test

— Га?

Зараз я у міській бібліотеці задля книг.

Я – Іватані Наофумі, студент університету другого курсу, і усвідомлюю, що значно більший отаку ніж більшість довкола.

С тих пір як я ознайомився з різноманітними іграми, аніме та іншими атрибутами отаку, я ставився до них серйозніше ніж до навчання. Батьки швидко опустили руки стосовно мене, і тому віддали мого брата до відомої школи, щоб підготувати його до майбутнього.

Після чергових іспитів, мій дорогий молодший брат змінився. Він перефарбував волосся у світлий колір, та почав лаятися у домі. Деякий час у нашому домі панувала темрява.

Я тут з'явився месія – Я!

Поговоривши з незадоволеним усім братом, я запропонував йому відому романтичну гру з красивими дівчатами.

— Га? Ти блять жартуєш!

— Ну, просто спробуй зіграти.

Я знаю. Знаю чому він змінився. Я ріс, і отримував все що хотів, але не молодший брат. Він теж хотів розважатися як я. Тому коли відомий спеціаліст по іграх, запропонував йому гру, він дуже зацікавився, як він мені розповів пізніше.

Результат – ще один отаку у світі.

І тепер його кімната заповнена дівчатами з гри, яку я йому порекомендував.

Звільнившись від своєї психічної втоми, на моє роздратування, він вступив до престижної школи і зараз мчить по прямій дорозі до успіху.

Через мої досягнення, батьки стали ще більш поблажливими, і я насолоджуюся свободою університетського життя.

Так, відволікся. Я прийшов сьогодні до міської бібліотеки, щоб почитати.

Щомісяця батьки надають мені на проживання 10,000 єн. Якщо буду витрачати їх з друзями на еротичні ігри, журнали, манґу чи романи, то гроші миттю закінчаться. Я підробляю, щоб отримати ще 50,000 єн на кишенькові витрати, але влітку, взимку та під час фестивалів, вони також швидко закінчуються.

Хоча я сам не беру участі у фестивалях, батьки орендують братові місце для проживання поблизу фестивалю під час проведення заходу. Звичайно, вони не можуть давати багато грошей, адже у них є й інші витрати. Цілком зрозуміло, що вони дають мені лише на навчання та базові потреби. Тому, щоб заощадити, коли в мене бракує грошей, я читаю беру книги з магазинів із вживаними книгами або читаю у бібліотеці.

Ну, якщо в мене є вільний час, то слід було би грати в онлайн-ігри, але якщо цим серйозно зайнятися, можна втратити незліченну кількість часу.

Перш за все я з тих, хто не сильно заглиблюється у ігри.

Замість досягнення найвищого рівня у грі, мене більш цікавило заробляння грошей. Навіть зараз персонаж з моєї гри продає рідкісні предмети на ігровому ринку. Саме тому вільного часу у мене більш ніж багато.

А потім... дещо сталося.

Я блукав у секції зі старими фентезі. Все ж фентезі настільки ж старе як і людство. Навіть Біблія є свого роду фентезійним романом.

— Історія про Чотири Священних Зброї?

Ця книга що впала з полиці була досить старою. Навіть назву було складно прочитати. Мабуть хтось взяв її з полиці, забув про покласти її на місце і пішов.

Можливо це знак долі. Я сів на стілець і почав читати "Історію про Чотири Священних Зброї".

Я сів на найближчий стілець і взявся за книгу.

Шурх... Шурх...

Книга почалася з опису сетінгу світу.

Якщо коротко, то в якомусь іншому світі було зроблено пророцтво про кінець світу. Пророцтво полягало в тому, що хвилі катастроф знищать світ. Щоб врятуватися від катастрофи, люди прикликали героїв з інших світів і благали їх про допомогу.

Хах... Історія дуже клішована, але у такій старій книзі не здається недоречно.

Чотири прикликані герої володіли зброєю: Мечем, Списом, Луком та Щитом.

«Хіба Щит це не частина обладунків?», - промовив я з кривою посмішкою, та продовжив читати.

Четверо Героїв вирушають у подорож, щоб стати сильнішими та підготуватися до хвиль катастроф.

Нудно, вже засинаю. Історія настільки клішована, що хочеться її кинути. Можливо через давність книги, у ній немає жодної гарної героїні. Тут є принцеса, але поряд з Чотирма Героями вона здавалася справжньою сукою. Принцесо, може вже вибереш собі нарешті Героя?

Старанний Героя Меча, Героя Списа що турбується про супутників, Герой Лука, що не терпить несправедливості...

Кожен з героїв має свої особливості і є крутим. Це рідкість у сучасних творах, але, мабуть, тут кожен з них є головним героєм.

О! Історія нарешті переходить до Героя Щит…

— Га?, – мимоволі вигукнув я, перегорнувши сторінку.

Сторінка про Героя Щита була порожньою. Скільки я її не розглядав, вона була чистою.

— Якого дідька?, – здивувався я, і цього разу я захитався.

— Щ-Що?

Після останнього подиху, я втратив свідомість... Навіть у власних мріях я б ніколи не подумав, що опинюся в іншому світі.