У транскрипції використовуються діакритичні знаки (див. розд. 1.1).
Усі слова транскрибуються, тобто беруться в квадратні дужки [ ].
Усі слова пишуться окремо і обов’язково з наголосом, крім односкладних слів.
У транскрипції відсутні великі літери.
У транскрипції відсутні літери Я, Ю, Є, Ї, які позначаються [йа], [йу], [йе], [йі], або як голосні, що передають пом’якшення попереднього приголосного: ['а], ['у], ['е]. Ї – передає завжди два звуки.
У транскрипції відсутній апостроф і м’який знак.
[еи] (е^и), [ие](и^е), [оу], [уо] – для позначення ненаголошеного голосного звука.
У транскрипції літера Щ завжди дає два звуки [шч].
У транскрипції подвоєння приголосних завжди дає один звук: нн = [н:], дд = [д:], сс = [с:], лл = [л:].
У транскрипції африкати ДЖ і ДЗ позначають спеціальними символами чи двома літерами з дужкою зверху.
