Танець

Світло пильного бра, стара втомлена зала,

Два актори та сотні ролей.

Дзеркала-глядачі точать критики жала -

Безіменний театр тіней

Пристрастей тут бурлить дикий вулкан.

«Ні!» - словам, говорить лиш тіло.

Джентльменом стає первісний хуліган

Його рухи пера як з чорнилом

Врівноважена леді блакитних кровей

Переповнена полум’ям Танго

Серце вирватись прагне із ніжних грудей

Диявол ця діва, не ангел

На паркеті вони одне ціле, під лік

Тут живуть та тут помирають

Саме тут залишають і сльози і піт

Це те місце, де часу немає

В ритмі Вальсу лиш слідують плину думок,

Поглинають їх ніжності вири.

Потім мить ... і вже загадковий Фокстрот -

Авантюр віртуози без міри.

Від Пасадоблю баталій, що мов течія

Їх заносить у бухту бажання

До румби, в якій, від долоней тертя,

Кров по венах біжить стрімко ланню.

За танець вони здатні разом пройти

Більше ніж за роки звична пара

Танцю не треба цих клятв на віки

Потрібні душа, пильне бра, стара зала.