Т.

Опів на сьому. Ранок. Кімната гуртожитку. Хірург холодним скальпелем робить кесареве. Смартфон нахабним криком витісняє мене зі сну.

Нічний столик, невимкнена лампа і потертий Ейнштейн. На маркерній дошці — недороблена задача з теорії коливань. На ноуті — не закінчена серія «Хауса». На полиці — нечитаний Толстой.

Привіт, дзеркало. Це я, твоє непривітне непобрите обличчя. Кросівки і велосипед. Спітніла спина. Робота.

Фахівець кол-центру Сашко, я вас слухаю. Надцять годин сьогодні я ваш раб. Зміна.

Ніч. Велосипед. Червоне напівсолодке. Друг. Говори зі мною. Потенція вселенського альтруїзму, Дао і Де. Опівніч.

Опів на сьому. Ранок. Кімната гуртожитку. Все те ж небрите лице.

Велосипед. Піт. Робота. Стоп. Слухаю. Вас слухаю. Я вас слухаю. Я. Ще чотириста чортових слухаю, а завтра — потяг і мантричний металічний стук. Завтра — файне місто Т., рок, інді, темне пиво і ви. Незнайомі друзі.