Правда

Все почалось, а точніше відбувалося в невеличкому містечку. Люди в якому знали один одного. По одному з провулків міста який не сильно шанувався відвідуваністю людей йшов наш чоловічок який ніс щось в руках, по його вигляду було досить чітко зрозуміло що він то чи нервував чи був переляканий, але кудись він напрочуд сильно поспішав. А зараз я вам пропоную полинути і вирій подій які не залишать вас байдужими.

***

- Ось за цим поворотом можна провернути праворуч і десь через 5 хвилин я буду в дома. Головне встигнути дійти до будинку часу майже не залишилось ось ось воно розвалися і все всьому місту буде кінець – подумав він.

Думки його линули лише про одне – швидше швидше до дому там стоїть і чекає контейнер в ньому вода і все повинно вийти.

***

І от він прибув до будинку останні сходинки давались йому дуже тяжко, але він подолав відчай, і ось він уже стоїть на прозі оселі, тремтячими руками перебирає ключі в пошуках потрібного, замок піддався не одразу той самий вірний замок який радо зустрічав його легкими обертами цього разу начебто навмисно непідався. Ось в той момент боротьби з замком відчай поступово огортав його, а невимовний страх майже подолав його. І вже його нога переступає поріг начебто це перший крок людини на місяці, він був трохи незграбним, але це не зупинило його. Він в найшвидшому темпі йшов в кімнату де на нього чекав акваріум який був перевернутий догори низом і занурений в басейн з водою. Він похапцем накачав в акваріум трохи повітря, і нехтуючи своєю безпекою не вдягаючи респіратор заходився упаковувати той резервуар який він так тяжко ніс сюди. Він загортає його в поліетилен і легкий дурман виходячого газу з ємності огортає і затуманює його розум, він попри всі свої сили і спрямованість безсилий проти нього. Сильне запаморочення вдарило в його голову і збило його відчуття в просторі в цьому польоті краєм ока він помічає годинник.

- 11:59

В цей момент його розум прийшов до тями з туману запаморочення, він похапцем продовжував пхати цей снаряд загорнутий в поліетилен під воду. Його очі виїдав їдючий дим що виходив зі снаряда, але він не зупинявся. Все йому вдалось він встиг помістити цей снаряд в імпровізовану камеру з басейну й акваріума. Але сильне запаморочення знову вдарило йому в голову, але він вже не чинив опір. Його ноги уже не тримали його, він відчуває що падає, падаючи він помічає зачинені вікна які він дбайливо зачинив перед тим як йти, смуток і жаль прокотився по ньому і…

Його бездиханне тіло впало на підлогу залишивши по собі глухий звук. Йому вже ніхто не зможе допомогти, отруйний газ убив його він пожертвував своїм захистом який би врятував його щоб виграти час. І ось він відділяється від тіла і бачить світло яке кличе його. Але ні він чомусь не йде до того теплого променистого світла він зупиняється і дивиться на годиннику в кімнаті уже 12:00. Легке хвилювання охопило його він думав чи витримає скло акваріума. Але ні все добре скло витримало, він побачив як з точністю до секунди отруйний газ почав вивергатися зі снаряда, але імпровізована камера не дала йому попасти в повітря. Думка що він врятував ціле місто від гибелі тішила його. І навіть той факт що ціною власного життя ні трохи не засмутив його він був радий. Ось з відчуттям виконаного обов'язку він готовий йти до того світла яке так манить своєю теплотою.

Але ні… Раптом він чує звуки поліціянт серен, це викликало невеликий переляк і в ту ж мить радість. Він присів на стілець і почав чекати. Тупотіня чобітків ставало все гучніше і гучніше. Двері в кімнату відчинились із них ринув натовп.

За короткий час кімната наповнилась людьми. Це були поліцейські, а очолював цю групу сам пан …. Най безталанніший поліціянт цього міста який був з над високою само оцінкою і зарозумілістю.

Першим ділом він послав свого помічника повного бовдура у своїй справі перевірити бездиханне тіло нашого героя. Після того як помічник з 3 разу впорався з цим завданням і підтвердив здогадки інших членів цього загону про смерть нашого героя він насмілився підійти по-блище.

Година ще не пройшла даремно для нашого зарозумілого поліцейського і він видвинув першу версію після того як інші працівники сказали свої факти.

Зламаний вхідний замок … пояснив тим що наш герой зламав його щоб проникнути в оселю.

Отруйний газ в цікаві конструкції з басейну й акваріума, він пояснив тим що наш герой готувався до теракту, щоб спричинити масову смерть в нашому містечку.

А бездиханне тіло на підлозі ти м що при підготовці до теракту сам став жертвою своєї отрути.

І гордим голосом додав:

- Так йому й треба, що цей терорист здох!

Наш герой сидів і слухав все це, його поглинув шок від почутого.

Але крики з зовні кімнати надали йому відійти від шоку.

- Пропустіть, на маєте права, хоть знаєте хто я !!!

Це був як ніхто інший як журналіст Андрюшин, який виділявся поміж інших своїми відверто брехливими й нахабними статями.

І як це не дивно, але його крики доли змогу потрапити на «місце злочину». Потрапивши в кімнату він заходився все фотографувати, але це тривало не довго, … це припинив своїм вітанням з Андрюшином. Після недовгих улесливих слів зі сторони журналіста в бік поліцейського, Андрюшин задав те питання яке цікавило його більше чим пусті балачки з … . І … заходився розповідати свою версію відбувшогось. Андрюшин уважно вислухав, а потім запропонував … трошки підкоректувати його версію. Але … не зрозумів його натяку і спитав як. На що Андрюшин заходився розповідати оновлену історію яку вигадував находу.

Що підступний ворог нації це він про нашого героя, який підпільно орудував в місті і готував теракт від якого мало загинути все місто, варварськи зламавши замок ключем, увірвався до помешкання пересічного мешканця міста, і готувався от от здійснити теракт. Але не вдалося його застав на гарячому лейтенант …, який своїм гострим розумом прорахував кроки терориста. При затримані до терориста довелося застосувати силу, але він не втрачав можливості поранити майбутнього генерала …. Ножем через що … був змушений одягнути на терориста кайданки. Але на цьому терорист не зупинився і спробував вивільнити смертоносний газ, але сам загинув. Лейтенант … нехтуючи своєю безпекою кинувся до терориста і намагався його врятувати, але це було не в його силах і вірна смерть забрала цого ворога суспільства.

А потім запропонував зробити фото … з терористом. На що він погодився, після першого кадру Андрюшин запропонував надягнути на нашого героя кайданки й повторити знімок.

***

На наступний ранок кожен жителів міста уже мав газету з голосним заголовком «Убивця в місті».

***

Звісно така резонансна подія/новина дійшла до одної доброї журналістки нашого міста яка працювала в тіж газеті що й Андрюшин, це була Аля. Вона знала особисто нашого героя, і не могла повірити чуткам про його і встаттю в газеті.

***

Наступного дня вона зібралась в повну бойову готовність журна літа і піша добувати подробиці цієї справи. Першим в її списку було навідати квартиру де це все сталося.

Прийшовши туди вона дізналася що то не оселя пересічного громадянина, а нашого героя. Також вона хотіла провідати могилу, але не знайшла де його поховали. Повернувшись до дому вона сіла і перечитала ту статтю ще раз. І упевнилась що щось тут не сходиться. Навіщо було ламати замок до себе в оселю. З цьою думкою вона пішла до поліцейської дільниці на зустріч з …, вона хотіла йому розповісти цю деталь в справі. Вона довго чекала на нього, але так і не дочикалась, але за час очікування … вона зустрілась в коридорі з експертом який був там разом з …. Вона розповіла йому цю деталь на що він їй підтвердив що замок було справді зламано ключем. Повна незрозумілість нахлинула на неї вона надіялась що вона зауважила помилку, а насправді іона виставила себе на посміховисько. Цей день закінчився для неї невдачею. Наступного дня вона попрямувала в редакцію, де хотіла зустрітися з Андрюшином. Зустрівши його в редакції вона розповіла цю деталь. На що Андрюшин відреагував невимовною агресією, і криками:

- Та хто ти така що б тицяти мені свої факти.

Та його крики перервав головний редактор який запросив його в свій кабінет для отримання премії за його статтю. Андрюшин так поспішав що забув взяти свої речі. Аля не втратила можливості і покопирсалася в його речах. А в фотоапараті вона знайшла досить цікаві фото. І вирішила забрати їх собі. Ідучи до дому вона настільки була поглиблена в свої роздуми що не помітила як авто неслось прямо на неї…

Можете видихнути з облегшенням з нею все добре вона встигла відскочити. А горе-водієм опинилася помічник лейтенанта … Він похапцем запропонував Алі підвезти її до лікарні і багато нелепих вибачень. Нащо Аля запропонувала йому зутрічну пропозицію: відвезти її додому.

Дорогою вони розговорилися і вона дізналась подробиці справи. Що насправді коли вони з лейтенантом … зайшли в кімнату то вони побачили мертвого терориста, а викликала їх сусідка яка сказала що її сусід приніс в будинок бомбу. Коли вони приїхали Аля подякувала йому, хотіла йти, але почула пропозицію провести її до дому, але вона відмовила.

Ввечері вона думала і потихеньку пазли складалися й історія набувала реалістичності, і для певності вона вирішила записати все. А вийшло наступне Що наш герой йшов додому, а в руках ніс щось схоже на бомбу, через що сусідка викликала поліцію, не давав їй спокою той факт що замок був зламаний, а нашого героя було знайдено мертвим, і її утішив той факт що все-таки Андрюшин придумали цю всю історію разом з лейтенантом бо вона не могла повірити в такий героїчність лейтенанта. Ще одним доказом повної брехні в резонансні статі стали фото з фотоапарата Андрюшина. На перші видно всю кімнату де лежить бездиханне тіло нашого героя, а всі стоять осторонь і займаються своїми справами, а на іншому лейтенант стоїть біля мертвого героя із серйозним до сміху виразом обличчям, а на останньому де лейтенант стоїть біля тіла тільки на руках нівчому невинного героя уже кайдани. З роздумами про це вона лягла спати.

А наш герой тим часом за всім цим споглядав. Так він не відлетів він залишився тут. Він був приємно вражений тим що Аля людина яка ледь ледь знала його, але вона взялася за розслідування його смерті.

Наш герой пішов на нечуваний крок і прийшов до Алі в сон щоб розповісти як все було, він сказав з чого треба було почати.

Цього ранку Аля навіть не встала вона просто вилетіла з ліжка і митю пішла вдягатися і вже за одну мить вона була на вулиці. Вона крок за кроком почала відтворювати маршрут так як їй розповів наш герой. Ось уже й вечір Аля стомлена, але весела повернулася додому в неї все вийшло вона повторила маршрут нашого героя, знайшла свідків які бачили його також у неї на руках був безпрецедентний доказ невинуватості нашого героя, а точніше доказ підттвердження того що він хотів допомогти.

Наступного дня вона пішла в редакцію для того щоб просити редактора опублікувати її дослідження цьої резонанстної справи. Але поки вона чекала поки звільниця редактор вона вирішила похизуватись тим що вона добула перед Андрюшином. Вона пішла до нього і розповіла все. На що той сказав що допоможе їй але сказав що обговоримо це в іншому місті так як тут багато зайвих вух. І призначив зустріч через годину на самій дальній вулиціде ніхто ніколи не ходить.

Через годину Аля була вже намісті. Через хвилин п'ять вона побачила машину яка повільно просувалась вулицею, а навпроти неї зупинилась. За кермом був Андрюшин, Він запросив її сідати, і вона сіла. Вони їхали вже десять хвилин І Алі стало трохи не пособі і вона спитала в Андрюшина куди ми їдемо, на що він їй відповів що ми їдемо в те місце де нас ніхто не почує.

За наступних 10 хвилин вони приїхали. Андрюшин запросив її зайти в будинок. Через кільки хвилин вони сиділи за столом і Аля все розповідала Андрюшину, а він все уважно слухав. Після того як Аля все розповіла він трохи задумливо посидів встав і пішов. Аля чекала його аж раптом він крикнув до неї з сусідньої кімнати просячи щоб вона прийшла на допомогу. Аля стрімголов побігла на допомогу. Забігши в кімнату вона нікого не побачила і почала гукали Андрюшина. Але вона не знала що він стоїть ззаду з великою керосиновою лампою. І ще мить він вдаряє її вона падає він вдаряє її ще раз тай з такою силою що лампа розпадається в Андрюшина в руках. Потім Андрюшин біжить в сусідню кімнаті де стоїть ванна відкриває всі крани і біжить назад. Він бере за ноги її і тягне до ванни. Притягнувши він рве одежу на Алі й вкидає її в ванну яка ще порожня. Він похапцем закручує крани, і біжить до плити де відкриває крани і газ починає заповнювати кімнату. Потів він біжить до машини де бере заздалегідь заготовлену каністру з бензином і прибігши до будинку починає все в ньому обливати бензином. Коли бензин закінчився він забіг в кухню, але там було так багато газу що його ноги підкосились, але він все-таки там знаходить сірники й вибігає. Він запалює сірниками розлитий бензин і починає бігти до виходу, але зашпортуйся і падає сильно вдарившись головою він втрачає свідомість. Прийшовши до тями через голосні крики Алі він намагається виповзти з димом забитого будинку, але на нього нападає паніка і він не може знайти виходу і від газу і диму втрачає свідомість і згорає живцем так як і Аля.