Інтелектуальний тін-поп Монєточки. «Русский ковчег» с самого дна.

Монєточка випустила новий альбом. "Раскраски для взрослых" (трохи перегукується з "в твоей квартире другие пластинки"). 

Музика стала професійнішою (долучився досвідчений Володимир Ісаєв), однак "закладки" в текстах варті окремого аналізу. 

Якщо попередні записи були схожі на самодіяльність — новий альбом нагадує мімікрію під сучасне та прогресивне. Так ВИА "Самоцветы" накладали вивірений цензором текст на музику ‘Onewayticket’. 

Хто ж цей цензор і що ховається за тін-попом з "інтелектуальним порно" російської співачки?

Монєточка: на зламі культурних пластів

Співачка Ліза, відома псевдонімом "Монєточка" — це новий Цой російської культури. Її феномен цікавий нам тим, що для сучасної української публіки російський контекст уже не є однозначно зрозумілим. Спробуємо розібратися!

Монєточка — дітище покоління інтернету, сінті-музики та Росії Володимира Путіна. Мені хотілося потягнути за ниточки її інтертекстів і спробувати вишити хрестиком (улюблене хобі Лізи, якщо вірити інтерв’ю) грона лоскотливих сенсів.

 "Пластмасовый мир победил, макет оказался сильней", — Єгор Лєтов помер, коли Монєточці було майже 10 років. 

Березень 2007 року. У Парижі помирав Жан Бодрійяр. Співачці Монєточці виповнювалося дев’ять. 

Книгу французького філософа "Симулякри і симуляція" тримав у руках Нео з «Матриці». Фільм вийшов на екрани в 1999 році — Монєточка вчилася повзати та говорити перші "Слова". 

Творчість Монєточки — це комп’ютерний диск, витягнутий героєм Кіану Рівза з постмодерної книги, і вкладений у сувору реальність пострадянського Скайріму.

Музика покоління як ключ доступу

Епоха, коли музика була зав’язана на соціальний протест — це хронотоп світу батьків покоління Монеточки. Тим, яким хотілося "Перемен!", навіть якщо ці зміни були санкціоновані курсом партії на перебудову. 

З Монєточки можна зчитати онтологічний код покоління. Хоч і досить грубо. 

Усе свідоме життя Лізи проходить у країні під управлінням Путіна. В країні, де (принаймні офіційно) вітається розвиток технологій і по факту дуже неприйнятною є критика дій влади. 

Витоки такої позиції можна прослухати у музиці, яка формувала оточення поетеси: 

‘Hannah Montana’ — фільм, де головну роль грає провокативна співачка Майлі Сайрус (у порівнянні з зірками "ревучих" 60-х-80-х дівчинка-пай).  Дорн відомий своїм виступом у футболці з тризубом на "Новой волне". Курт Кобейн — взагалі ікона з простреленою головою. 

На заміну їм прийшов "психоделічний клауд-реп", вигадані світи "вітч-панку" та пошук себе десь всередині. Головне — не вийти за межі допустимого. 

Юнацький максималізм присутній, однак цей бунт є законним — у рамках соціальних мереж, дбайливо перебрених Роскомнадзором: 

Найгірший Інший — не той, що проти тебе. Симулякр переріс у реальності. Ніжним голосом і дитячою грою на піаніно нам в очі заглядає порожнеча, для якої інші думки — це внутрішній "Імануїл Ґолдштайн", ворог номер один Океанії з "1984".

Мішель Фуко та яблучний Спас

Що таке "ковчег"? Найперший зоопарк. В’язниця, де Ной оголошує, що має право забрати свободу в тварин під ідеями їх захисту. 

У Джованні Піранезі є цикл гравюр, які називаються ‘Carceri’ (пер.: в’язниці, карцери), де зображено будівлі навантажені механікою для тортур. Ісая Бентам, сучасник Піранезі, тяжів до іншої концепції тюрми — паноптикуму — де один вартовий може бачити всіх. Мішель Фуко розвинув ідею паноптикуму, як невидимої структури влади, де порожнеча насправді є втіленням найбільш реального наглядання. 

Метафора паноптикуму — це велика "хмарна технологія" закони роботи якої усе-одно пишуть у владних кабінетах. А за порушення яких кидають за досить реальні грати з металу та цементу.

Чи можна було би вирватися звідти? Теоретично так. Але тут постає питання опори на символи Росії:

Світ Монєточки, рекомендовані відео після перегляду її кліпів і ‘relatedtracks’ в затишному саундклауді — це і є лагідне дихання невидимого Брата. 

«Німфоманка» та імпотенція

Активізм? Будь ласка, але це має бути фронда та каталізація енергії на ті об’єкти, які не несуть загрози владі. 

У перших альбомах уже було задано тренд. "Мы ходим с ним на митинги в защиту белых крыс, а простые пацаны — это не модно!" — Говорить лірична героїня, дівчина "Самого клевого анархо-коммуниста". Анархіст як модель для наслідування протестною молоді зручний бюрократам тим, що ніколи не зможе зорганізуватися. Отже, попри певний шик, є безпечним. 

У новому альбомі не демонструється більше сили. Статеве дозрівання відбулося, однак що робити з цим не знає: 

Трагічно проглядується у треку "Нимфоманка" образ загиблого в сталінських таборах поета Осипа Мандельштама — символа інтелігенції, яка свого часу програла вітальному, готовому до дії хлопцю з заводу — "простого, но клевого ржаного сухаря". Він здатний проявити дію: 

але без усвідомлення себе — «Живу в своём пакете, кислородом не дыша» — він лише ще одна молекула паноптикуму.

До чого тут Крим і Гоша Рубчінскій?

Мене як громадянина України зацікавила пісня "Украинский вопрос". Основними антагоністами є тато дівчинки, який вважає, що "Крым – не наш". "Крым — наш", — говорить Монєточка. Класична, описана Ханною Арендт банальність зла.

Родинна суперечка вказана у форматі насилля. Тато бере до рук «калаш», лірична героїня — ніж. Мама (о, як класично для патріархальної культури!) "ушла бомжевать в шалаш".

Метафора світла якнайкраще передає бажання авторки. Кого зазвичай дратує світло та гучні звуки від сусідів? Зазвичай, незадоволених життям людей, яким завтра потрібно наче солдатикам бути на посту своїх виробничих функцій. ‘People leave those kids alone’, — співалиPinkFloyd. 

«Пожалуйста, выключте свет и будьте потише», — старечим голосом говорить двадцятирічна співачка. Хоча ні. У новому альбомі є тяга до світла: 

На жаль, шлях до світла виявляється дорогою до наливайки, до "Ночного ларька":

Життєва сила України хвилює російську інтелігенцію. Пригадайте той же «S.N.U.F.F.» Віктора Пєлєвіна — ерос і танатос, гормони життя та смерті — лише підглядаючи за цим Біг Біз («Великий Візантій», метафора Росії) знаходить себе. Не вірите? 

Жоден випуск російських новин не обходиться без того, що в Україні знову проблеми. Чому? «Если ты проснулся и у тебя ничего не болит, значит ты мертвый!»

У Росії теж була молодість. І цей сум за юнацькою дикістю є в пісні «90-е» з нового альбому. Однак і там радість від вітру свободи лякає смертю. Щоб не захотілося повторити: 

І жартівлива кітчева пісенька про Гошу Рубчинського закінчується некромантичним:

Так, ви не помилилися. Саме цьому «деду» «спасибо за победу». 

Монєточка — не краща та не гірша за нас і наше покоління. Вона прояв. Дивлячись їй у очі ми маємо побачити себе. Головне — не залишитися там.

Петро Охотін

Від Влада Волочая, автора Крутознавства

До суспільно-політичної призми, крізь яку Петро розглянув творчість Монєточки, я також раджу додати романтичні рожеві окуляри, зроблені руками майстра метамодернізму. Зверни увагу на пісні Каждый Раз, Пост Пост, Кумушки, Нет монет та Ушла к реалистам і тоді, можливо, ти почуєш, як між слів ховаються квіти свободи, що можуть прорости навіть у тоталітарній державі. З рештою, я вірю в те, що саме квіти, а не автомати приведуть до перемоги людство. Бо жоден режим не зможе протиставити нічого наївності романтизму. Адже романтизм не вступає у боротьбу. Він мріє, а отже його не перемогти.

Всього тобі найкрутішого))

Написно на замовлення телеґрам-каналу Крутознавство