Про страх

Страх. У деякі моменти він досягає свого піку. Ти відчуваєш його кожною частинкою тіла. Він пронизує тебе від голови до кінчиків пальців. Який він? Колючий, сверблячий чи льодовий? Це не важливо. Усе одно з’являється бажання одразу від нього позбавитися. Та чи вистачить духу? 

Відповідь дуже проста. І вона для всіх однакова. Так. Було б бажання. Тікати від того, чого ти боїшся – це найбільша помилка. Ти будеш бігти від страху, та спокуса озирнутися назад завжди перемагає. Це як у фільмах жахів. Як би ти не тікав від монстра, він рано чи пізно тебе схопить. Тому є простіший та швидший спосіб. Схопити цього монстра самому. Це перша й найточніша порада будь-якого психолога. Якщо ми постійно бачимо чи відчуваємо те, що нас лякає, то боязнь відходить, а на зміну їй з’являється звичка. І в тебе вже не буде колотитися серце перед виходом на сцену, ти спокійно дивитимешся вниз, а жарти стоматолога стануть смішними. 

Пам’ятаєте, у світі нашого улюбленого Гаррі Поттера була така істота, як ховчик. Перед вами він ставав утіленням вашого найжахливішого кошмару, але одним закляттям ви могли перетворити це на ходячий анекдот. Це все можливо і в реальному житті. Страх існує лише в нашій голові, і ми абсолютно точно здатні сміятися над ним.