Title

– У мене є підозра. Та я нічого не можу сказати точно. Все, часу немає, їдемо по зброю, - говорить Женя і накидує на свій смокінг пальто.

– Хто взагалі одягає на справу смокінг? Ти ж розумієш, що в ньому незручно ані битися, ані цілити, - говорить дівчина трішки обуреним голосом.

– А як в таке свято і без смокінгу?

– Свято?

– Бог зробив виняток. Той, хто помер, ходить по цій землі.

– Не розумію, але й не дуже б хотілося. Все, час йти, - перелякана дівчина дивилася Жені в очі.

– Хм... пішли, - Женя приобійняв її за плечі і вивів з під'їзду.

Так завжди. Або хтось дуже сильно помиляється, або здогадки справді є фактом, і навіть доказовим. Інакше бути не може.

*Я найкращий слідчий, і якщо він так вчинив, то він облажався добре*

– Привіт, ти все зібрав?- Женя зайшов у вже знайомий магазин, де на поличках лежали патрони, а в скляних кубах була зброя.

– Зібрав. Давай документи.

Женя дістав документи і вже хотів передати їх чоловіку, як різко потягнув руку до пістолету. Швидко схопив його і направив на приятеля. В очах була жалість, але вибору не було. Йому потрібна зброя, йому потрібно це. Він тихо промовив: "Вибач".

– Що... що ти робиш? Женя... навіщо? - чоловік був у шоці. Навіщо з ним так обходяться? Чому цей хлопець раптом зайшов настільки далеко, щоб погрожувати зброєю?

– Вибач, у мене немає документів. Я вже місяць як звільнений. У мене вдома наркотики і я підозрюваний. Немає варіантів. Не роби нічого, через що б я почав стріляти, будь ласка. Просто віддай зброю і ми підемо.

Дівчина, що стояла поряд була в шоці. Сенсу тікати вона не бачила. Один здурів і махає пістолетом, інший роздратовує його вщент. Треба стояти і чекати моменту звільнення. Чекати моменту, коли можна спокійно піти без ушкоджень.

– Тоді стріляй. Але скажи, як на такий вчинок відреагував би Спартак?

Питання було критичним. Останнім часом Женя і так був на межі зриву. Зараз все ж перейшло цю грань. Все, що було так довго на душі зірвалось. Женя хотів кричати від розпачу. В очах засяяли вогники.

– Спартак, ти відповіси чи мені доведеться шукати тебе самого? Ей, друже, а давай ти сам спитаєш у нього? - Женя дивився в очі торговцю зброї. Він розумів, що каже.

– Ти збожеволів, Жень? Спартак помер! Час прийняти це і змиритися!

– Вибач, друже, сталася одна помилка. А точніше... - чоловік у чорному костюмі вийшов з темного кутка в магазині. Його очі палають блакитним полум'ям. Руки стиснуті в кулаки, а на обличчі хижий оскал. Ікла звіра чекають на кров. І вони її отримають. Сумнівів не було. Спартак. Це точно він. Мов звір прийшов по здобич. І сьогодні буде так, як він того захоче.

________

За пів години до цього. Діалог Спартака та Сергія:

– Іванов, - гукає Спартак з іншої кімнати, - підійди, будь ласка.

– Так, Спартак. Я тут. Ти кудись зібрався?

– Так. Час нам зустрітися.

– Що сталося? Твій коханець щось накоїв?

– Ця клята сучка розповіла йому про місцевих наркобаронів і про нашу вечірку з ними ввечері, - казав Спартак через зуби. Він був злий і хотів смерті тієї дівчині, яка так нахабно користувалася своїм положенням.

–Ого. Що ти збираєшся зробити?

– Він більше не в поліції. Заберу дівчину, розіб'ю серце хлопцю і поїду, - холодно промовив Спартак. Почуттів не було ніколи. Лише особиста користь спілкування з Женею. Ні, Спартак сам не був вбивцею, та він знав хто ним є. Іноді прикривав, іноді підтримував.

– То я не дарма його звільнив. Але ж він може розповісти. Просто змахнемо на те, що він збожеволів?

– Так, так. Брєд і не більше, так би мовити, - Спартак посміхнувся. Йому подобалась ця гра. Усе крім сумного і нудного життя. Він навіть вбивати заради цього міг.

– Але ж ти покидьок, - Іванов широко посміхається і тисне руку Спартаку. Вони давно хороші друзі, разом багато, де побували і багато через, що пройшли. Тепер вони майже банда. Таку не зламати чи якось скривдити. Горою один за одного, і це їх влаштовувало.

– Все, мені час йти. Налякати хлопця до смерті – але ж буде весело. А дівчину собі залишу, вона закохана в мене і Марка (Той самий вбивця) до нестями.

– До речі, а де дівся Марк? Як виправдовувати його зникнення пресі?

– Гадки не маю, де він. Побачу – дізнаюсь, напевно теж залягти на дно вирішив. Зараз це потрібно всім. Місто всіх на вуха підняло. І я чув новину, що скоро в Києві буде Інтерпол.

- Легаві тут? Не вийде, поки я живий.

– Мені час. Бувай, - Спартак на коментар з приводу Інтерпола в Україні лише посміхнувся. Вони тримали усе під контролем. Це більш ніж те, що потрібно.

_______

Наш час:

Хижий оскал, погляд в нікуди. Очі дивляться прямісінько на Женю. На Женю, що не розуміє. Чи то збирається плакати, чи то зараз накинеться з кулаками.

– Прокляття, Женя. Ти що нити зібрався? Ну як завжди. Працюю я, а ниїш ти. Не бий тільки. Хоч я і не збирався все пояснювати. Та бачу без цього ніяк. І ти ж сам усе знаєш? Хіба ні? - Спартак стримував сміх. Дикість починає перебивати смак жаху від погляду на Женю. Його страх те, що живить. Те, що він готовий сприймати і насолоджуватись.

Женя переводить пістолет на товариша. Тепер посміхається він. Потихеньку підходить, не близько, а просто на кілька кроків вперед.

–О, Спартак, сонечко... Давно я тебе не бачив. Я був впевнений на 70 відсотків.

–Розповіси? Як? Я ж зник одразу після телефонної розмови з тобою.

– Ти не вбивця, і це радує. Ти намагався ним здатися, але. Але, як завжди це «але». Ну дивись. І тупий би дізнався, що вбивця не захотів би зі мною зв'язуватись після того як ти «помер». А ти зв'язався. Знав, що я опинюсь тут. І для чого? Щоб зупинити! Тобто ти не на моїй стороні точно, а по-друге тебе викрив почерк. Він не вбивці це раз, бо той правша, як ми дізналися по доказах, а ти шульга. Ось і все. Справу розкрито. Руки за голову.

Женя перезарядив пістолет і направив на колишнього напарника. Все. Все скінчилося. Тепер можна дізнатися, якого хуя Спартак так вчинив і чому? Невже не було ані кохання, ані дружби.

– Хочеш дізнатися, чому я так вчинив? Хочеш, щоб я сказав це? - Спартак зрозумів, що його розкрили вже повністю. Але це не бентежило. Це затягувало в гру.

– Спробуй, - відповів Женя. Його бісив цей чоловік. Грубий і без тієї посмішки, що раніше йому дарував.