Про страх

Кожен ваш страх дійсно у вашій голові, але це і нормально. Ви боїтесь лиш одного, навіть якщо над тим не задумувались.

Я ось вже тиждень думаю над тим , що я боюсь. Розбираю кожен страх. Копаюсь в кожній причині їх виникнення. І ось що вийшло: кожен страх виходить від одного єдиного страху, про який ви здогадаєтесь, або дізнаєтесь, прочитавши усе.

Завжди говорю всім, що страх лише в нашій голові. І ось саме тому я вирішила розібратись.

Комахи і темнота. В плані, я не почну кричати, коли виключать світло, я не почну панікувати, коли на мене сів комар. Я придумала собі колись щось зв'язане із тим, що не можу собі пояснити, напридумувала купу версій і тепер боюсь, що це якось зв'язано із вищими силами, які приведуть мене до смерті. 

Машини. Одне ДТП, яка на мене вплинуло, яке включило правильність щодо пішоходних переходів. Всі решта про які чула включали в мені все більше відчуття страху, коли машина знаходиться навіть доволі далеко, щоб я перейшла дорогу, а я стою як вкопана, бо боюсь не встигнути. Ні, це не страх білої вантажівки, яка якось не зупинилась на світлофорі.

Швидкість. Якби дико це не звучало, але людина, яка всім каже, що кайфує від 150 км/год на машині дійсно боїться швидкості. На картингу я старалась бути якомога швидшою. Коли кермувала легкову машину - мені в кайф було обганяти всіх; кожен занос приносив гордість за керування. Ви навіть не уявляєте, як в мене стискується все всередині, коли я відчуваю цю швидкість. Мені дійсно страшно, що щось піде не так, що машина вилетить з дороги саме через швидкість.

Атракціони. Я - людина, яка завжди ходить на найстрашніші гірки і тягне за собою всіх. Я всіх переконую, що там нічого страшного нема, що це весело. Але коли я бачу на що тягну людей, коли чую крики інших - виступає холодний піт. мені хочеться просто піти звідти. Але ноги тягнуть далі, я сідаю в крісло і розумію, що вийти я не зможу. І наступного разу я не хочу йти, бо мені знову страшно, що щось піде не так і я просто розіб'юсь на тій швидкості.

А ще я страшний параноїк. Мені завжди здається, що біля мене всі люди - маніяки, які хочуть мене зарізати.

Смерть. А ось і останній страх, який є фундаментом для решти. Я вірю, що є щось після неї. Але страх охоплює, коли я усвідомлюю, що цілком можливо, що людина просто жила, жила, а потім її свідомість раптом виключилась. Вона просто зникла. Мені страшна кожна хвороба, яка може призвести до гробу. Це неймовірний стимул триматись при житті, як можна і єдина порада для цього страху - жити наповну! Подивитись в очі цьому страху - я вважаю чимось реально нереальним.

Кожен попередній виникає через останній. Так, часто в мені прокидається мазохіст, але це інша історія, яка не є частиною страху, яка лиш заперечує всьому попередньому. Що я хотіла сказати в цьому пості? Кожен ваш страх дійсно у вашій голові, але це і нормально. Ви боїтесь лиш одного, навіть якщо над тим не задумувались.