Проверка

Коли у снах повзають ящірки та змії,

Коли дихати – здається, все, що вмію,

Коли водою з пляшки лікую сухе горло,

Коли падає небо на землю і стає чорне,

Коли сам на сам – самотній дирижабль,

Лечу проти вітру й лікую усі «на жаль»

Хмарами гранатового відливу… Коли

Колисанки співаю тим ящіркам… Листи

Пишу всередині себе на адресу твою…

Спитаєш: «Ти де?» А я вже поруч стою.

Коли? Коли-не-коли. Аби були мости

Дерев’яні, кам’яні – тільки б їх перейти…

Хтось колись казав, що існує «логіка ран»,

Людина знайде заспокоєння болю, вагань.

Приховані пошуки сенсу – ті «ящірки-змії».

Поміж схемами й хаосом дихаю, як вмію,

Легені – вітрила. Мені б переплисти моря

Твої без страху… Давай, підійму якоря… 

11.09.2017

Ірчія Бондаренко