Псих

Я не знаю... Я підозрюю, що ти наступний.

-Я? Що ми не так зробили? Ми його слухали.

-Він поїхав дахом через мене, - дівчина старалась говорити спокійно, але в неї не виходило.

-Що це значить?

-Я його зрадила. Я посадила його вчора. Він вчора й втік, убив мого хлопця, а сьогодні зранку твого брата. Він мстить мені і вбиває нашу банду по черзі.

-То що ти хочеш від мене?

-Я прийшла попередити.

-В мене нема шансів вижити. Якщо там знову exe версія Алекса, мені кінець. Як можна було розізлити такого психа?! Мунбльоль, чим ти думала? - Леслі вже трохи розізлився.

-Я не думала.

-Воно й видно. Тепер ти його не заспокоїш.

До Мунбьоль зателефонували з невідомого номера і назначили зустріч у якомусь театрі. Вона впізнала голос Алекса, тому озброєлась.

Театр ніби був зачинений, а от чорних вхід відчинений. Дівчина тихо ввійшла всередину будівлі.

У маленькому коридорчику нікого не було. Навколо мертва тиша. Лампочка на стіні блимає раз за разом.

У гримерці чується сміх. Мунбьоль заглянула туди. Там нікого живого. Лише чотири закривавлених тіла прибиральників і їхня кров. У іншій кімнаті ще два трупи. Вона вийшла на сцену. На неї тут же направили світло.

-О, то ти прийшла..

-Де ти? Що тобі треба? - дівчина прикрила очі рукою від сліпучого світла, що світило їй прямо в очі.

-Я хочу погратися з тобою..

-Спускайся до мене!

-Що? Ні. Це не буде такі цікаво, - останні слова почулись зовсім поруч.

Мунбьоль повернулась, але ніде нікого не було. Ззаду неї стояла колонка з якої доходив звук. Звук переходив з однієї колонки до іншої. По всій залі знаходились розповсюджувачі звуку. Всі ці звуки й голос Алекса з різних сторін збивало Мунбьоль.

Вона відчула чужі руки на своїх плечах.

-Пусти мене!

-Чому? Ти хотіла, щоб я спустився. Я тут. Що далі?

Мунбьоль обернулась і націлила пістолет на хлопця.

-Оу..і ти зможеш мене пристрелити?

Якщо доведеться.

-Доведеться. Я ж сам колись тебе про це просив..Я хотів померти, щоб не зашкодити тобі..а зараз я хочу познущатись з тебе і аж тоді померти, - він ступив крок.

Мунбьоль зняла пістолет з запобіжника.

Алекс всміхнувся і ступив крок до неї.

Дівчина непорушно стояла на місці.

Хлопець підставив свої голову під дуло пістолета.

-Давай. Убий мене. Зроби це.

Мунбьоль не вистрілись. Він це знає.

-СТРІЛЯЙ!

Мунбьоль майже нажала на курок, але не змогла вистрілити.

-Чого ти чекаєш? Поки я тебе вб'ю?

-Алекс..

-М? Що?

Мунбьоль опустила пістолет.

Алекс всміхнувся.

-Ти слабка. Не вистачає духу?

Хопс витягнув закривавленого ножа.

-Стріляй поки не пізно.

Він кинув її на підлогу і провів лезом ножа по руці, щоці, шиї дівчини.

Мунбьоль не опиралась. В неї просто не було сил. Чим більше вона знаходиться тут, тим важче їй дихати і рухатись.

Вона вже ледь дихала.

-Що.ти.зробив?

Алекс засміявся. Це останнє, що вона чула перед тим як втратила свідомість і життя.

Після цієї події Алекс пішов у в'язницю до Леслі. Він убив всю охорону і половину бандитів.

-Алекс? - Леслі насторожився.

-Не радий мене бачити?

-Ти вбив Левіса. Чому?

-Одна персона мене розізлила.

-То вбий її, не чіпай мене!

-Вона вже мертва. Жаль, я не награвся нею. Вона померла раніше, ніж я очікував, - він провів пальцем по лезі ножа.

-Тоді залиши мене.

Твоєму братові буде сумно на тому світі без тебе. Передай йому "Привіт".

Алекс схопив Леслі і встромив в нього кілька разів ножа.