«Іракська свобода»

Дев'ятнадцать років тому, 20 березня, США та союзники розпочали військову операцію в Іраці. Вона отримала кодову назву "Іракська свобода".

Офіційним приводом до вторгнення було заявлено зв'язок режиму Саддама Хусейна з міжнародним тероризмом, зокрема рухом Аль-Каїда, а також інформація ЦРУ про наявність в Іраку запасів зброї масового ураження.

На момент 19 березня в районі Перської затоки було розгорнуто американо-британське угруповання чисельністю понад 255 тис. осіб. "Південне" ударне угруповання було дислоковане в Кувейті та налічувало близько 100 тис. осіб.

В її складі: 3-а піхотна дивізія армії США (18 тис. осіб), 101-а повітряно-десантна дивізія (20 тис. осіб), частини 82-ї повітряно-десантної дивізії (5 тис. осіб), 1-а дивізія морської піхоти (26, 5 тис. чоловік) та 1-а танкова дивізія ЗС Великобританії (22 тис. осіб). На озброєнні цих бойових частин було понад 600 танків (не менше 430 американських Abrams M1 і 180 британських Challenger).

У водах Перської затоки, Східного Середземномор'я та Червоного моря в безпосередній близькості від Іраку розташовувалося 7 авіаносних ударних груп у складі 63 кораблів, 7 підводних човнів та понад 400 літаків та вертольотів.

Загалом у район майбутніх бойових дій перекинуто близько 120 військових кораблів. Загальна кількість моряків і морських піхотинців, які перебували на кораблях, становила близько 100 тис. осіб. ВПС США та їх союзників налічували близько 20 тис. військовослужбовців та понад 300 літаків. Ці сили були зведені в десять авіакрил.

Штаби і командні пункти, котрі здійснювали координацію дій розгорнутої у Перській затоці угрупованням військ, розташовувалися в Саудівській Аравії (неподалік ЕрРіяда), Катарі (околиці Дохи) і узбережжі Омана й у Кувейті (неподалік кордону з Іраком).

Регулярна армія Хусейна на початок березня налічувала 389 тис. солдатів плюс близько 650 тис. резервістів, тобто 24 дивізії та 7 армійських корпусів. 2 корпуси дислокувалися на півночі Іраку, блокуючи з'єднання курдів, 1 - на кордоні з Іраном і лише 1 - на передбачуваному фронті проти американців, в районі Басри. Інші сили командування тримало під Багдадом. Крім цього, було 5 000 одиниць бронетехніки, 300 літаків та 400 вертольотів.

19 березня очолювані США коаліційні війська увійшли до демілітаризованої зони на кордоні між Кувейтом та Іраком. Цього ж дня Джордж Буш наказав про початок військових дій.

Командував експедиційними силами генерал Томмі Френкс

20 березня 2003 року о 5.35 за Київським часом США завдали по Багдаду першого ракетно-бомбового удару.

Американські війська на кордоні Кувейту та Іраку розпочали інтенсивну артилерійську підготовку. Експедиційні загони морської піхоти та 3-я механізована дивізія перетнули ірако-кувейтський кордон та розпочали наземну операцію в Іраку.

О 6.15 за Київським часом президент США Джордж Буш, виступаючи на національному телебаченні, оголосив, що війська коаліції, що об'єднує 35 країн, розпочали операцію з роззброєння Іраку.

“Дорогі співгромадяни! Згідно мого наказу війська коаліції почали завдавати ударів по об'єктах військового значення з метою підірвати здатність Саддама Хусейна вести війну. Це лише початок широкої та потужної кампанії. Понад 35 держав надають значну підтримку. Я звертаюся до всіх чоловіків та жінок в армії Сполучених Штатів, які зараз знаходяться на Близькому Сході. Від вас залежить світ, на вас покладаються надії пригніченого народу! Ці надії не будуть марними. Ворог, з яким ви боретеся, скоро пізнає на собі, наскільки ви хоробри та мужні. Кампанія на території, порівнянної за величиною з Каліфорнією, може виявитися більш довготривалою та складною, ніж передбачали раніше. Військові повернуться додому не раніше, ніж місію буде виконано. Ми відстоюємо нашу свободу. Ми принесемо волю іншим. І ми переможемо.”

9 квітня військами коаліції був зайнятий Багдад. 10 та 11 квітня були взяті інші найбільші міста Іраку - Кіркук та Мосул.

Знімки військовослужбовців США та коаліції часів операції в Іраку. Усі фотографії підписані.