Казка

-- І що, це справді можливо? - запитав Вадик. - Я відчуваю, що можу це зробити...

-- Виходить, що так, - відповів Сергій.

Далі Вадик ставить своє revo, встає з дивану і робить сальто з руками назад, тричі під ряд. Це називається "фляк", вони тоді ще не знали цього слова.

Під час цього процесу, Сергій вигукнув: "Хлопці, подивіться!", але Олег з Максом були дуже зайняті, вони зосереджено дивились в монітор біля комп'ютерного столу. Там було щось справді важливе, щось на кшталт приколів, як людина впала в торт або, стрибаючи в басейн, вдарилася об трамплін.

Сергій з Вадиком поглянули один на одного і деякий час сиділи мовчки, перебуваючи в такому, м'ягко кажучи, легкому шоці, адже Вадик ніколи цього не робив, не займався спортом і палив цигарки років так з дванадцяти.

Це був dxm, десь між першим і другим плато. Це було щось незвичайне, що давало змогу поглянути на речі під іншим кутом. А дивитись було на що. В містечку, де жив Сергій, публіка була досить цікава. Один з його на той час друзів любив, коли напивався, іти посеред вулиці і горлати: "Е-е-е-е-е, шль*ндри, будете яйця лизать?". Тоді здавалось, що це весело, круто, модно, стильно, молодьожно...

Прогулюючись ввечері по центру містечка, можна було спостерігати безліч цікавих картин. Це було різнобарв'я з несамовитих п'яних волань, десь хтось блював, хтось мочився посеред вулиці, а хтось культурно - на тротуарі під кущем, постійно хтось з'ясовував відносини кулаками.

Місцевий бомонд любив під'їжджати на б/у-шних бехах до будинку культури, де велися світські бесіди про те як/де/хто когось *бав або лупцював. Щохвилини був прекрасний шанс вихватити 3.14здюлей за зачіску, вбрання або навіть за те, що у твоїй мові відчувається флоу, а не вигукування примітивних речень, які мали завершуватись словами "бл*дь" або "нах*й".

Сергій не дуже любив гуляти ввечері по центру. На той час у нього вже був зломаний ніс та зуби.

І тут, коли з'явився декс, це було неначе грім серед ясного неба. Почало з'являтися розуміння того, що можна проводити час як ти хочеш та з ким ти хочеш. Сергій з дитинства любив милуватися природою та слухати музику, dxm підсилював ці відчуття в рази. Травка на той час курилася вже плотно і давно. Але разом з тим, було розуміння того, що треба буде з ним попрощатись, адже, він бачив, що сталося з тими людьми, які не змогли вчасно зупинитись. В двох словах, це можна описати як "нічого хорошого".

Якось в Києві, де навчався Сергій, він почув про Гриби. Що нібито це дуже сильна штука, що викликає видіння, фрактали та навіть змінює днк. Відтоді ця інформація разом зі страхом до них засіла в його голові.

***

Поступово життєва ситуація погіршувалась, Сергій повільно, але дуже впевнено поглиблювався прямісінько на дно.

Коли йому було 27, він був одружений, мав доньку, ходив на роботу, щоп'ятниці напивався та щосуботи старався вижити з бодуна. Грошей було мало, житло було наче і його, але куплене за гроші батьків. Розрадою на той час була дота, попити пива на окраїні міста та колекція кактусів, яка включала в себе декілька екземплярів San Pedro, Peruvian Torch i L. Williamsii. Коли лофи розцвітали, це було неймовірне видовище. Кактусами Сергій почав займатись після знайомства з вченням дона Хуана. Саме тоді він усвідомив всередині себе такого ворога, як страх, і зрозумів, що прийшов час бороти його.

На Джафорумі було багато цікавої інформації та багато цікавих людей як з України, так і з ближнього та дальнього зарубіжжя. Але там було дещо особливе, а саме - Грибний розділ. Люди там відрізнялись від інших форумчан, і цікавість до цієї теми зростала. Одного разу Сергій попросив в однієї людини продати йому гриби, але йому вічливо пояснили, що їх не продають.

До першого тріпу Сергій підготувався з повагою до них, і це було вражаюче: хоч він і дотримав декілька днів посту, живіт скрутило знатно, і від болю він згорнувся клубочком на підлозі. Через декілька хвилин біль вчух, і йому вдалося доповзти до дивану. Був сильних страх закрити очі, страх перед невідомим. Він відчував, що щось відбудеться, щось грандіозне, але не знав чого очікувати. І був правий. Зрештою, очі закрились і він полетів... дивуючись тому, що він летить не вгору, а навпаки - вниз, неначе поглиблюється всередину себе аж до рівня свого днк.

Після двохгодинного ридання за діяння, які він накоїв протягом свого життя, він отримав інформацію, у вигляді думки, на рахунок того хто він, і скільки разів все це пережито, і чи є шанс це змінити. Існує думка, що ця інформація надається індивідуально кожній людині, в такій формі, аби вона змогла її "розпакувати".

На другий день Сергій помітив записку на тумбі від телевізора, яку вчора залишив собі, перебуваючи в тріпі. Там був текст: "Step By Step. Тобі буде важко. Але якщо ти не почнеш зараз, ти захочеш почати пізніше. І тоді буде ще важче." Він розумів, про що йшла мова. І почалося... кидає роботу, йде на курси англійської і тд. В нього був план подальших дій, і це робилося швидко та впевнено. Також з його життя зникає шалена кількість зайвих людей, разом з їхніми брєдовими переконаннями.

На деякий час зник алкоголь і була спроба кинути цигарки, але сил на це в нього виявилося ще замало. Пізніше було декілька спроб "кайфонути на грибах", де герой казки чітко зрозумів, що кайфу тут нема. І за цю неповагу було заплачено. Правду про себе було потрібно чимось закривати, дудка диміла на всю, був період довжиною з добрий місяць на амфетаміні, йому також довелося дізнатися що таке мет, з якого зліз за допомогою кратома.

Рятувати мозок після цього всього прийшов його величність Мухомор. Перші місяці мікродозингу пройшли казково. Сергій повністю перестав вживати алкоголь, палити цигарки та вперше за довгий час відчув що таке "кайф життя". Та роботи над собою потрібно було зробити ще дуже багато, і для втеч від реальності він поступово почав їсти трішки більше, ніж необхідно для мікродозингу і продовжував курити травку попри чітке розуміння того, що це зайве і на цьому етапі заважає трансформації. Як результат, йому було показано одночасно декілька найсильніших психотравм, з якими він не впорався. Злість на себе та на своїх близьких взяла верх, імунна система не витримала, і він опинився в лікарні.

Саме там, під крапильницею, він нормально "пересцяв" за своє життя, і невдовзі купив собі скромний сільський будиночок, позичивши кошти. Він завжди мріяв про власне подвір'я та жити поруч з природою, але не міг собі цього дозволити, бо думка його близьких, які самі не знали чого хочуть від життя, була для нього важливіша за власну. Це був надважливий крок в його житті.

Сергій не хотів, щоб це відчуття щастя і морального піднесення закінчувалося. Але в його свідомості все ще багато чого було не те: не ті родичі, сусіди, політична ситуація, не такий пісюн, ноутбук, насосна станція. І тут почалося нове випробування.

Демон алкоголь є одним з найпотужніших. Сергій розумів, що цей вчитель не має жалю, і що це прогулянка по краю леза. Та він вірив, що йому все вдасться. Зрештою, все так і відбулося. Коли алкогольний мікродозинг плавно перейшов в стадію алкогольної коми, яка закінчилася гарячечкою, в нього вже були зібрані і насушені мухоморчики. І вони врятували. Знову. На радощах Сергій також кинув курити тютюн, а згодом і травку.

Це було не відразу: спочатку 4 місяці мікродозингу Червоного Мухомора, потім деякий час Пантерного. На допомогу також прийшли відео Павла Дмітрієва та пісні Alyona Alyona. І, як часто буває в нашому житті, коли прощаєшся з чимось старим, на це місце приходить щось нове. В цей період Сергій відкрив для себе нове хоббі - різьблення по дереву, а перша його робота, яку захотілось вирізати, була фігурка магічних грибів. Сергій знову відчув їхній поклик та опинився в цьому казковому чаті, подивився відео про архітектуру, режисуру та акторів, і все пригадалося.

Йому стало зрозуміло, що всі ці уроки, які він отримав, були йому дані, аби він навчився поважати та любити себе, взяти відповідальність за своє життя, цінувати кожну хвилину і все що його оточує. Зрозуміти, що таке баланс та навчитись казати слово "ні". Цінувати свою унікальність. Бути вдячним.

Зараз Сергій живе без алкоголю. Перестав палити тютюн та травку, адже зрозумів, що вони - це потужні роcлини-вчителі, які використовуються в багатьох культурах в медицині. І "довбити" їх з ранку до ночі - це неповага з відповідними наслідками...

Він полюбив читати, почав медитувати під ритм власних бубнів. Інколи полюбляє бренькати на гітарі та укулеле, вчиться грати на флейті та джембе. Працює з прекрасними та цікавими людьми. Сергій вдячний за можливість спостерігати ці чудові сходи сонця під спів пташок, за велопрогулянки по лісу та купання в озерах, за все, що його оточує. Його дружина та донька раді бачити його самим собою.

***

ВАЖЛИВО: в цій казці автор на досвіді Сергія показує як робити непотрібно. А також нагадує, що культивація та продаж псилоцибінових грибів в Україні заборонені законом.

***

Пам'ятка для кайфожорів-халявщиків: кайфу там нема. Варто розуміти, що гриби на мільярди років старші за людство.