СТИХИ
Инесса КибкалоМы с тобой обсудим всё, за бокалом красного...
Под небом звездным нет ничего более прекрасного,
На траве зеленой в парке, подадим судьбе сигнал,
Что за бокалом красного...я её обнимал.
19 СЕНТЯБРЯ 2018
Стучали бокалы, Лилось спиртное.
Люди смеялись, люди кричали.
Куда ни посмотришь, такое смешное,
И все как один о любви горевали...
Помутневшиий рассудок, вот небо ночное,
Вот тут мы под звездами с тобою мечтали,
Я помню, что разум мой не был в покое,
Когда мы с тобой про любовь обещали,
Как жаль что сердце такое слепое...
Как жаль, что любовь превратилась в спиртное.
***
Чашка горячего чая,
Да так, чтоб язык обожгло.
С книгой в другой мир улетая.
Ох, солнце опять взошло
А я как всегда, всю ночь промечтая
Забыла про сон. Тяжело. Не смешно.
***
Я впала в зимнюю спячку,
Тело покрывалось льдом.
Я всё реже и реже дышала,
Сердца биенье сократилось,
Я помню,что во сне бежала,
А после помутнело, странно,
Я чьи-то губы целовала,
И в миг всё засветилось,
А я... как будто оживала,
Просыпалась...тепло.
***
Душа молила красного вина,
Но разум был в тумане,
Ох были времена,
Мы были пьяны.
Вино не греет душу одного,
Вино согреет души двух,
Шептали нам на ушко,
Когда ночной фонарь потух.
Мы продолжали щебетать,
И всё кричать: "Я люблю, люблю!"
Друг другу не желали обещать,
О верности. Люблю. Молю.
***
Душа жадала так вина,
Гарячі губи цілували скло,
Минула так година,
Душі та й тілу було вже тепло.
Мі осінь обійняла вітром холодним,
Милий той хлопчик мі душу зігрів,
Зима привітала, а він як утік із морозом
Отак я одна залишилась, серед ліхтарів.
Засмучені очі палали від болю,
Це знов повторилося, знову і Знову!
Чому це зі мною? Я сердце не куплю!
Але я одна... у погоду зимову...
Я пригону тебе до себе сильно,
Люблю тебе, палає сердце!
Тебе я вдарю по обличчу, вільно,
"Чого ти плачеш, моє сонце?"
Ти залишила мене. Це божевільно.
Я ж так тебе кохав. Розбите сердце.