Інтереси західного капіталу
Жека Буйный
ЗМІСТ:
Вступ
Україна, як і решта країн постсоціалістичного простору, в 90-х роках зіткнулася з новою для радянських громадян, але відсталою по своїй суті економічною та політичною формацією — капіталізмом. Це був своєрідний крок назад, який узаконив головний принцип капіталістичної системи — економічного примушення до експлуатації працівника. Це відбулося шляхом повернення права на приватну власність, яке фактично ділить суспільство на 2 протилежних класи — буржуазію (власників засобів виробництва) та пролетаріат (клас найманих робітників). Головна відмінність між цими класами полягає у власності на засоби виробництва.
Пролетарі — це клас сучасних найманих працівників, які тільки тоді можуть існувати, коли знаходять роботу, а знаходять вони її лише тоді, коли буржуа хоче збільшувати свій прибуток за допомогою праці працівників. Ці працівники, змушені продавати себе поштучно, являють собою такий самий товар, як і будь-який інший предмет торгівлі; саме в цьому полягає економічний примус працівника.
Саме тому приватна власність на засоби виробництва роз'єднує людей, ставить їх у конкуренцію один між одним за робоче місце, змушує боротися за зарплату і тим самим ставить їх у ворожі, антагоністичні відносини.
Так що являє собою на сьогодні Україна і чому нами цікавиться не тільки географічно ближчий російський капітал, а й західний?
Спочатку треба з'ясувати, що ж такого цікавого та цінного є в Україні. Ми, українці, швидше за все, і не помічаємо корисливих матеріальних інтересів за політичними іграми, які проходять поза нашою увагою. Більшість людей живуть і навіть не замислюються про фундаментальну ситуацію в країні (функціонування економіки), поки протиріччя капіталістичної системи не торкнуться кожного з них особисто.
Промисловий спадок УРСР
Тут доцільно було б згадати радянський спадок УРСР та її промисловість. Вона мала на своєму рахунку розвинені паливно-енергетичні, хімічні, металургійні, машинобудівні, лісові, будівні, легкі та харчові комплекси.
Так, енергетичний комплекс нараховував 276 кам’яно-вугільних шахт, 8 нафто-переробних заводів, 12 теплових електростанцій, 6 гідроелектростанцій, 5 атомних електростанцій.
В галузі хімічної промисловості наявні гірнича й основна хімія, а також хімія органічного синтезу. До них належить видобуток калійної та кам’яної солі, сірки й фосфоритів; виробництво калійних, азотних, фосфатних та інших добрив.
Металургійний комплекс чотирьох великих залізорудних басейнів та семи гірничо-збагачувальних комплексів. Також наявні родовища марганцю, вапняку, доломітів, кольорових та рідких металів, ртуті, свинцю, цинку, титану, цирконію, нікелю, кобальту, магнію, алюмінію.
Машинобудівний комплекс України: один із самих розвинутих. Це 40% промислового потенціалу, 18% усієї вартості фондів виробництва, 25% працівників та 29% всього обсягу промпродукції. Машинобудівний комплекс України нараховує понад 20 галузей та представлений головним чином важким, транспортним, електротехнічним машинобудуванням, точного обладнання.
На основі вищесказаного ми можемо побачити, що українським підприємцям дісталися величезні розвинені комплекси важкої та легкої промисловості. Тож з 1991 року, а саме з розпаду СРСР та знаменитої приватизації 90-х рр., велика частина народного господарства привернула увагу не тільки українських та російських бізнесменів, а також західних олігархів. Почався небачений людством грабіж робітників: в один момент мільярди активів перейшли в приватну власність бізнесменів.
Політичний курс
З переходом базису, а саме виробництва продукції, на капіталістичні рейки відбулися зміни і в політиці. Сфера політики розділилася на 2 частини: прозахідну та просхідну.
Перша була орієнтована на партнерство із Заходом та в особливості з Євросоюзом; друга ж, навпаки, — була зацікавлена в збережені українсько-російських відносин. Погляди та напрями розвитку тих чи інших політиків також мали своє відображення в підтримці серед населення.
В залежності від географічного розташування регіону, а отже, і його експортної орієнтації, перша або друга позиція отримували підтримку на Заході (перевага надавалися курсу на ЄС), Сході (більша частина населення та тутешні олігархи більше тяжіли до Росії).
Це можна побачити за результатами голосування на президентських виборах у 2004 та 2010 роках.
Постійні суперечності між західними та східними олігархами задля отримання для себе найбільшої вигоди перетворили Україну на сировинний придаток, який наразі знаходиться під контролем Заходу, але Східний (в особі РФ) застосовує силу задля повернення нас у свою сферу впливу. Ми можемо це побачити по експорту металу та по його внутрішньому споживанню. Експорт чорних металів за 2021 рік склав 19,63 мільйонів тон, в той час внутрішнє споживання склало 1,36 мільйона тон. Це означає, що в Україні виготовляється досить мало високотехнологічної продукції, велика частина металу експортується у вигляді сировини. Основними експортними ринками української металопродукції є країни Європейського союзу, країни Європи та країни НАФТА (укр. — Північноамериканська зона вільної торгівлі). Наявна також тенденція до продажу підприємств західним компаніям. Прикладом є металургійний комбінат «Криворожсталь» з його новим власником «Mittal Steel Germany». Можна згадати також запорізький залізорудний комбінат: контрольний пакет акцій належить компаніям «Minerfin, a.s.» та «KSK Consulting, a.s».
Високотехнологічне виробництво в сучасному світі є найприбутковішою сферою, але ним, як не дивно, в основному володіють західні олігархи. Для такого виробництва необхідний неоновий газ, який в Україні також видобувають. Наприклад, маріупольський «Ингаз», головним бенефіціаром якого є Ваксман Сергій Володимирович, та одеський «Kryoin», яким володіє Шишов Олександр Григорович: дані заводи виробляють половину від усього обсягу світового споживання. До начала бойових дій «Ингаз» виробляв від 15 до 20 тис. кубометрів неону на місяць, поставляючи його різним клієнтам із Тайваню, Південної Кореї, Китаю, США та Німеччини. Причому близько 75% неону, що відвантажується, йшло на виробництво мікросхем. Що стосується заводу «Kryoin», який базується в Одесі, то він щомісяця синтезував від 10 до 15 тис. кубометрів неону на місяць. Такий цінний ресурс західні олігархи ну ніяк не могли залишити без уваги, саме тому він не повинен потрапити в руки конкурентів.
Аграрний сектор
Однією із самих вагомих галузей української промисловості є сільське господарство; так, доля його у загальному ВВП складає 9,27%.
Причому частка експорту сільськогосподарської продукції становить 45% від загальноукраїнського експорту. Як ми бачимо, аграрний сектор є досить прибутковим та займає досить значну частину в економіці України, а отже він також привертає велику увагу західних «партнерів».
Однією із найбільших національних компаній є «Кернел», яка займає досить вагому частину на ринку та має 510 тис. га. Загальноукраїнський експорт на зовнішні ринки за 2018 склав 35%. Загалом же дана компанія орієнтована на експорт. Необхідно відмітити залежність даного агрохолдингу від західної олігархії; таким чином, західні капіталісти мають вплив на найбільшого сільськогосподарського виробника нашої країни. В 2019 році «Кернел» домовилася із синдикатом європейських банків про збільшення та пролонгацію на рік кредитної лінії на 290 млн. доларів, у 2021 році «Кернел» знову була вимушена збільшити кредитну лінію уже до 420 млн. доларів.
Маючи такий вплив на український ринок землі, західний капітал проштовхує через Верховну Раду свої лобістські закони, як, наприклад, відкриття ринку землі для інвесторів (1 липня 2021 року). Знаходячись у залежному становищі, українська влада обережно йде на поступки та дозволяє західним інвесторам відверто грабувати українських фермерів, яким нічого не залишається, окрім продажу цієї землі, але потім виходить парадоксальна ситуація, коли ці самі малі землевласники свою ж колишню орендують на невигідних для себе умовах. Така можливість є тільки у великих агрохолдингів, що ставить малих фермерів у невигідне становище. Найбільшими агрохолдингами України є такі корпорації, як «Миронівський Хлібопродукт», «УкрЛандФармінг», «Кернел», а також багато інших. Дані підприємства уже налаштовані на захід та є одними із головних постачальників сільськогосподарської продукції. Схема проста — продавати дешеве зерно за рахунок дешевої робочої сили.
Сьогодні можна наглядно побачити, наскільки важливою є проблема продовольчої кризи у світі. Постає питання: навіщо західний блок так сильно турбується про цю проблему, адже голод Європі не погрожує?
Проблема голоду в країнах периферії ставить під загрозу контроль над ними. Проблеми із продовольством визовуть політичну нестабільність в бідних країнах, що відобразиться уже на державах центру. Саме за рахунок контролю країн центру над країнами периферії вдається здійснювати нееквівалентний обмін між ним. Саме за рахунок цього і так бідні держави розорюються, а багаті концентрують в собі капітал. Виходить, що при капіталізмі ніхто не буде рятувати слабших із мотивів милосердя: всюди, як завжди, на першому місті стоїть капітал та його інтереси.
Як ми бачимо, західний капітал доволі-таки сильно витіснив та підкорив національний. А значить, необхідно захищати свої інвестиції в Україні. Все більша воєнна підтримка України західним блоком свідчить про домінування «Дяді Сему». Один із основних каналів підтримки — «ленд-ліз», закон, прийнятий за аналогією 1941-1945 років. Україна за даним законом отримає воєнну та фінансову допомогу. Президент США Джо Байден запросив у сенату також 33 мільярди доларів на додаткову фінансову підтримку України. Але потрібно розуміти, що в сучасній економічній формації західні олігархи не будуть забезпечувати озброєння та фінансову підтримку безкоштовно, а допомога на 95% складається з кредитів, які доведеться повертати.
Висновок
Отже, можна дійти висновку, що Україна з колись розвиненої держави з достатньо потужною промисловістю поступово перетворюється в країну-сировинний придаток. В України були шанси вибитися в регіональні лідери, але після здобуття незалежності вона виявилася не в змозі вийти на рівень сталого економічного зростання, структурних змін та підвищення рівня життя населення. Відмова від планового регулювання народного господарства відкинула Україну в стихійну некерованість всіх сфер життєдіяльності, спричинила входження національної економіки в погрібну яму, з якої — за всіх спроб вітчизняних прихильників неоліберальної теорії та різного роду західних консультантів та наставників — виходу не видно. Важливо підкреслити те, що цьому всіляко сприяли західні олігархи: підтримкою прозахідних політиків, кредитування на вигідних для них умовах і т. п.. В даному випадку для західних олігархів набагато вигіднішою є викачка сировини та закупка дешевих товарів низької переробки. Це робиться для того, щоб створити високотехнологічний продукт та нам же його продати по монополістичній ціні.
Ці ж інтереси продовжує війна, що нещодавно розпочалася. По обидві сторони — сили, що бачать Україну тільки як свою залежну маріонетку, що мріють мати зиск з експлуатації нас, українських пролетарів, з кредитної кабали, виплачувати яку також будем ми. Реформи, що вже проведені під впливом західних партнерів, погіршили економічний стан країни. Які ж тоді наслідки будуть мати реформи, яких від нас вимагатимуть за нові кредити? Кожен день кривавої війни грабує та закріпачує народи, потурає проявам найгірших людських якостей, найжорстокішого шовінізму, найчорнішої реакції. Не арма Ленін ще в 1915 році писав: «Война — повивальная бабка революции». Саме війна вириває робітників з їх звичайного життя та змушує міркувати над своїм важким становищем. Сьогоднішня війна по своїй суті є імперіалістичною, оскільки в першу чергу вона ведеться в інтересах меншості проти волі більшості. Даною меншістю є великі підприємці, які завжди домовляються і ділять світ задля своєї вигоди. Прикро, але саме руками робітників ведуться такі війни.
Але тепер, дізнавшись про причини цього, ми, робітники, можемо свідомо протиставити цьому свою теорію, свої революційні дії. Ми знаємо, що усякий новий вибух, усяка нова смерть народжує гнів, і задача стоїть у тому, щоб цей гнів обернувся проти наших справжніх ворогів. Ніякої війни, крім класової!
"Підписуйтесь на інші наші ресурси, щоб не проґавити інші цікаві публікації!Дякуємо, що залишаєтеся з нами!"