Преступление и наказание

Сегодня, 17:16

Этот материал сейчас доступен только на украинском языке

З почутої розмови
двох студенток:

- О, і президент
вже здав аналізи. Чого тільки не зробиш, щоб лишитися президентом.

- Чого тільки не
зробиш, щоб стати президентом!

Справді, таких
виборів ще не було. І не тільки тому, що вся країна спостерігає за жорсткою
битвою технологів. А й є безпосереднім учасником цього соціального експерименту
наяву, воістину, сценаристам серіалу «Чорне дзеркало» є чого кусати лікті.

На цьому буремному
тлі журналістів, як і 5 років тому, знову уносить громадянськими та емоційними
хвилями – і знову доводиться опиратися і шукати ваги для рівновіддаленості і
зваженого сприйняття. Судячи з моєї пекельної стрічки в соцмережі, виходить
поки не дуже. А ставки ростуть, як і бажання зрозуміти, вже перейдені всі межі
і шоу вже остаточно перетворилося на фарс чи це ще не дно?

Але всі ці дні
після першого туру особисто мене найбільше в цьому контексті турбує інше.
Повага і толерантність. Як її знайти в собі особисто і всім, хто голосував не
за кандидата-лідера перегонів. Коли ти стратегічно не згоден з тим, в який бік
може повернути країна, а з нею – твоє особисте майбутнє.

Все, до чого ми прийшли з грою на межі – з батлами, стадіонами і аналізами – це величезний урок усім

І знову згадується
Донбас 5 років тому. Обурені східняки, які категорично не прийняли революцію,
європейський курс і нову владу. То чим же кращі нинішні незгодні, коли вчергове
політичні качелі мотнуло в інший бік? Адже скільки завгодно можна тикати
пальцем і самостверджуватися, мовляв, зе-прихильники неосвічені, не мислять
державницьки, інфантили тощо. Це ж лише занурює у гнів і не допомагає, як і
будь-яке заперечення. Більше того, серед них чимало противсіхів і дійсно
розумних людей. І вони вже зробили свій вибір і навряд чи відступляться. То як
же бути всім тим, хто – певна, небезпідставно, – як і я, боїться, що знову
прийде руський мір і тоді кінець і європейським прагненням, і всьому, що ціною
насправді величезних зусиль все ж вдалося зробити за ці 5 років?

Буквально недавно
я перебирала папери і наштовхнулася на питання, які готувала на інтерв'ю до
президента три роки тому. Ну, ви знаєте, лише лінивий не обсміяв цей формат,
коли сидять чотири
ведучих від різних каналів і по черзі задають питання.

Так от. Перше ж
питання в мене тоді було – коли таки відбудеться ключове – судова реформа?
Президент відповідав довго, про законопроект, опір в парламенті. Переказувати,
що принесли нам останні роки і різної інтенсивності потуги, не буду.

Зазначу лише одне –
про причинно-наслідкові зв'язки. Як і еволюція процесів, вони спрацьовують з
дуже маленькою похибкою. За злочин має бути покарання. Якщо його немає,
сипляться решта правил.

Все, до чого ми
прийшли з грою на межі – з батлами, стадіонами і аналізами – це величезний урок
усім. Політикам, а особливо президентові, нинішньому і майбутньому, хто б ним не
став. Нинішня швидкість передачі інформації, прозорість процесів і ті таки
соцмережі – задають іншого рівня відповідальності та звітності політикам. Але
не тільки їм. А й всім нам, хто так і не знайшов дієвих механізмів тиску – на
них.

Адже, за причинно-наслідковими
зв'язками, нинішня ситуація – це також і громадянська, і журналістська
відповідальність. А оце усвідомлення мені зокрема допомагає знайти в собі і
толерантність до чужого вибору.

От тільки що
робити, якщо цей чужий вибір таки врешті покличе руський мір – це вже зовсім
інше питання.

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения Нового
Времени

Преступление и наказание

Report Page