Інженерні війська різних епох
Romets VladВони були завжди. Але їх робота важка, монотонна та не епічна. Інженери та сапери рідко стають героями саг, легенд та історій. Ними не захоплюються, і не знімають про них блокбастери. Та без них неможливо ефективно воювати. Я розповім вам про воїнів кирки та лопати, як розвивались інженерні війська різних епох і яку роботу вони робили.
Всі знають крилатий вираз "Усі дороги ведуть до Риму". Колись це дійсно було правдою. В давні часи існував і інший вираз. "Там де пройшла римська дорога, пройде і римський легіон". Насправді, на інженерних підрозділах римлян значною мірою трималась їх військова могутність. Знамениті римські дороги будували військові інженери. А основною метою їх побудови було налагодження військової логістики. Завдяки розвиненій мережі доріг римляни могли оперативно перекидати великі маси військ на потрібні напрямки, надсилати підкріплення, припаси. В той час, як більшість ворогів римлян мали гіршу логістику і, як правило, були змушені тягти все необхідне по грунтових дорогах на обозах. Це значно сповільнювало військо і робило його вразливим. Бо втрата обозу ставала катастрофою, в той час як римське військо було більш самодостатнім і могло розраховувати на швидку підтримку. В гіршому випадку легіонери могли перечекати в таборі.
До речі, римський табір це ще один витвір генія військових інженерів. Інженерні сили завжди йшли попереду війська. Будували дороги, наводили переправи, а також, готували місце для табору. Коли військо прибувало на визначене місце, інженери вже показували підрозділам де, що і з чого будувати на завчасно розмічених місцях. Кожен легіонер мав шанцевий інструмент. 5000 робочих рук швидко зводили серйозну фортецю за завчасно спроектованою інструкцією. За вечір на місці, де ще вчора нічого не було, з'являвся потужний форт, здатний тримати затяжну облогу. Такі табори давали римлянам шанс на помилку, оскільки в разі проблем на полі бою завжди було куди відійти. І якщо десь з'являвся римський табір, прибрати його звідти було вже дуже важко. З часом табори обростали кам'яними будівлями і поселеннями, стаючи основою для великих міст. Навіть гучні європейські столиці, такі як Париж, Лондон та Берлін починались з римських таборів. Є ще епічна історія про Цезаря, який виграв битву тому, що гальський вождь вважав, що переправитись через річку неможливо і він в безпеці. Але римські інженерні війська думали інакше і забезпечили Цезарю перемогу. Та про це якось іншим разом.
В середньовічних війнах роль інженерів на полях битв не була визначною. Чого не скажеш про облоги замків та міст. От при облогах інженерні війська несли на собі найтяжчу роботу. Кирками та лопатами сапери вели підкопи до ворожих стін, бились в підземних тунелях, валили укріплення, копали траншеї. Вони ж і побудували найвеличніші замки та фортеці, за якими ми в принципі уявляємо європейське середньовіччя. Коли ми бачимо облоги в кіно, нам показують або штурмовиків, що лізуть на стіни чи вибивають ворота тараном, або артиллеристів, що валять стіни з требушетів. Та насправді найдоступнішим та найефективнішим способом завалити стіну була міна. Підкоп під стіну, який руйнував її фундамент і стіна падала. Щоб зупинити підкоп копали тунелі назустріч, щоб знищити ворожих саперів. І в пекельних сутичках у підземних шахтах саме інженерні війська часто вирішували долю облоги.
В епоху вогнепальної зброї роль інженерів не зменшилась. Майстрам оборони довелось повністю перебудувати фортеці, щоб вони могли витримувати гарматний вогонь. Атакуюча сторона оточувала ворожу фортецю траншеями. Потім рили траншею до ворожої стіни, щоб підвести гармати і бомбардувати стіну. Міни також копали, закладаючи під стіни порох. Страшні підземні битви все ще тривали.
Але і на полі бою роль інженерів починає зростати. Яскравий приклад тут війська Речі Посполитої і, піздніше, українські козацькі армії Гетьманщини. Ви точно чули про таку річ, як козацький табір. Коли вози обозу з'єднували ланцюгами, окопували і таким чином утворювали фортецю в чистому полі. Така тактика піхоти масово почала застосовуватись з гуситських війн 15 століття. Але за 16 і 17 століття вона значно розвинулась. Поляки, і потім козаки, вміли не тільки ставати табором, а і рухатись в строю возів. Тобто фортеця ставала пересувною! Табір, який обороняли стрільці, став чудовим способом протистояти кавалерії, тому в козацькому війську він дуже прижився і активно застосовувався. Козацький табір фігурує у всіх визначних битвах Національно-Визвольної війни.
Звісно, без військових інженерів така складна машина не могла б працювати. Як і в римські часи, інженери йшли попереду війська. Забезпечували шляхи і готували місце для табору. А під час руху інженери забезпечували маневрування табором. Тому на козаках з лопатами перемоги українського війська тримались не менше, ніж на козаках з мушкетами.
Поле бою 18 і 19 століть значно виросло у масштабах. В битвах брали участь сотні тисяч людей, і баталії вже розгортались на значних територіях. В таких протистояннях виділялись певні ключові позиції, які треба було втримати і напрями для наступу та контрудару. І на таких позиціях будувались укріплення. Копали траншеї та робили бруствери з плетених кошиків великого розміру, набитих землею, піском, камінням. Таким чином формувався вал у вигляді квадрату чи ромбу. Таке укріплення називалось редут. Обороняли редут стрільці та польова артиллерія. Завдяки редутам піхота могла ефективно тримати оборону, відбиватись від атак кавалерії і ховатись від обстрілу. Інженерні сили будували редути в ключових для бою місцях, змушуючи противника штурмувати укріплення і нести великі втрати.
В часи Світових Воєн інженерні війська займались приблизно тим, чим займаються і зараз. Війни промислових економік, механізованих армій та технологій збільшували кількість задач для інженерів. Як казав генерал Монтгомері: "Війна технологій збільшує потребу в інженерах. Нам постійно не вистачало саперів". Якщо охарактеризувати роль інженерних сил в той час, вони мали підготувати поле бою для свого війська. Побудувати укріплення, навести переправи, прокласти дороги, залізниці та електромережі, розташувати польові аеродроми, поставити мінні загорожження. В наступі навпаки, інженери розміновують шляхи наступу, наводять понтонні переправи, шукають вразливості у ворожих укріпленнях та інфраструктурі.
Ці ж задачі інженери виконують і в сучасній російсько-українській війні. В Силах Оборони України є окремі інженерні підрозділи в бойових бригадах. А також, масштабні інженерні задачі виконує Державна Спеціальна Служба Транспорту.
Підтримати автора: