо на знімальний майданчик його найвідомішої, та найуспішнішої картини, яка і принесла тому славу контркультурного ґіка від світу незалежного кіно.

Її ми й подивимось цієї п’ятниці в кафе Закапелок, по вулиці Верхній Вал, 62.