Таксист - реінкарнація Фауста
Ера інтелектуального кіно - пройшла. Настала ера "масового" кінематографу з її супергероями, нецікавими протагоністами, незрозумілими антагоністами і простим сюжетом. Звичайно ви можете заперечити і перерахувати декілька доволі хороших фільмів для "немасового" глядача. Автору цієї статті під час написання згадалися такі представники: "Маяк" Роберта Еґґерса, "Інтерстеллар" Крістофера Нолана і "Зникла" Девіда Фінчера. Вони звісно піднімають багато цікавих і глибоких тем, але ці фільми виглядають лише як маленькі білі плями на чорному полотні своїх поганих і "звичайних" колег. Але цього разу ми розглянемо не один з фільмів про, які ішла мова вище, а повернемося дещо раніше, а саме у 1976 рік - в рік коли в прокат вийшли "Роккі", "Керрі" і друга екранізація "12 стільців". Саме того року Мартін Скорсезе представляє світу "Таксиста", роботу, яка злякала половину цього самого світу. Коли на канському кінофестивалі цей фільм отримав "Золоту пальмову гілку" (найцінніша нагорода фестивалю), половина залу піднялася в оваціях, а інша свистіла і тупала ногами, адже порахувала цей фільм "вульгарним і неетичним". Сценариста фільму в свою чергу називали "квазі-фашистом" за освітлення теми насилля і згадок про війну. До того ж пікантним моментом залишається замах на президента Рональда Рейгана у 1981 році, який був скоєний фанатом "Таксиста". Як ви вже могли переконатися - фільм веселий і вартий перегляду, а для закріплення вашого бажання його переглянути ми розглянемо сюжет і фаустівськи мотиви стрічки.
Фільм розповідає про Тревіса Бікла - ветерана в'єтнамської війни з доволі нестабільною психікою і специфічними захопленнями, який влаштовується працювати таксистом. Образ Тревіса - це образ людини, яка має дуже полярні погляди і вподобання. Він водночас є "лицарем на білому коні" і "нестабільним психопатом". Образ "Тревіса-лицаря" показує нам як головний герой хоче "очистити місто від бруду і лайна" і безкорисливо допомогти одному герою стрічки в його складній життєвій ситуації. Натомість образ "Тревіса-психопата" представляється нам неадекватною людиною з нездоровою тягою до сексуальних збочень і вживання психотропних препаратів. Таким чином "дуальний" персонаж з фільму посилається на "дуального" персонажа з літератури. а саме на легендарного Фауста з однойменного твору Гете. Звісно Фауст не був "психопатом", але його дихотомія "небесного" і "земного" наштовхує нас на певні роздуми. "Небесне" уособлює в собі ідеалістичні мотиви, а "земне" в свою чергу є чимось грішним і бездуховним. Фауст в певний момент хоче визнати свою нікчемність, але не дивлячись на те, що він мав такі настрої, його душа все рівно була врятована Богом і він став на "небесний" шлях. В свою чергу Тревіс намагається вжитися з двома своїми альтер его, що у висновку створює йому доволі таки сильні колихання. У висновку "лицар" і "психопат" сходяться у двобої і в кульмінаційному моменті виграє..., а це вже спойлер. Можемо стверджувати, що ці два образа головного героя фільму "Таксист" є тими самими образами Фауста, які просто трішки переглянули і видозмінили.
Отже, Фауст і Тревіс є героями "одного поля", які страждають від дуалістичності їхнього єства. Відмінність є лише в тому, що Фауст обирав між більш глобальними речами, а Тревіс в свою чергу обирає між тим, з чим кожен з нас може зіткнутися.
Висновок буде лаконічним - дивитися усім!