#Тарифи

За даними весняного соціологічного опитування, майже 40% населення чекає від новообраного президента (!) в перші 100 днів (!) зниження комунальних тарифів (!). З них 60 вже пройшло і глава президентської партії вже сказав, що то був типу жарт, та то інша історія 😊. Очевидна абсурдність тут у відповідності повноважень та у стислості термінів. Менш очевидна, але більш небезпечна – у лояльності населення до неринкового ціноутворення і святій в впевненості, що у такий спосіб матеріальне положення покращиться. Закони економіки, як і закони природи не дозволяють з ними сперечатися. Закони економіки кажуть: якщо потурати популізму й примусово знижувати ціни, ЄДИНИМ наслідком буде ЗБІДНІШАННЯ БІДНИХ та ЗБАГАЧЕННЯ БАГАТИХ.

Ринкове ціноутворення – давній, але дієвий механізм, який дозволяє не лише вільно обирати необхідний товар та послугу, але й не дозволяє завищувати ціну та занижувати якість. Це об’єктивний факт, що підтверджується кожного дня. Наприклад, найбільш прибутковим способом продажу є масовий продаж з мінімальною націнкою. Єдина роль держави полягає у попередженні монополій та забезпечення чесної конкуренції. Інше державне регулювання може бути лише обережним та опосередкованим, а його ефективність постійно викликає дискурсі в колах спеціалістів. Пряме ж втручання держави в ціноутворення призводить до криз як в СРСР, а, іноді, й до повного колапсу як у сучасній Венесуелі з колосальною інфляцією та блек-аутом. Газ та електрика – це такий самий товар, як хліб та сало. За ними стоять ліцензії, ланцюжки виробництв, податки та люди, які бажають отримати винагороду за працю. На яких підставах (розрахунках, науково-обґрунтованих теоріях тощо) ціну встановлює «держава»? І що є в даному випадку «держава»? Ніщо інше як безвідповідальні політики та некваліфіковані чиновники, які в зацікавлені мати такий ВАЖІЛЬ ДЛЯ ВЛАСНОГО ЗБАГАЧЕННЯ. Пояснімо це на прикладі газу.

Справа в тому, що енергетичний ринок він відкритий. І той самий газ ми ще продовжуємо купувати закордоном. Зараз за ринковими цінами, а раніше – за більшими від ринкових через невигідний контракт з РФ. Ще до розмитнення та витрат на транспортування державний трейдер Нафтогаз ВЖЕ СПЛАЧУЄ НАЛЕЖНУ СУМУ! Якого милого цей газ має бути проданим дешевше? Хто заплатить різницю? Олігархи? Але якщо можна просто так відбирати у олігархів – то можна й у всіх. Думаю, не варто пояснювати, з кого почнуть) Держава? Але держава може розплатитись лише грошима платників податків – тобто населення. Зазвичай, на цьому місті достається «вбивчий аргумент»: газ власного видобутку. Та не зважаючи на той факт, що розвідані запаси нашого газу є другими (!) за обсягом у Європі, ми ще й досі НЕ МОЖЕМО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ГАЗОМ СЕБЕ. Чому? А тому що для нарощування видобутку потрібні інвестиції. А інвестиції передбачають майбутній прибуток. Яким може бути прибуток, коли рента на користування надрами велика, собівартість видобутку також, а продавати тебе газ змусять за ціною, нижчою за ринкову, а, можливо, навіть нижчою за собівартість? Інвестор просто вкладе у видобуток газу в Норвегії чи Польщі. Видобувати має держпідприємство Газовидобування? А хто має йому компенсувати втрати? Вірно! Держава! Тобто, платники податків – НАСЕЛЕННЯ.

А зараз увага, бо саме тут вмілий фокусник, який сам встановлює ціну на газ, під хруст поп-корна дістане вам з капелюха кролика. 1. Нафтогаз продає облгазам за ціною, встановленою для населення у ЗАВИЩЕНИХ обсягах, що ЗАМОВЛЯЮТЬ ОБЛГАЗИ. 2. Нафтогаз компенсує збитки з держбюджету (кошти платників податків, нагадую) 3. Облгази через ЄДИНУ ГАЗОТРАНСПОРТНУ СИТЕМУ через підставні фірми перепродають надлишок газу в Європу… ЗА РИНКОВИМИ ЦІНАМИ. Бінго! Так привітаємо же наших зай: вони все одно своїм коштом сповна заплатили за газ, і дозволили нормальним пацанам піднятися, тому що заям СКАЗАЛИ ПО ТЕЛЕВІЗОРУ, що низькі тарифи – це життєво необхідна їм річ! Звісно, чиновники, хто ЛЕГАЛІЗУВАВ НИЗЬКИЙ ТАРИФ номіналом «від стелі», тут ні при чому, ага. Про народ вони ж лише думають, да. Як кажуть на Уолл-стріт «Якщо ти не знаєш хто в цьому приміщенні лох, то лох – ти».

Але це ще не все. На додачу до такого механізму паразитування на низьких тарифах є ще більш ганебний, який полягає у введенні навпаки завищеного тарифу для промислових виробництв, які споживають приблизно в півтора рази більше газу, ніж населення. Наслідком є зростання собівартості товарів, що призводить до зростання цін та зниження конкурентоспроможності наших підприємств. І щоб не втрачати внутрішні та зовнішні ринки, підприємства знижують зарплату робітникам. Це критично погано позначається на якості людського капіталу. Відбувається деморалізація та розвінчання культу праці, як джерела добробуту. Чи не занадто дорого обходяться «дешеві» комунальні платежі? Адже від високих тарифів можна якось «відпетляти»: десь зекономити, десь розтягти заборгованість, десь підкрутить лічильник. А ось від низьких зарплат вже не «відпетляєшь» ніяк.

Що має робити відповідальний політик, що бажає Україні розвитку? З однієї сторони, пояснювати ці прописні істини та проводити індивідуальну декомунізацію свідомості. З іншої – декомунізувати нормативно-правову базу та лібералізувати ринки. Що має робити примітивний політик, який має примітивний корупційний гешефт? Правильно! Розповідати про зубожіння та вимагати від злочинної влади знизити тарифи. Платіть, заї, вам личить їхня турбота.