test
SarumanДім, у якому нема війни
Інна ОМЕЛЯНЧУК.
Добра багато не буває
«КОЛИ почалася війна, в нас на рахунку
налічувалося вісім тисяч гривень. Тож закупили на них борошна й круп — і
третього березня просто відчинили двері для людей, яким треба було десь
прихилити голови та поїсти гарячого з дороги», — пригадує головний лікар
санаторію Лариса Шишковська.
Проблеми перетворюють на можливості
А ТИХ непростих справ — із головою: від
щоденних життєвих потреб людей до заборгованості за електроенергію, яка нині
сягає 160 тисяч. Бо хоча до урядової постанови №261 й були внесені відповідні
зміни, все ж отримати відшкодування з держбюджету санаторієві ніяк не вдається.
Хліб зі смаком післявоєнного дитинства
ГОЛОВА правління Степанського споживчого товариства Олена Шустик гуртує
колектив для допомоги і нашим захисникам, і тим, хто волею долі опинився в її
рідному селищі. Збираються у кооперативному кафе «Над Горинню» й беруться до
роботи: тушонки, вареники, пиріжки, голубці, млинці, салати... Продукти
приносять місцеві жителі, а також закуповують благодійники.