Чи таким є відпочинок, як ми його уявляємо?

Тож як щодо ідеї "відпочинок — це зміна роду діяльності"?

Це твердження точно має раціональне зерно.

Коли ми займаємося чимось іншим найчастіше це вимагає роботи інших м’язів (як фізичних, так і “розумових”). Відповідно ті м’язи, які працювали до цього зараз мають можливість розвантажитися.

Та уявіть, якщо після роботи ви зайнялися прибиранням вдома, після чого до вас прийшли з фразою “о, чудово, що ви вже встигли відпочити — бо у нас тут є нова порція роботи”? Звучить трохи обурливо, чи не так?

Чим же насправді є відпочинок?

Найперше відпочинок — це діяльність не орієнтована на результат. Приємно дочитати книгу, але коли ви починаєте читання цікавого та приємного для вас, ви навряд це робите лише для того, щоб перегорнути останню сторінку. Навпаки, часто в справді цікавих книгах дуже шкода перегортати останні сторінки.

Так і прибирання може бути видом відпочинку, якщо вам подобається процес. Та якщо ви його починаєте НЕ лише заради однозначного результату (як то чистого вікна чи підлоги), а тому що вам розслабляють та заспокоюють монотонні рухи й байдуже на те, чи справді це потім закінчиться повністю чистою підлогою.

Також якісний відпочинок, той який дозволяє нам активувати парасимпатичну нервову систему, замість симпатичної — мобілізуючої та стресової, так чи інакше складатиметься трохи на нудьгу.

Сама ідея про нудьгу може викликати у багатьох огиду та бажання втекти якомога далі.

Чому так відбувається? Іноді причина лежить якраз в нестачі розслаблення та перенапруженні.

Маючи постійне навантаження та багато втоми ми матимемо ряд неприємних відчуттів, як непосидючість чи засмиканість, пришвидшене серцебиття, напруження м’язів живота, грудей чи обличчя. Це все прояви активації нашої симпатичної (мобілізуючої) нервової системи.

Це викликає бажання рухатися, займатися чимось, відволікатися.

Коли ж ми сповільнюємося та починаємо нудьгувати ми нарешті помічаємо ці неприємні відчуття, бо більше нічого нас від них не відволікає.

Та нам природно хочеться перестати це відчувати — почати знову себе чимось займати, відволікати.

Це гарно спрацює в короткій перспективі.

Втім в тривалій перспективі саме таке відволікання лише накопичуватиму втому та неприємні відчуття.

Тому справжній відпочинок та розслаблення іноді починається з неприємних відчуттів — нашому організму потрібен час, щоб перелаштуватися, й це вимагає терпіння.

Та винагородою за нього буде якісніше відновлення і поступове зменшення дискомфорту.

Й наступного разу вам уже буде легше розслабитися.

Так, відпочивати теж потрібно вчитися. Принаймні, якщо ніхто вас не вчив цьому раніше.

Нудьга дуже потрібна не лише нашому тілу, але і нашому мозку. За це відповідають окрема мережа пасивного режиму роботи мозку. Вона потрібна нам для відновлення, пов’язана з роботою пам’яті, творчістю та соціальними зв’язками.

Діяльності, які здатні розвивати цю мережу — це активності, що максимально залучають нас в момент тут і зараз та наші відчуття (на противагу мислиннєвої роботи чи діяльністю пов’язаної з вигадуванням, фантазією, обробкою інформації). Це соціальні активності пов’язані з рухом та взаємодією (танці, рухливі ігри та розваги), перебування на природі, прогулянки, спілкування з тваринами, спостерігання за природою та красою живого (що часто здатне захоплювати не гірше за соцмережі), медитації.

Поекспериментуйте з діяльностями власної “лінивої” мережі: що з цього у вас уже є?

А що ви уявляєте, коли фантазуєте про щасливу розслаблену людину: як відпочиває вона? як проводить час?

Що з цього ви хотіли б спробувати?

Подружіться з власною лінню — вона як ніхто знає де взяти наснагу до роботи. І це не жарт.

ТЕД-відео про відпочинок, мозок та медитацію - https://www.youtube.com/watch?v=zAZPsX33YCM