Ісмаїл Гаспринський

  20 березня 1851 року за григоріанським стилем у маленькому селі Улу-Сала в передгір’ях Криму народився Ісмаїл Гаспринський. Батько Ісмаїла був офіцером, якого через декілька років затверджують у дворянство. Однак скоро родина переїжджає до Бахчисараю. 

У 1861 році Ісмаїл здобуває молодшу освіту, як прийнято було серед кримських татар, в мектебе. Після цього тоді ще хлопця відправляють навчатись до військової гімназії, щоб він міг продовжити справу батька. Після серії змін гімназій у Сімферополі, Воронежі та Москві юний Гаспринський повертається до Криму в 1867, де стає простим вчителем і веде спокійне життя до кінця десятиліття. Саме в цей час він вже активно бачить усю недосконалість кримськотатарської освіти, тож у майбутньому писатиме:

«Нема нічого дешевшого роботи татарського вчителя. Нема людини більш забутого як татарський вчитель, жаль»

У 1870-тих він, бажаючи побачити світ, їде за кордон. Так у 1871 він прибуває до недавно відновленої Французької республіки, де відвідував лекції в Сорбоні та пізнав європейське життя; у 1874 році вирушає до Стамбулу через різні мусульманські території, побувавши в Алжирі, Тунісі, Єгипті та Сирії. Звідси здійснює подорожі до Персії та Індії. Під час подорожей у Гаспринського зароджується ідея джададизму, проповідником якого він зовсім скоро стане. 

Через кілька років письменник повертається назад до Криму й починає брати активну учать у громадському житті. Уже скоро Ісмаїл обирається гласним до Бахчисарайської міської думи, а у 1879 на 5 років стає міським головою. Він починає проводити політику збільшення ролі кримських татар у громадському житті та розбудови міської інфраструктури для реалізації задуманого. Гаcпринському вдається майже втричі збільшити бюджет міста й розпочати суттєві перетворення в міському господарстві: він добивається підвищення квоти представництва бахчисарайських мусульман у органах міського самоврядування, яке було обмежено тодішніми законами в імперії, активно розвиває народну освіту в Бахчисараї тощо. 

Також, розуміючи потребу для розбудови кримськотатарської ідентичності, просвітитель декілька разів намагається відкрити власні видання. Спочатку він силкується видавати тижневик «Файдали еґлєнджє», однак це прохання відхиляється міністром внутрішніх справ. Влада водночас не дозволяє відкрити газети «Мектеб» та «Канун» («Закон») у 1881 році. І, зрештою, тільки у 1883 році таки вдається створити кримськотатарську газету, нею став – «Терджиман» («Перекладач»). Про цю подію він пише так:

«Випускаючи нашу газету, ми хочемо заявити нашим читачам, що «Терджиман» намагатиметься передусім, з одного боку — давати потрібні та корисні для культурного життя знання, а з іншого — знайомити російське суспільство з нашими національними потребами. Наш шлях важкий і складний. Тому ми взялися за цю справу в ім'я Господє і взялися за перо в інтересах правди й науки.» 

Життя «Терджимана» не переривається із складання Гаспринського повноважень міського голови, навпаки, Ісмаїл активно розвиває газету і скоро вона стає популярною не тільки в Криму, але й інших мусульманських регіонах Російської імперії, а також матиме свої позиції в інших країнах як Османській імперії чи Персії.

Працюючи в «Терджимані», Ісмаїл починає писати. Він творить праці, присвячені різним галузям науки, культури, народного побуту.

Водночас Гаспринський одружується із Зухрою Акчуріною, яка допомагає йому в роботі видавництва. Вона ж стає першою кримськотатарською журналісткою. Коли Ісмаїлу треба було виїхати з роботою в інші міста, випуском газети повністю керувала дружина.

Іншим важливим питанням, що хвилює Ісмаїла як джададиста, стає реформування освіти, а для цього потрібні підручники, за яким могли б навчатись у мектебах. У 1888 році він видає перший такий підручник «Ходжа і суб’ян» («Учитель дітей»), що широко поширюється не тільки серед кримських татар, а й інших серед мусульман Російської імперії. Мектеби, де книжка прижилася, стають центрами реформування й оновлення всього духовного життя та повсякденного побуту. Крім того, пізніше письменник видає й інші підручники: «Країнознавство», «Книга для вчителів», «Лікарська настанова».

Ще однією темою, якою опікався Ісмаїл, була роль жінки у новому суспільстві. Гаспринський сприяв емансипації мусульманок і поставив собі за мету створити видання для кримськотатарських жінок. Перші спроби зазнають серйозного супротиву серед суспільства. Спочатку через опір у 1887 не почав виходити журнал «Тербіє» («Виховання»), а у 1891 – додаток до «Терджимана» – «Кадин» («Жінка»). Проте Ісмаїл не втрачає духу та далі проповідує свої ідеї. 

У 1893-94 Гаспринський пише одне з найвизначніших своїх оповідань – «Арслан-киз» («Дівчина-левиця»), де центральним образом стає сильна та рішуча дівчина, що у всьому йде на рівні з чоловіками.  

У 1903 році, коли відзначався 20-річний ювілей «Терджимана», кримськотатарська інтелігенція охрестила Гаспринського «батьком нації» за значні здобутки. Однак наближалась подія, що дала новий поштовх розвитку кримськотатарського відродження, – революція в Російській імперії 1905-1907 років.

Серед хаосу Ісмаїлу все ж вдається створити кримськотатарську жіночу газету, нею стає – «Алєм-і нісван» («Жіночій світ»). 

Між тим, зі створенням Думи весь мусульманський світ імперії вбачає в цьому нові можливості, і Ісмаїл Гаспринський не був виключенням. Він стає одним із засновників «Іттіфак ель Муслімі» («Союзу мусульман»), що мав би представляти вірян в Думі. Ісмаїл навіть створює друкований орган мусульман – «Міллєт» («Народ»). 

«Сотню років російська бюрократія обмежувала іновірців в самих елементарних правах, сотню років вона застосовувала всі методи щоб знесилити іновірців, вбити в них всяку ініціативу, всяку активність і самодіяльність, і все це робилось… в ім’я «потреб держави»

Згодом через загальні непорозуміння союз втратив більшість своїх прихильників, у тому числі Ісмаїла Гаспринського, якому не подобалися наміри організації перетворитися на спільноту по захисту насамперед прав казанських татар.

У 1906 році він створює перший кримськотатарський гумористичний часопис – «Ха-ха-ха», а після закінчення революції заглиблюється в письменництво. Ісмаїл друкує повісті «Дар уль Рахат мусульманлари», «Африканські листи», містичну новелу «Горе Сходу», а також низку політичних есе, стаючи батьком кримськотатарської літератури і засновником кримськотатарської літературної мови:

«Нема необхідності говорити про важливість і значимість загальнолітературної мови для розвитку книжкової справи і збільшення читачів. Мова – основний елемент, головне знаряддя розвитку народу» 

1914-го року, коли у світі вже розгорталася Перша світова війна, Ісмаїл Гаспринський помер у Бахчисараї, але його творчість не пройшла безслідно і продовжила жити. «Терджиман» й надалі виконував свої функції, а джададисти поширювали ідеї руху та зіграли провідну роль у Криму після Лютневої революції, ставши спочатку активними учасниками Мусвиконкому, а згодом не менш завзято підтримуюючи проведення Курултаю та створення Кримської Демократичної Республіки. Однак прихід більшовиків у Крим 1918-го року знищив плоди праці Гаспринського, багато джададистів було репресовано, а «Терджиман» того ж року знищили.