СТИХИ

СТИХИ

Инесса Кибкало

Мы с тобой обсудим всё, за бокалом красного...

Под небом звездным нет ничего более прекрасного,

На траве зеленой в парке, подадим судьбе сигнал,

Что за бокалом красного...я её обнимал.

19 СЕНТЯБРЯ 2018

Стучали бокалы, Лилось спиртное.

Люди смеялись, люди кричали.

Куда ни посмотришь, такое смешное,

И все как один о любви горевали...

Помутневшиий рассудок, вот небо ночное,

Вот тут мы под звездами с тобою мечтали,

Я помню, что разум мой не был в покое,

Когда мы с тобой про любовь обещали,

Как жаль что сердце такое слепое...

Как жаль, что любовь превратилась в спиртное.

***

Чашка горячего чая,

Да так, чтоб язык обожгло.

С книгой в другой мир улетая.

Ох, солнце опять взошло

А я как всегда, всю ночь промечтая

Забыла про сон. Тяжело. Не смешно.

***

Я впала в зимнюю спячку,

Тело покрывалось льдом.

Я всё реже и реже дышала,

Сердца биенье сократилось,

Я помню,что во сне бежала,

А после помутнело, странно,

Я чьи-то губы целовала,

И в миг всё засветилось,

А я... как будто оживала,

Просыпалась...тепло.

***

Душа молила красного вина,

Но разум был в тумане,

Ох были времена,

Мы были пьяны.


Вино не греет душу одного,

Вино согреет души двух,

Шептали нам на ушко,

Когда ночной фонарь потух.


Мы продолжали щебетать,

И всё кричать: "Я люблю, люблю!"

Друг другу не желали обещать,

О верности. Люблю. Молю.

***

Душа жадала так вина,

Гарячі губи цілували скло,

Минула так година,

Душі та й тілу було вже тепло.


Мі осінь обійняла вітром холодним,

Милий той хлопчик мі душу зігрів,

Зима привітала, а він як утік із морозом

Отак я одна залишилась, серед ліхтарів.


Засмучені очі палали від болю,

Це знов повторилося, знову і Знову!

Чому це зі мною? Я сердце не куплю!

Але я одна... у погоду зимову...




Я пригону тебе до себе сильно,

Люблю тебе, палає сердце!

Тебе я вдарю по обличчу, вільно,

"Чого ти плачеш, моє сонце?"

Ти залишила мене. Це божевільно.

Я ж так тебе кохав. Розбите сердце.

Report Page